Рабепразол

Склад

діюча речовина: rabeprazole;

1 таблетка містить рабепразолунатрію 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: маніт(Е 421), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, магнію оксид легкий, натрію лаурилсульфат,кросповідон;

для таблеток 10 мг: суха суміш «Advantia Prіme» білого кольору (у т. ч. титану діоксид(Е 171)) і суха суміш «Advantia Performance» рожевого кольору (у т. ч. барвники: червоний чарівний (Е 129)), тартразин(Е 102), жовтий захід FCF (Е 110);

для таблеток 20 мг:  суха суміш «Advantia Prіme» білого кольору (у т. ч. титану діоксид(Е 171)) і суха суміш «Advantia Performance» зеленого кольору (у т. ч. барвники: індигокармін (Е 132)), тартразин    (Е 102), хіноліновий жовтий (Е 104).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки і гастроезофагеальноїрефлюксноїхвороби. Інгібітори протонної помпи. Код АТС А02В С04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Ø  Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки;

Ø  активна доброякісна виразка шлунка;

Ø  ерозивна або виразкова гастроезофагеальнарефлюкснахвороба (ГЕРХ);

Ø  довготривале лікування гастроезофагеальноїрефлюксноїхвороби (підтримуюча терапія  ГЕРХ);

Ø  симптоматичне лікування гастроезофагеальноїрефлюксноїхвороби від помірного до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ);

Ø  синдром Золлінгера–Еллісона;

Ø  у комбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними схемами для ерадикаціїHelicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки.

Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату/заміщенихбензимідазолів.

Спосіб застосування і дози. Застосовувати дорослим, у т. ч. пацієнтам літнього віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка:рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4 тижнів. Слід, однак, відзначити, що деяким пацієнтам для одужання слід приймати препарат додатково протягом ще 4 тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, не чутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати препарат додатково протягом ще 6 тижнів.

Ерозивна або виразкова гастроезофагеальнарефлюкснахвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Довготривале лікування гастроезофагеальноїрефлюксноїхвороби (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого лікування можна використати підтримуючі дози препарату 10 мг або 20 мг 1 раз на добу (залежно від ефективності лікування).

Симптоматичнелікування ГЕРХ від помірного до дуже тяжкого ступеня:пацієнтам без езофагітупрепарат призначати у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальший контроль симптомів можна досягнути використанням режиму «на вимогу»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потреби.

СиндромЗоллінгера-Еллісона: дозу підбирати індивідуально.

Початкова доза – 60 мг на добу. Дозу можна поступово підвищувати до 120 мг на добу за клінічної необхідності. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на день. При необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділити на 2 прийоми по 60 мг. Лікування продовжувати стільки, скільки це клінічно необхідно. Деякі хворі на синдром Золлінгера-Еллісонаотримували лікування рабепразоломпротягом 1 року.

Ерадикація Н. pylori: пацієнтам з Н. pylori слід застосовувати відповідні комбінації рабепразолуз антибіотиками. Рекомендується призначення протягом 7 днів: рабепразол 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин500 мг 2 рази на добу і амоксицилін1 г 2 рази на добу.

За показаннями, що потребують прийому лише 1 раз на добу, препарат слід приймати вранці до їди. Хоча ні прийом у першу половину дня, ні вживання їжі не продемонстрували впливу на діюрабепразолу, цей режим застосування сприятливіший для лікування. Таблетки не можна розжовувати або дрібнити, їх слід ковтати цілими.

Порушення функції нирок і печінки. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози препарату. Застосування при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки детальніше розглянуто у розділі «Особливості застосування».

Побічні реакції. Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головний біль, діарея, абдомінальний біль, астенія, метеоризм, висипання і сухість у роті. Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними і швидко минали.

Інфекції та інвазії: інфекції.

Кров і лімфатична система: анемія, еозинофілія,еритроцитопенія,лімфопенія,нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.

З боку імунної системи: гіперчутливість(включаючи кропив’янку, набряк обличчя, артеріальнугіпотензіюі диспное; еритема, бульозніреакції і гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування).

З боку метаболізму: анорексія,гіпомагніємія,гіпонатріємія.

Психічні розлади: безсоння, знервованість, депресія, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, слабкість у кінцівках, оніміння кінцівок, гіпестезія, зниження сили стиснення кисті, порушення мовлення, дезорієнтація, делірій, кома.

З боку органів зору: розлади зору, збільшення внутрішньоочноготиску.

Судинні розлади: периферійний набряк, артеріальна гіпертензія, пальпітація.

З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, риніт, бронхіт, синусит, глосит.

