Амдоал інструкція із застосування

Склад

діюча речовина: арипіпразол;

1 таблетка містить арипіпразолу 10 мг або 15 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: білого або майже білого кольору, овальні двоопуклі таблетки. Гравірування «N74» з одного боку і риска з іншого;

таблетки по 15 мг: білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі таблетки. Гравірування «N75» з одного боку.

Фармакотерапевтична група.Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби.

Інші антипсихотичні засоби. Арипіпразол. Код АТХ N05A Х12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Терапевтична дія арипіпразолу в лікуваннішизофренії та біполярногорозладу I типу обумовлена комбінацією часткового агонізму відноcно D2-дофамінових  і HT1А - серотонінових рецепторів,а також антагонізмомвідносно 5-HT2А-серотонінових рецепторів. Арипіпразол виявлявантагоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічноїгіперактивності та агоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічноїгіпоактивності. Арипіпразол має високу зв’язувальну спорідненість in vitroз D2- і D3-дофаміновими рецепторами, 5-HT1А-і 5-HT2А-серотоніновими рецепторами, а також помірнуспорідненість із D4-дофаміновими рецепторами, 5-HT2С- і5-HT7-серотоніновими, α-1-адренергічнимиі гістаміновими Н1-рецепторами.Арипіпразол також має помірну спорідненістьз ділянками зворотнього захоплення серотону і не має помітної афінності  відносно мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, крімпідтипів дофаміну і серотоніну, може пояснюватидеякі інші клінічні ефекти арипіпразолу.

Арипіпразол в дозах від 0,5 до 30 мг 1 раз на добу у здорових добровольців протягом 2 тижнів показав дозозалежне зниження зв’язування 11С-раклоприду, ліганда D2/D3-рецепторів, з хвостатим ядром і лушпиною, відповідно до даних позитронно-емісійної томографії.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Арипіпразол швидко всмоктується після внутрішнього прийому, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 3−5 год. Арипіпразол зазнає мінімального пресистемного метаболізму. Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить 87 %. Вживання жирної їжі не впливає на фармакокінетику арипіпразолу.

Розподіл.

Арипіпразол інтенсивно розподіляється в тканинахорганізму. Уявний об’єм розподілу   становить  4,9л/кг, що вказує на великийекстраваскулярний розподіл. У терапевтичних концентраціях більше  99 % арипіпразолу і дегідроарипіпразол зв’язуються з білками сироватки крові, переважно з альбуміном.

Біотрансформація.
Арипіпразол інтенсивно метаболізуєтьсяв печінці, в основному шляхом дегідрогенізації, гідроксилювання та N-деалкілування. За даними досліджень in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6, а    N-деалкілування каталізується CYP3A4. Арипіпразолє основною речовиною лікарського засобу, що знаходиться в системному кровотоці. У рівноважномустані дегідроарипіпразол – його активний метаболіт– складає близько 40 % величини AUCарипіпразолу в плазмі.

Виведення.
Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно75 годин при високій метаболізуючій активності CYP2D6 і приблизно 146 годин при низькій метаболізуючій активності  CYP2D6. Загальний кліренс арипіпразолу дорівнює0,7 мл/хв/кг, восновному він представлений печінковим кліренсом.

Після одноразового перорального введення 14C-міченого арипіпразолу приблизно 27 % виводилося з сечею і приблизно60 % – із калом. Менше 1 % арипіпразолу в незміненомувигляді виводилося із сечею, приблизно18 % незміненого арипіпразолу – із калом.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.

Діти.

Фармакокінетика арипіпразолу і дегідроарипіпразолу в пацієнтів віком від 10 до 17років була аналогічною такій у дорослих після корегування за різницею в масі тіла.

Пацієнти літнього віку.

Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових добровольців літнього віку і більш молодих пацієнтіввідсутні. Відсутні видимі відмінності у фармакокінетиці серед різних вікових груп пацієнтів з шизофренією.

Стать.
Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здоровихчоловіків і жіноквідсутні. Також не виявлено впливу статі на фармакокінетику арипіпразолу у пацієнтів з шизофренією.

Куріння

Фармакокінетична оцінка популяції не виявила клінічно значущого впливу, пов’язаного із курінням, на фармакокінетикуарипіпразолу.

Раса.

