Сандостатин Лар

Склад

діюча речовина: октреотид у вигляді октреотиду ацетату;

1 флакон з порошком 10 мг містить октреотиду ацетату 11,2 мг, що відповідає 10 мг октреотиду;

1 флакон з порошком 20 мг містить октреотиду ацетату 22,4 мг, що відповідає 20 мг октреотиду;

1 флакон з порошком 30 мг містить октреотиду ацетату 33,6 мг, що відповідає 30 мг октреотиду;

допоміжні речовини: полі (DL-лактид-ко-гліколід), маніт (Е 421);

розчинник для приготування суспензії для ін’єкцій:

1 попередньо заповнений шприц об’ємом 2,0 мл містить натрію кармелозу/натрію карбоксиметилцелюлозу, маніт (Е 421), воду для ін’єкцій, полоксамер 188.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості. Порошок білого до білого з жовтуватим відтінком кольору. Розчинник для приготування суспензії для ін’єкцій: від прозорого до не більш інтенсивно опалесцюючого, ніж еталонна суспензія І Европ. Фарм. розчин від безбарвного до злегка жовтого або коричневого кольору.

Фармакотерапевтична група. Препарати гормонів для системного застосування (за винятком статевих гормонів та інсуліну). Гіпофізарні, гіпоталамічні гормони та їх аналоги. Гіпоталамічні гормони. Соматостатин та аналоги. Октреотид.

Код АТX H01C B02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. 

Октреотид – синтетичний октапептид, похідне природного гормону соматостатину з подібними фармакологічними ефектами, але зі значно більшою тривалістю дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів і серотоніну, що продукуються у гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі.

Досліди на тваринахпоказали, що октреотид є більш потужним інгібітором секреції ГР, глюкагону та інсуліну, ніж соматостатин; препарат інгібує секрецію ГР та глюкагону з більшою селективністю.

У здорових добровольцівоктреотид, подібно до соматостатину, пригнічує:

·         секрецію ГР, стимульоване аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;

·         секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, інших пептидів гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, спричинене прийомом їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, стимульовані аргініном;

·         секрецію тиреотропного гормону (ТТГ), стимульоване рилізинг-фактором тиреотропного гормону (ТРГ).

На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує секрецію ГР більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рикошетною гіперсекрецією гормонів (наприклад, ГР у пацієнтів з акромегалією).

У пацієнтів з акромегалієюСандостатин® ЛАР, галеновий препарат октреотиду, може вводитися з інтервалами 4 тижні, що забезпечує постійні терапевтичні рівні октреотиду в сироватці крові, послідовно знижуючи рівень ГР і нормалізуючи концентрацію інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) у сироватці крові більшості пацієнтів. У більшості пацієнтів Сандостатин® ЛАР виражено зменшує клінічні прояви хвороби, такі як головний біль, підвищене потовиділення, парестезія, втомлюваність, остеоартралгія та зап’ястний сухожильний синдром. У значної частини (50%) пацієнтів з акромегалією, які раніше не лікувалися, і мають аденому гіпофіза з гіперсекрецією ГР, лікування Сандостатином® ЛАР призводило до зменшення об’єму пухлини на > 20%. Крім того, короткострокові дослідження показують, що застосування октреотиду перед хірургічним лікуванням у деяких пацієнтів з аденомою гіпофіза може призвести до зменшення розмірів пухлини. В той же час, хірургічне лікування не слід відкладати.

У пацієнтів з ендокринними активними пухлинами шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози лікування Сандостатином® ЛАР забезпечує постійний контроль ряду клінічних симптомів, пов’язаних із захворюванням.Дія октреотиду на різні типи ендокринно активних пухлин шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози описана нижче.

Карциноїдні пухлини.

Введення октреотиду може призвести до полегшення симптомів, зокрема відчуття приливів і діареї. У багатьох випадках це супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі крові і зменшенням виведення 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.

Пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП).

Біохімічною характеристикою даних пухлин є надлишковий синтез ВІП. У більшості випадків застосування октреотиду призводить до зменшення тяжкості секреторної діареї, типової для даної патології,  що поліпшує якість життя пацієнта. Це супроводжується зменшенням кількості асоційованих порушень в електролітному балансі, наприклад гіпокаліємії, що дає можливість відмінити ентеральне і парентеральне введення рідини і електролітів. У деяких пацієнтів за даними комп’ютерної томографії, відбувається уповільнення або припинення прогресування пухлини і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращання зазвичай супроводжується зниженням (аж до нормальних значень) концентрації ВІП у плазмі крові.

Глюкагономи.

Введення октреотиду призводить у більшості випадків до суттєвого зменшення некротизуючих мігруючих висипань, які є характерними для даного стану. Октреотид не має жодного суттєвого впливу на вираженість цукрового діабету, що часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах. У пацієнтів з діареєю октреотид спричиняє зниження її тяжкості, що супроводжується збільшенням маси тіла.