З боку травного тракту: діарея, блювання, нудота, абдомінальний біль, запор, метеоризм, відчуття переповнення і важкості у шлунку, кандидоз, диспепсія, сухість у роті, відрижка, гастрит, стоматит, порушення відчуття смаку, ентерит, езофагіт,хейліт, печія, геморой.

Розлади печінки і жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія(у поодиноких випадках печінкова енцефалопатіяспостерігалась у пацієнтів із цирозом. Слід бути обережними при призначенні лікування препаратом пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри і підшкірних тканин: висипання, еритема (бульозніреакції і гострі системні алергічні реакції, що зазвичай зникають після припинення лікування), свербіж, пітливість,бульозніреакції, мультиформнаеритема, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м’язової системи: неспецифічний біль, біль у спині, міалгія, судоми ніг, артралгія.

З боку нирок і сечовивідної системи: інфекції сечовивідних шляхів, інтерстиціальнийнефрит.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія, посилення ерекції.

Загальні розлади: астенія, грипоподібний синдром, нездужання, біль у грудях, озноб, жар, спрага, алопеція.

Дослідження:збільшення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), ЛДГ, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення маси тіла, протеїнурія, збільшення рівня загального холестерину, тригліцеридів, азоту сечовини, підвищення рівня ТСГ, КФК, сечової кислоти, глюкози сечі,гіперамоніємія.

Побічні реакції, які мають клінічне значення:

Ø  шок і анафілактичні реакції;

Ø  панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз і гемолітична анемія;

Ø  фульмінантна форма гепатиту, порушення функції печінки, жовтяниця;

Ø  інтерстиціальнапневмонія;

Ø  синдром Лайєлла, синдром Стівенса–Джонсона,мультиформнаеритема;

Ø  гостра ниркова недостатність,інтерстиційнийнефрит;

Ø  гіпонатріємія;

Ø  рабдоміоліз.

Побічні реакції, які мають клінічне значення і властиві інгібіторам протонної помпи (ІПП):

Ø  порушення зору;

Ø  ангіоневротичний набряк, бронхіальний спазм;

Ø  сплутаність свідомості.

Передозування. Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Жодних клінічних симптомів, пов’язаних із передозуванням, не виявлено. Максимальний встановлений вплив не перевищував 180 мг рабепразолу1 раз на день під час лікування синдрому Золлінгера–Еллісона. Специфічний антидот для рабепразолуневідомий. Рабепразолдобре зв’язується з білками плазми і не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне і підтримуюче лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Немає даних щодо безпечності застосуваннярабепразолуу період вагітності. Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявили доказів порушення фертильності чи шкоди плоду, пов’язаних із застосуваннямрабепразолу, проте у щурів спостерігалося незначне плацентарне проникнення. Застосування препарату у період вагітності протипоказано.

Невідомо, чи проникає рабепразолу грудне молоко жінок. Відповідні дослідження не проводились.Рабепразолнатрію проникає у грудне молоко щурів. Тому препарат не слід призначати жінкам у період годування груддю.

Діти. Препарат не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду його застосування пацієнтам цієї вікової групи.

Особливості застосування. Слід дотримуватися обережності при призначеннірабепразолупацієнтам з відомою гіперчутливістюдо ліків. Ризик перехресної гіперчутливостіз іншими ІПП або заміщеними бензимідазоламине виключається.

Застосування пацієнтами літнього віку. Препарат метаболізуєтьсявиключно у печінці. Оскільки з віком фізіологічна функція печінки може послаблюватися, у пацієнтів літнього віку можуть виникнути побічні реакції. Томутаким пацієнтам потрібен нагляд і точне дотримання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування.

Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапіюрабепразоломможе відбуватись і при наявності злоякісного новоутворення у шлунку, тому перед початком терапіїпрепаратом необхідновиключитинаявністьпухлин.

Пацієнтів, які проходять тривалий курс лікування (особливо тих, що лікуються більше одного року), слід регулярно обстежувати.

Пацієнтів слід попередити, що таблетки не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтати цілими.

Існують постмаркетинговіповідомлення про патологічні зміни крові (тромбоцитопеніяі нейтропенія). У більшості випадків іншої етіології не знаходили; зміни крові були неускладнені і зникали після припинення застосуваннярабепразолу.

Спостерігались відхилення печінкових ферментів від норми. У більшості випадків іншої етіології не знаходили; порушення були неускладнені і зникали після припинення застосуваннярабепразолу.

