Польпролол+ASA

Склад

діюча речовина:bisoprolol fumarate, acetylsalicylic acid;

1 капсула містить 5 мг бісопрололу фумарату і 75 мг ацетилсаліцилової кислоти або 10 мг бісопрололу фумарату і 75 мг ацетилсаліцилової кислоти;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кислота стеаринова, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, барвник Opadry OY-B-28920 (спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин (соєвий), ксантанова камедь); оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), чорнило (шелак, заліза оксид чорний (Е 172), пропіленгліколь, амонію гідроксид).

Лікарська форма. Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості: білінепрозорі капсули, з написом ASАBIS на кришці капсули та (5/75 мг, 10/75 мг) на тілі капсули, що містять білу таблетку та білий або практично білий порошок.

Фармакотерапевтична група.

Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Бісопролол, комбінації. Код АТС C07A B57.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бісопролол – селективний β1-адреноблокатор. При застосуванні у терапевтичних дозах не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізувальних властивостей. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС і зменшенню серцевого викиду та зниженню артеріального тиску, збільшує постачання міокарда киснем за дуже низької спорідненості із β2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, а також із β2-рецепторами ендокринної системи.

Ацетилсаліцилова кислота чинить антитромботичнудію, яка опосередковуєтьсячерез інгібуванняактивностітромбоцитів.Ацетилсаліциловакислота також інгібуєагрегаціютромбоцитівшляхом неборотногоацетилюванняциклооксигеназитромбоцитів.

Фармакокінетика.

Польпролол + ASA – комбінований лікарський засіб, який містить бісопролол та ацетилсаліцилову кислоту.

Бісопролол майже повністювсмоктується вшлунково-кишковомутракті.При дуже незначномуефекті першогопроходженнячерезпечінку біодоступністьстановитьприблизно 90 %. Препаратвиводиться однаково через печінку та нирками.Період напіввиведення із плазми (10-12 годин)забезпечує добову (24 години) ефективністьпісля прийому дози один раз на добу. Близько 95 % активної речовини лікарського препарату виводитьсянирками, половина її – бісопролол у незміненомувигляді.Активні метаболіти виділяються з організмулюдини.

Всмоктування неіонізованоїацетилсаліциловоїкислоти відбуваєтьсяв шлункута верхньому відділі кишкового тракту. Гідроліздо саліциловоїкислоти відбуваєтьсяшвидко в кишковому тракті та в кровообігу. Помітні концентраціїв плазмі кровівиявляються менш ніж через 30 хвилин.Після одноразовогоприйомумаксимальне значення досягаєтьсяприблизно через 2 години,а потім поступово знижується.Саліцилатиактивно зв’язуютьсяз білкамиплазми (50-90 %); ацетилсаліциловакислота меншою мірою.Ацетилсаліциловакислота та саліцилати швидко розподіляютьсяв усіх тканинах організму.Вони з’являютьсяв молоці і проникаютьв плаценту.

Саліцилат в основномувиділяється з організму шляхом печінковогометаболізму, його метаболітами є: саліциловакислота, фенольний глюкуронід саліцилової кислоти, ацил-глюкуронід саліцилової кислоти, гентизинова кислота та гентизуровакислота. У результатікінетики нульового порядку рівноважніконцентраціїсаліцилатів у плазмі крові зростають непропорційнодозі. Саліцилатитакож виводятьсяу незміненомувигляді зсечею до ступеня, що залежить від дозита рН сечі.Виведення нирками охоплює клубочковуфільтрацію, активну канальцевусекрецію нирок і пасивнуканальцевуреабсорбцію.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальноїгіпертензії.

Лікуваннястабільної стенокардії.

Протипоказання.

·        Гостра серцева недостатністьабо серцеванедостатність у стадії декомпенсації, що вимагаютьінотропноїтерапії;

·        кардіогенний шок;

·        атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму);

·        синдром слабкості синусового вузла;

·        синоатріальнаблокада;

·        симптоматична брадикардія;

·        симптоматична артеріальна гіпотензія;

·        тяжка форма бронхіальноїастми або тяжке хронічне обструктивнезахворювання легенів;

·        пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно;

·        нелікована феохромоцитома;

·        метаболічний ацидоз;

·         гіперчутливість до бісопрололуабо ацетилсаліциловоїкислоти чи до інших нестероїднихпротизапальних препаратів або до будь-якої здопоміжних речовин препарату;

·        гіпопротромбінемія, гемофілія або активнапептична виразка (у тому числі в анамнезі).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінації, які не рекомендовано застосовувати.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

- Антагоністи кальцію (групи верапамілу, меншою мірою – дилтіазему): негативний вплив на скорочувальну функцію міокарда та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які приймають ß-блокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.