При застосуванні октреотиду часто відмічається швидке зниження концентрації глюкагону в плазмі крові, однак при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. В той же час симптоматичне покращання залишається стабільним тривалий час.

Гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона.

В основному терапія інгібіторами протонного насоса або блокаторами гістамінових Н2-рецепторів пригнічує гіперсекрецію соляної кислоти в шлунку. Однак інгібітори протонного насосу або блокатори Н2-гістамінових рецепторів не завжди можуть належним чином полегшувати діарею, яка також є важливим симптомом захворювання.  У деяких пацієнтів Сандостатин® ЛАР допомагає у подальшому зменшенні гіперсекреції соляної кислоти і призводить до клінічного поліпшення, у тому числі при діареї, шляхом зменшення підвищеної концентрації гастрину.

Інсуліноми.

Введення октреотиду знижує рівень імунореактивного інсуліну в крові. У пацієнтів з операбельною пухлиною октреотид може забезпечити відновлення і підтримання нормоглікемії у передопераційний період. У пацієнтів з неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль за глікеміїєю може покращитися і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

Метастатичні нейроендокринні пухлини кишечника або первинні пухлини невідомої локалізації, коли інші первинні локалізації, окрім кишечника, було виключено.

Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження фази III (PROMID) показало, що Сандостатин® ЛАР пригнічує ріст пухлин у пацієнтів із метастатичними нейроендокринними пухлинами середньої кишки (тонка кишка, апендикс, сліпа кишка та висхідний відділ ободової кишки). 85 пацієнтів були рандомізовані до груп застосування Сандостатину® ЛАР 30 мг кожні 4 тижні (n = 42) або плацебо (n = 43) протягом 18 місяців або до прогресування пухлини, або до смерті.

Основними критеріями включення були: відсутність попереднього курсу лікування, гістологічно підтверджений діагноз, місцево неоперабельні або метастатичні добре диференційовані пухлини; функціонально активні або неактивні нейроендокринні пухлини/карциноми; локалізація первинної пухлини у середній кишці (тонка кишка, апендикс, сліпа кишка та висхідний відділ ободової кишки) або із невідомою локалізацією первинної пухлини, що була віднесена до середньої кишки, якщо первинна локалізація у підшлунковій залозі, грудній клітці або іншому місці була виключена.

Первинною кінцевою точкою був час до прогресування пухлини або смерті через пухлину (TTP).

Аналіз за призначеним лікуванням (ITT аналіз) всіх рандомізованих пацієнтів показав, що 26 випадків прогресування або летальних випадків, пов’язаних з пухлинами, спостерігалися в групі Сандостатину® ЛАР, в той же час в групі плацебо – 41 випадок (ВР=0,32; 95 % ДІ: 0,19-0,55; p=0,000015).

При проведенні консервативного аналізу ITT, при якому 3 пацієнти були виключені з рандомізації, встановлено, що 26 та 40 випадків прогресування або смерті внаслідок пухлини спостерігалися в групі Сандостатину® ЛАР та плацебо відповідно (ВР=0,34; 95 % ДІ: 0,20-0,59; p-значення=0,000072; рис.1).

У популяції консервативного ІТТ (сІТТ) аналізу, в якій 3 пацієнти були виключені з дослідження під час рандомізації, у групах Сандостатину® ЛАР та плацебо було відмічено відповідно 26 та 40 випадків прогресування або смерті внаслідок пухлини

Медіана часу до прогресування пухлини становила 14,3 місяця (95 % ДІ: 11,0-28,8 місяця) у групі Сандостатину® ЛАР та 6 місяців (95 % ДІ: 3,7-9,4 місяця) у групі плацебо.

При аналізі популяції перед протоколом, в якому додаткові пацієнти були відсіяні наприкінці терапії, отримуваної в рамках дослідження, в групах Сандостатину® ЛАР і плацебо спостерігалося відповідно 19 та 38 випадків прогресування пухлини або смерті внаслідок пухлини (ВР=0,24; 95% ДІ: 0,13-0,45; p-значення=0,0000036).

Крок 9

Активуйте захисний механізм голки однією рукою одним із зазначених нижче способів.

А.  Притиснути відкидну частину захисного пристрою до твердої поверхні, наприклад до стола.

B.  Натиснути вказівним пальцем на відкидну частину захисного пристрою. Пам’ятайте, що в будь-якому разі потрібно тримати пальці за канюлею голки.

Звук клацання підтверджує правильну активацію захисного механізму.

Негайно утилізуйте флакон та шприц з голкою в контейнер для гострих речей або інший твердий закритий контейнер для утилізації.

Діти.

Дітям застосування препарату Сандостатину®ЛАР протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

Передозування

Повідомляли про обмежену кількість випадкових передозувань Сандостатином®ЛАР (дози знаходились у діапазоні від 100 до 163 мг/місяць). Єдиним побічним явищем були припливи. Повідомляли про пацієнтів, хворих на рак, які отримували дози Сандостатину®ЛАР до 60 мг/місяць і до 90 мг/2 тижні. Ці дози загалом добре переносились. Однак зафіксовано такі побічні явища, як часте сечовипускання, втомлюваність, депресія, тривога, втрата концентрації уваги.

Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

Коротка характеристика профілю безпеки препарату

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Найбільш частими побічними реакціями під час клінічних досліджень октреотиду були діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія та запори. Іншими частими побічними реакціями були запаморочення, місцевий біль, жовчні конкременти, дисфункція щитовидної залози (наприклад знижений рівень ТТГ, знижений рівень загального Т4та вільного Т4), неоформлені випорожнення, порушена переносимість глюкози, блювання, астенія та гіпоглікемія.

Іноді шлунково-кишкові побічні ефекти можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність із прогресуючим здуттям живота, сильним болем в епігастральній ділянці, чутливістю та напруженням м’язів абдомінальної ділянці.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування Сандостатином®ЛАР може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Дуже рідко повідомлялося про гострий панкреатит, який розвивався протягом перших годин або днів лікування Сандостатином®ЛАР і минав після відміни препарату. Крім того, повідомлялося про випадки панкреатиту, спричиненого холелітіазом, у пацієнтів, які отримували довгострокове лікування Сандостатином®ЛАР.

Як у пацієнтів з акромегалією, так і з карциноїдним синдромом при терапії октреотидом спостерігали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язку між цими явищами та октреотидом не встановлено, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання.

Побічні реакції наведено у вигляді таблиць

Побічні реакції, наведені нижче, було зареєстровано під час клінічних випробувань октреотиду та подано за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000 ); дуже рідко (< 1/10000),включаючи окремі повідомлення.У кожній частотній групі побічні реакції вказані у порядку зниження серйозності.

Таблиця 1. Побічні реакції на препарат, про які повідомлялося під час клінічних досліджень

Постмаркетингові дослідження

Про побічні реакції, наведені в Таблиці 2, повідомляли добровільно у спонтанних повідомленнях, при цьому не завжди можна достовірно встановити частоту або причинно-наслідковий зв’язок з прийомом препарату.

Таблиця 2. Побічні реакції на препарат, про які повідомлялося у спонтанних повідомленнях:

Для дозування 20мг

Для дозування 10мг та 30мг

Опис деяких побічних реакцій

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

У поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність, включаючи прогресуюче здуття живота, виражений біль в області епігастрію, болючість живота та м’язову напругу.

Відомо, що при продовженні лікування препаратом частота побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту зменшується.

Місцеві реакції

Пацієнти, які отримували Сандостатин®ЛАР, звичайно повідомляли про наступні прояви місцевих реакцій: біль, відчуття печіння, почервоніння, гематома, кровотеча, свербіж або набряк; у більшості випадків жодна медична допомога не знадобилася.

Порушення метаболізму та трофіки

Хоча виділення жиру з калом може зростати, до теперішнього часу немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту поживних речовин внаслідок мальабсорбції.

Порушення з боку підшлункової залози

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки гострого панкреатиту, що розвивався в перші години або дні введення Сандостатину® ЛАР підшкірно і зникав після відмови від препарату. Крім того, при тривалому введенні Сандостатину® ЛАР підшкірно спостерігалися випадки панкреатиту, пов’язаного з холелітіазом.

Порушення з боку серцево-судинної системи

За даними ЕКГ-дослідження у пацієнтів з акромегалією і у пацієнтів з карциноїдним синдромом на фоні застосування препарату спостерігалися: подовження інтервалу QT, відхилення електричної осі серця, рання реполяризація, низковольтажний тип ЕКГ, зміщення перехідної зони, ранній зубець R та неспецифічні зміни сегмента ST і зубця Т. Оскільки багато з цих пацієнтів страждають на захворювання серця, причинно-наслідковий зв'язок між розвитком цих явищ та октреотиду ацетатом не встановлено.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі  2 - 8 °C. Зберігати в оригінальній упаковці.

Сандостатин®ЛАР у день ін’єкції може знаходитися при температурі нижче 25 °C.

Суспензію слід готувати виключно безпосередньо перед внутрішньом’язовою ін’єкцією.

Несумісність.

ПрепаратСандостатин® ЛАР випускається в одноразових контейнерах та застосовується без будь-якого розведення іншими препаратами. Дані щодо сумісності з іншими препаратами відсутні.

Упаковка.

Порошок у вигляді мікросфер у 6 мл флаконі для ін’єкцій із безбарвного скла, закритому гумовою пробкою сірого кольору із фторкаучуковим покриттям та алюмінієвим ковпачком системи flip-off темно-синього (для дозування по 10 мг), оранжевого (для дозування по 20 мг) або темно-червоного (для дозування по 30 мг) кольору.

Попередньо заповнений шприц із розчинником місткістю 3 мл із безбарвного скла з двома гумовими пробками сірого кольору, рукояткою, поршнем та ковпачком, один адаптер для флакона у пластиковому контейнері, одна голка.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Новартіс Фарма Штейн АГ/ Novartis Pharma Stein AG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/ Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.