У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не спостерігалось значної різниці частоти побічних ефектів при прийомі препарату порівняно з такою у пацієнтів відповідної статі і віку, які препарат не приймали. Лікарю слід дотримуватися обережності, призначаючи препарат на ранніх стадіях терапії пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи.

Під час лікування рекомендується періодично проводити гематологічні і біохімічні тестування.

Одночасне застосуванняатазанавіруі рабепразолуне рекомендується (див. розділ «Взаємодія з лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікування ІПП, включаючи рабепразол, підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter і Clostridium difficile (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Гіпомагніємія. Гіпомагніємія(симптоматична чи асимптоматична) може виникати у пацієнтів, які приймають ІППпротягом трьох місяців і більше, та проявлятися такими симптомами, як аритмія, судоми, тетанія. У більшості пацієнтів лікування гіпомагніємії вимагало припинення прийому ІПП і призначення замісної корегуючої терапії препаратами магнію. При тривалому одночасному лікуванні з дигоксином чи препаратами, які призводять до гіпомагніємії (наприклад з діуретиками), потрібно контролювати рівень магнію у крові пацієнтів до початку і протягом лікування.

Функція щитовидноїзалози. У ході дослідженьна тваринахспостерігалосьзбільшеннямаси щитовидноїзалози і підвищеннярівнівтироксину у крові. Рекомендуєтьсястежитиза функцієющитовидноїзалози під час лікуванняпрепаратом.

Особливості проведеннядихальнихтестів. РезультатиС-уреазнихдихальнихтестів можутьбути хибнонегативнимипід час прийомуІПП, таких як рабепразол, та антибіотиків, таких як амоксицилін,кларитроміцині метронідазол. Тому для визначеннянаявностіH. pylori дихальнітести слідпроводитине ранішеніжчерез 4 тижніпісля закінченнялікуваннятакими препаратами.

Ризик переломів.Деякі обсерваційнідослідженняприпускають,що ІПП підвищуютьризик остеопорозозалежнихпереломівстегна, зап’ясткаі хребців.Ризик переломівзроставу пацієнтів,які тривалийчас (більше1 року) отримуваливисокі дози ІПП.

Якпідтримувальнутерапіюпри рефлюкс-езофагітіпрепарат можнапризначатитільки пацієнтамізрецидивами хвороби. Не слід призначатипрепарат тим,хто не потребує підтримувальноїтерапії. Рекомендованоприпинитилікуванняза умови покращеннястану здоров’яза допомогоюдієти, обмеженнявживанняалкоголю, а також у разі відсутностізагостреньпротягомтривалогочасу. Ретельнеобстеження, а саме періодичнаендоскопія,показанепри підтримувальнійтерапії.

Лікування неерозивноїрефлюксноїхвороби показане пацієнтам,які маютьповторюванірефлюкснісимптоми,зокрема печію ікислотнийрефлюкс (близько двох разівна тиждень).Застосуванняпрепарату може приховуватисимптомизлоякісноїпухлини (наприкладраку шлункачикишечнику) таінші захворюваннятравного тракту. Тому слід виключитинаявністьтаких захворюваньперед призначеннямпрепарату.

Заумови призначенняпрепарату пацієнту з рефлюксноюхворобою без ерозій лікарю слід пересвідчитисяв ефективностілікуванняпісля 2 тижнів застосуванняпрепарату. Якщо симптомине зникли,є ймовірність,що рефлюкснахвороба не єпричиною їхвиникнення. У такому випадкулікар має застосуватиіншийметод лікування.

Якщопрепарат призначаєтьсяз метою ерадикаціїH. pylori, важливозвернутиувагу на протипоказання,особливостізастосування,клінічнозначимі побічні реакціїта інші застереження,вказанів інструкціїдля медичногозастосуванняінших лікарськихзасобів, які застосовуютьсяз метою ерадикації.

Здатність впливатина швидкістьреакціїпри керуванніавтотранспортомабо іншимимеханізмами.Враховуючифармакодинамікурабепразолуі властивий йому профіль побічних ефектів, можна вважати, що препарат не буде негативно впливати на керування автомобілем і роботу з потенційно небезпечними механізмами. Разом з тим, у разі виникнення сонливості рекомендується уникати керування автомобілем і роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Система CYP. Рабепразол метаболізуєтьсясистемою печінкових ферментів цитохрому P450, а саме CYP2C19 і CYP3A4.

Рабепразол не має фармакокінетичнихчи клінічно значущих взаємодій з варфарином,фенітоїном, теофіліном чи діазепамом, кожен з яких метаболізуєтьсяCYP.