- Гіпотензивні препарати з центральним механізмом дії (клонідин, метилдопа, моксoнідин, рилменідин): можливе погіршення перебігу серцевої недостатності внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження частоти серцевих скорочень і серцевого викиду, вазодилатація). Раптова відміна препарату, особливо якщо йому передує відміна блокаторів ß-адренорецепторів, може підвищити ризик виникнення рикошетної гіпертензії.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.

Лікування артеріальної гіпертензії або ішемічної хвороби серця (стенокардії).

- Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): можливе потенціювання ефекту щодо атріовентрикулярної провідності та посилення негативного інотропного ефекту.

Всі показання.

- Антагоністи кальцію типу дигідропіридинового ряду (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін): можливе підвищення ризику виникнення артеріальної гіпотензії. Не виключається можливість зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.

- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон): можливе потенціювання впливу на атріовентрикулярну провідність.

- ß-блокатори місцевої дії (наприклад, що містяться в очних краплях для лікування глаукоми): можливе підсилення системних ефектів бісопрололу.

- Парасимпатоміметики: можливе збільшення часу атріовентрикулярної провідності та підвищення ризику брадикардії.

- Інсулін та пероральні гіпоглікемізуючі засоби: підсилення гіпоглікемічної дії. Блокада ß-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії.

- Засоби для анестезії: підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).

- Серцеві глікозиди: зниження частоти серцевих скорочень, збільшення часу атріовентрикулярної провідності.

- Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивного ефекту бісопрололу.

- ß-симпатоміметики (наприклад, орципреналін, ізопреналін, добутамін): застосування у комбінації з препаратом Польпролол+ASA може призвести до зниження терапевтичного ефекту обох засобів. Для лікування алергічних реакцій можуть бути потрібні вищі дози адреналіну.

- Симпатоміметики, які активують α- і ß-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску та посилення переміжної кульгавості. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів.

При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазин) можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Комбінації, що можливі.

- Мефлохін: можливе підвищення ризику розвитку брадикардії.

- Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В): підвищення гіпотензивного ефекту ß-блокаторів, але є ризик розвитку гіпертонічного кризу.

- Саліцилати можутьпосилювативплив антикоагулянтів, пригнічувати уретичний вплив пробенецидуі може вплинутина дію нестероїднихпротизапальних препаратів.

- Алкоголь і кортикостероїдиможуть посилювативплив ацетилсаліциловоїкислоти на шлунково-кишковий тракт.

- Ацетилсаліцилова кислотаможе посилювативплив кумариновихантикоагулянтів іпероральних гіпоглікемічних засобів сульфонілсечовинноготипу.

- Токсичність метотрексатуможе посилюватися при одночасномузастосуванніацетилсаліциловоїкислоти.

Особливості застосування.

Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності із застосуванням бісопрололу слід розпочинати з фази титрування.

Пацієнтам із ішемічною хворобою серця лікування не слід припиняти раптово без нагальної потреби, тому що це може призвести до транзиторного погіршення стану. Ініціювання та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного моніторингу.

На даний час немає достатнього терапевтичного досвіду лікування серцевої недостатності у пацієнтів із наступними захворюваннями і патологічними станами: цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), тяжкі порушення функції нирок, тяжкі порушення функції печінки, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця, гемодинамічно значущі набуті клапанні вади серця, інфаркт міокарда протягом останніх 3 місяців.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам при таких станах:

- бронхоспазм (при бронхіальній астмі, обструктивних захворюваннях дихальних шляхів);

- цукровий діабет зі значними коливаннями рівня глюкози в крові, при цьому симптоми гіпоглікемії (тахікардія, серцебиття, пітливість) можуть бути приховані;

- сувора дієта;

- проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші ß-блокатори, бісопролол може підсилювати чутливість до алергенів та збільшувати важкість анафілактичних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект; 

- атріовентрикулярна блокада I ступеня;

- стенокардія Принцметала;

- облітеруючі захворювання периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг);

- загальна анестезія.