Взаємодії, спричинені пригніченням секреції шлункової кислоти. Рабепразолспричинює сильне і тривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол, у принципі, може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рНшлункового вмісту. Одночасне застосуваннярабепразолуі кетоконазолуабо ітраконазолуможе призвести до зниження концентрації останніх у плазмі, а застосування з дигоксиномможе призвести до підвищення концентрації останнього. Таким чином, окремим пацієнтам, які застосовують зазначені препарати разом з рабепразолом, слід перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності коригування дози.

Антациди. Не спостерігалося взаємодії препарату з антацидами, такими як алюмінію чи магнію гідроксид.

Атазанавір. Одночасне застосуванняатазанавіру300 мг/ритонавіру100 мг з омепразолом(40 мг 1 раз на добу) або атазанавіру400 мг з ланзопразолом(60 мг 1 раз на добу) призводило до значного зниження експозиції атазанавіру. Абсорбція атазанавірузалежить від рН. Хоча дані відсутні, очікуються схожі результати застосування інших ІПП. ІПП, включаючи рабепразол, не слід застосовувати у комбінації з атазанавіром.

Їжа. Вживання їжі з низьким вмістом жирів не впливає на абсорбцію рабепразолу. Прийом рабепразолуз жирною їжею може затримати абсорбцію на 4 години і більше, проте максимальна концентрація і рівень абсорбції залишаються незмінними.

Циклоспорин. Рабепразол інгібуєметаболізм циклоспорину. Цей рівень інгібуванняаналогічний рівню інгібуванняомепразолом.

Лікарські засоби, які протипоказані для одночасного застосування з рабепразолом:

Лікарські засоби, які слід призначати з обережністю:

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рабепразолналежить до класу антисекреторнихсполук, заміщених бензимідазолів, не має антихолінергічнихвластивостей і не є антагоністомгістаміновихН₂-рецепторів, але пригнічує секрецію шлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту Н⁺/К⁺-АТФ-азина секреторній поверхні парієтальнихклітин шлунка (кислотний, або протонний насос). Ефект є дозозалежнимі призводить до інгібуванняяк базального, так і стимульованого виділення кислоти незалежно від подразника. Дослідження на тваринах показали, що після введення в організм натрію рабепразолшвидко зникає як із плазми, так і зі слизової оболонки шлунка. Натрію рабепразолмає слабколужнівластивості, в усіх дозуваннях швидко абсорбується і концентрується у парієтальнихклітинах. Натрію рабепразолперетворюється в активну сульфенаміднуформу шляхом протонуванняі таким чином реагує з доступними залишками цистеїну протонної помпи.

Після перорального прийому 20 мг натрію рабепразолуантисекреторнийефект спостерігається через 1 годину і досягає максимуму через 2-4 години. Ефект пригнічення базальної функції і стимулювання їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози натрію рабепразолустановив 69 і 82 % відповідно, а тривалість цього ефекту досягала 48 годин. Ефективністьрабепразолущодо пригнічення секреції кислоти дещо посилюється у процесі щоденного прийому однієї таблетки, але стабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийому цього препарату. Після завершення прийому рабепразолусекреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів.

Зниження кислотності шлунка незалежно від будь-яких чинників, включаючи ІПП, такі як рабепразол, збільшує кількість бактерій у шлунково-кишковому тракті. Лікування ІПП збільшує ризик шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella, Campylobacter і Clostridium difficile.

Існують дані про застосування пацієнтам 10 або 20 мг натрію рабепразолу1 раз на добу протягом 43 місяців. У перші 2-8 тижнів терапії концентраціягастринуу сироватці збільшувалась, що відображало пригнічення секреції кислоти. Концентраціїгастринуповертались до початкових рівнів, як правило, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатівдна та антральноговідділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразолабо аналогічний препарат протягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін, вираженого гастриту, збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазіїкишечнику і розповсюдження інфекції Н. pylori. При проведенні тривалого лікування більш ніж 250 пацієнтів протягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатах зазначених аналізів.

На сьогодні немає даних щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної системи, спричинених прийомом рабепразолу. Пероральний прийом 20 мг рабепразолунатрію на добу протягом 2 тижнів не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрації у крові паратиреоїдногогормону, кортизону, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону,фолікулостимулювальногогормону, лютеїнізуючогогормону, реніну, альдостерону і соматотропного гормону.

Не очікується клінічно значимих взаємодій між рабепразоломі амоксициліном.

Рабепразол не чинить негативного впливу на рівні у плазмі крові амоксицилінуі кларитроміцинупри одночасному застосуванні з метою ерадикаціїінфекції H. pylori у верхньому відділі травного тракту.

Фармакокінетика.Абсорбціярабепразолунатрію розпочинається лише після того, як таблетка минає шлунок, через наявність у таблетці кислотостійкоїкишковорозчинноїоболонки. Рабепразолнатрію швидко абсорбується з кишечнику. С_mах рабепразолуу плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. С_mаху плазмі і AUC рабепразолумають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютнабіодоступністьпісля перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %, в основному – через метаболізм першого проходження. Крім того, біодоступністьне збільшується при багаторазовому прийомі рабепразолунатрію. Т_½ з плазми становить приблизно 1 годину (від 0,7 до 1,5 години), а сумарний кліренс становить відповідно до оцінок 283±98 мл/хв.

У людини ступінь зв’язування рабепразолунатрію з білками плазми становить близько 97 %.

Як і інші представники класу ІПП, рабепразолметаболізуєтьсяCYP печінкової системи метаболізму ліків. Дослідженняin vitro з людськими печінковими мікросомамипоказали, що рабепразолметаболізуєтьсяізоензимамиCYP2C19 і CYP3A4. При очікуваному рівні у плазмі крові людини рабепразолне індукує і не пригнічує CYP3A4. Однак висновки дослідженьin vitro не можуть завжди бути екстрапольовані відносно ситуацій invivo, ці результати показують, що взаємодії між рабепразоломі циклоспориномне очікується. У людини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір(М1) і карбонова кислота (М6), а другорядні метаболіти, присутні у низьких концентраціях, представленісульфоном(М2), диметилтіоефіром(М4) і кон’югатом меркаптуровоїкислоти (М5). Незначну антисекреторнуактивність має тільки диметиловийметаболіт (МЗ), однак він не присутній у плазмі.

Після одноразового прийому 20 мг міченого ¹⁴С-рабепразолу натрію незміненого рабепразолуу сечі не виявляли. Приблизно 90 % зазначеної дози елімінувалося з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон’югата меркаптуровоїкислоти (М5) і карбонової кислоти (М6); крім того, у лабораторних тварин було знайдено ще дванеідентифікованіметаболіти. Частина дози, що залишилась, була знайдена у калових масах.

Оскільки разова доза 20 мг рабепразолунатрію підібрана за масою тіла і зростом людини, статеві особливості не впливають на фармакокінетичніпараметри.

У пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримувальному гемодіалізі (CLcr <5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолубув дуже подібний до такого у пацієнтів без цієї патології. AUC рабепразолуі С_mах для таких пацієнтів були майже на 35 % підвищені порівняно з такими у пацієнтів без патології. Середнє значення Т_½становить 0,82 години у пацієнтів без патології, 0,95 години у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, і 3,6 години у постдіалізниххворих. Кліренс лікарського засобу у пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, був приблизно вдвічі більшим, ніж у пацієнтів без патології.

Після одноразової дози 20 мг рабепразолунатрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки AUC була збільшена вдвічі, а Т½ – у 2-3 рази порівняно з такими у пацієнтів без цієї патології. Таким чином, при щоденному прийомі препарату у дозі 20 мг протягом 7 днів AUC має збільшуватися не менш ніж у 1,5 разу, а Сmах у плазмі–збільшуватись до 1,2 разу. Т_½ рабепразолуу пацієнтів з ураженням печінки становив 12,3 години порівняно з 2,1 години у пацієнтів без патології. Фармакодинамічнавідповідь (рН-метріяшлункового вмісту) у пацієнтів з патологією чи без неї була подібна за терапевтичними показниками.

У пацієнтів літнього віку елімінація рабепразолудещо знижена. Після 7 днів прийому рабепразолунатрію по 20 мг на добу у осіб літнього віку AUC була приблизно двічі більшою, С_mахзбільшувалася на 60 %, а Т_½збільшувався на 30 % порівняно з такими у дорослих пацієнтів молодшого віку. Однак слід відзначити відсутність ознак кумуляції рабепразолу.

При призначенні протягом 7 днів дози 20 мг рабепразолунатрію на добу у пацієнтів, які мають сповільнений метаболізм CYP2C19, рівні AUC і Т½ були вищі приблизно в 1,9 і 1,6 разу відповідно порівняно з такими у пацієнтів зі швидким метаболізмом; у той же час Сmахзбільшувалася лише на     40 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток  допускається мармуровість. На поперечному розрізі видно два шари;

таблетки по 10 мг: рожевого з оранжевим відтінком кольору;

таблетки по 20 мг: зеленого з блакитним відтінком кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, по 10 мг або 20 мг № 10, № 10х2 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження.Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.