Незважаючи на те, що кардіоселективні ß-блокатори (ß₁) мають менший вплив на функцію легень порівняно із неселективними ß-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх ß-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Польпролол+ASA слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати із найнижчої можливої дози та слід спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як, задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях легень, що можуть викликати симптоми, показана супутня терапія бронходилататорами. У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з бронхіальною астмою через підвищення резистентності дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз ß2-симпатоміметиків.

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів знижує випадки аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час периопераційного періоду. Необхідно обовʼязково повідомитианестезіолога,що пацієнтприймає бісопролол через можливі взаємодії з іншими препаратами, в результатічого може виникнути брадіаритмія, послаблення рефлекторноїтахікардіїі зниження рефлекторноїздатностікомпенсувативтрату крові. Якщо необхіднеприпинити лікування бета-блокаторами перед операцією, це треба робитипоступово і повністю припинити приблизно за 48 годин дозастосування анестезії.

Капсули з бісопрололом та ацетилсаліциловоюкислотою не слід призначатидітям. Їх необхідно призначати з обережністюпацієнтаміз пептичноювиразкою абопорушенням згортання крові (коагуляцією) в анамнезі.Вони можутьспричинитишлунково-кишкову кровотечу.

Поєднання бісопрололу з антагоністамикальцію типу верапамілабо дилтіазем, із антиаритмічними препаратами І класу і з антигіпертензивнимипрепаратамицентральноїдії, як правило, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам із псоріазом або із псоріазом в анамнезіслідпризначати бета-блокатори (наприклад бісопролол), тільки тоді, коли користь переважатиме над ризиками.

Пацієнтам з феохромоцитомою (медулярною парагангліомою) бісопролол можна призначати тільки післяпопередньої терапіїальфа-адреноблокаторами.

При лікуваннібісопрололомсимптомитиреотоксикозуможуть маскуватися.

Спортсменам слідмати на увазі, що цей препарат містить активні речовини,які можутьдати позитивнуреакцію при допінг-контролі.

Ацетилсаліцилову кислоту застосовують з обережністю при:

–    гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також за наявності алергії на інші речовини;

–    виразках шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічні та рекурентні виразкові хвороби або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;

–    одночасному застосуванні антикоагулянтів;

–    порушеннях функцій нирок і/або печінки.

У разі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти перед початком прийому ібупрофену пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У ході досліджень за участю пацієнтів з ішемічною хворобою серця препарат не впливав на здатність керувати автомобілем. Однак в індивідуальних випадках препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Особливу увагу необхідно приділяти на початку лікування, при зміні дози препарату або при взаємодії з алкоголем.

Спосіб застосування та дози.

Капсули для пероральногоприйому. Приймати по одній капсулі щодня вранці, запиваючи водою. Доза для одноразового прийому – 1 капсула препарату Польпролол + ASA 5 мг/75 мг. У разі необхідності можливе збільшення дози до 10 мг/75 мг.

Для пацієнтів з порушенням функцій печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості підбір дози робити не потрібно.

Діти.

Застосування протипоказано.

Передозування.

При передозуванні (наприклад, застосування добової дози 15 мг замість 7,5 мг) були зафіксовані випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення.Найбільш поширені симптоми, очікувані від передозування ß-блокатором: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія. На сьогодні спостерігалось кілька випадків передозування пацієнтів із артеріальною гіпертензією та /або ішемічною хворобою серця (максимальна доза – 2000 мг) бісопрололу. Відмічалися брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Всі пацієнти одужали. Існує широка міжіндивідуальна варіабельність чутливості до однієї і тієї ж високої дози бісопрололу, пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування.

Загалом, якщо виникає передозування, лікування бісопрололом необхідно припинити і провести підтримувальне та симптоматичне лікування. Обмежені дані свідчать про те, що бісопролол навряд чи піддається діалізу. З огляду на очікувану фармакологічну дію та рекомендації щодо інших бета-блокаторів необхідно розглянути нижчезазначені заходи, якщо це клінічно виправдано.

Брадикардія

Ввести внутрішньовенно атропін. Якщо відповідь незадовільна, можна обережно ввести ізопреналін або іншу речовину з позитивними хронотропними властивостями. За певних обставин може бути необхідним встановлення трансвенозного кардіостимулятора.

Артеріальна гіпотонія

Слід призначити рідини для внутрішньовенного введення і вазопресори (судинозвужувальні речовини, що підвищують артеріальний тиск). Може бути корисним внутрішньовенне введення глюкагону (пептидний гормон).

АВ-блокада (другого або третього ступеня)

Пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем і отримати лікування у вигляді інфузії ізопреналіну або встановлення трансвенозного кардіостимулятора.

Гостре погіршення серцевої недостатності

Необхідно ввести внутрішньовенно діуретики, інотропні препарати, вазодилататори (судинорозширювальні препарати).

Бронхоспазм

Слід провести лікування бронходилататорами (бронхорозширювальні препарати), такими як ізопреналін, ß2-симпатоміметики та/або еуфілін.

Гіпоглікемія

Необхідно ввести внутрішньовенно глюкозу.

Передозування ацетилсаліциловою кислотою призводить до запаморочення, шуму у вухах, пітливості, нудоти і блювання, сплутаності свідомості і гіпервентиляції. Сильне передозування може призвести до пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) і коми.

Симптомами отруєння саліцилатами (сіль або ефір саліцилової кислоти) є: криваве блювання, гіпертермія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, тромбоцитопенія, підвищення INR (міжнародне нормалізоване відношення/МНВ)/PTR (пептидилтрансфераза), внутрішньосудинне згортання крові, ниркова недостатність і несерцевий набряк легенів.

Лікування передозування полягає в промиванні шлунка і примусовому лужному діурезі. Гемодіаліз є методом вибору при лікуванні тяжкого отруєння, який слід розглядати для пацієнтів із концентраціями саліцилатів у плазмі крові > 700 мг/л (5,1 ммоль/л) або більш низькими концентраціями, що пов'язані з тяжкими клінічними або метаболічними ознаками.

Побічні реакції.

Нижче наведено побічні реакції, що класифікуються за частотою їх виникнення так:

дуже часто (>1/10);

часто (>1/100, < 1/10);

нечасто (>1/1 000, <1/100);

рідко (>1/10 000, < 1/1 000);

дуже рідко (< 1/10000);

невідомо (частота не визначається за даними).

З боку серця

Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю).

Часто: ознаки погіршення серцевої недостатності (у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця), порушення передачі АВ-провідності, ознаки погіршеннясерцевоїнедостатності (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку органів слуху

Рідко: порушення слуху.

З боку органів зору

Рідко: зменшення сльозовиділення(слід розглянути,якщо пацієнтвикористовуєлінзи).

Дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку травного тракту

Часто: нудота, блювання, діарея, запор.

Загальні порушення

Часто: астенія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), втомлюваність*

Нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

З боку кістково-м’язової системи

Нечасто: м’язова слабкість, судоми.

З боку печінки та жовчного міхура

Рідко: гепатит.

З боку нервовоїсистеми

Часто: втома*, виснаження*, запаморочення*, головний біль, парестезія.

Рідко: синкопе.

Психічні розлади.

Нечасто: депресія, порушення сну.

Рідко: нічні кошмари, галюцинації.

З боку репродуктивної системи

Рідко: порушення потенції.

З боку дихальної системи

Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивнимзахворюваннямдихальних шляхів в анамнезі.

Рідко: алергічний риніт.

З боку шкіри та сполучних тканин

Рідко: реакції гіперчутливості,включаючи свербіж, висипання, почервоніння, підвищена пітливість.

Дуже рідко: бета-блокаториможуть спровокуватиабо ускладнити псоріазабо спричинити псоріазоподібний висип, алопецію.

З боку судинної системи

Часто: відчуттяхолоду або онімінняв кінцівках,артеріальна гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю).

Нечасто: ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця).

Лабораторні показники.

Рідко: підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ).

* Стосується тільки пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця. Ці симптомивиникають особливо на початкулікування.Вони, якправило, легкі і зазвичай зникають протягом 1-2 тижнів.

Ацетилсаліцилова кислота

Диспепсія, нудота і блювання.

Рідко: виразки та шлунково-кишкової кровотечі.

У разі виникнення побічних явищ або небажаних реакцій необхідно негайно проінформувати лікаря.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістерах; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Місцезнаходження.

вул. Пельплиньска, 19, 83-200 Старогард Гданьски, Польща/

19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland.

Виборник.

Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А., Польща/

Pharmaceutical Works «Polpharma» S.A., Poland.