Фармакокінетична оцінка популяції не виявила клінічно значущих, пов’язаних із расою відмінностей у фармакокінетиціарипіпразолу.

Порушення функції нирок.

Було виявлено, що фармакокінетичніхарактеристики арипіпразолу і дегідроарипіпразолу однакові як у пацієнтів із тяжкими захворюваннями нирок, такі у молодих здоровихдобровольців.

Порушення функції печінки.

В дослідженнях у пацієнтів з цирозом печінки різного ступеня (класи А, В і С за Чайлдом−П’ю) після одноразового прийому арипіпразолу не виявлено істотного впливу порушення функції печінки на фармакокінетику арипіпразолу і дегідроарипіпразолу. У зв’язку з браком даних неможливо зробити остаточні висновки про метаболічну активність у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (клас С за Чайлдом−П’ю).

Клінічні характеристики.

Показання

Амдоал® показаний для лікування шизофренії у дорослих.

Амдоал® показаний для лікування маніакальних епізодів середнього та тяжкого ступеня при біполярному розладі I типу, а також для профілактики розвитку нових маніакальних епізодів у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди та які відповідали на лікування арипіпразолом.

Протипоказання

Гіперчутливість до арипіпразолу абодо будь-якої допоміжної речовини препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Внаслідок антагонізму до α1-адренергічних рецепторів арипіпразол може посилювати ефект деякихантигіпертензивних препаратів.

Оскільки арипіпразол впливає на центральну нервову систему (ЦНС), слід дотримуватись обережності у разі одночасного прийому алкоголю або препаратів, що впливають на ЦНС, у зв’язку з можливими перехресниминебажаними реакціями,  наприклад седацією (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід з обережністю застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськимизасобами, які подовжують інтервалQT або порушують електролітнийбаланс.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.

Не виявлено клінічно значимого впливу блокатора гістамінових Н2-рецепторів фамотидину, що пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку, на арипіпразол, незважаючи на зниження швидкості всмоктування арипіпразолу.

Арипіпразол метаболізується декількомашляхами за участю ферментів CYP2D6 іCYP3A4, але не ферментівCYP1A. Таким чином,курцям корегувати дозу не потрібно.

Хінідин і інші інгібітори CYP2D6.

У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 (хінідин) підвищували AUC арипіпразолу на 107 %, при цьому Cmaxзалишалася незміненою. AUC і Cmax дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижувалися на 32 % і 47 % відповідно. У зв’язку з цим необхідно зменшувати дозу Амдоалу®приблизно в два рази при призначенні його з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, імовірно, чинятьаналогічний вплив, отже, необхідне подібне зниження дози.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4.

При дослідженнях у здорових добровольців потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол) підвищував AUC і Cmax арипіпразолу на 63 % і 37 % відповідно. AUC і Cmax дегідроарипіпразолу збільшувалися на 77 % і 43 % відповідно. У осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу в плазмі в порівнянні з такими у пацієнтів з активним метаболізмом CYP2D6.

У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолом потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. У разі одночасного призначення арипіпразолу та кетоконазолу дозу  арипіпразолу потрібно знизити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть давати такі ж ефекти, отже, потрібно відповідно знижувати дози (див розділ «Спосіб застосування та дози»).

Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, що застосовувався до початку супутнього лікування.

Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу в плазмі у разі одночасного застосування слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазему) або CYP2D6 (есциталопраму).

Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.

При комбінованому застосуванні з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4 і перорального арипіпразолу пацієнтам з шизофренією і шизоафективним розладом,  геометричні Cmaxі AUC арипіпразолу були на 68 % і 73 % нижчими в порівнянні з відповідними показниками при монотерапії арипіпразолом в дозі 30 мг. Середні геометричні Cmaxі AUC дегідроарипіпразолу при комбінованому застосуванні з карбамазепіном знижувалися на 69 % і 71 % в порівнянні з відповідними показниками монотерапії арипіпразолом.

Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти у разі його одночасного прийому з карбамазепіном. Сумісне застосування арипіпразолу і  інших потужних індукторів CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповіднепідвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої.

Вальпроат та літій.

У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолом не було відмічено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу, тому корекція дози не потрібна.

Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів.

В клінічних дослідженнях арипіпразол у дозі 10−30 мг/добу не спричиняв клінічно важливих лікарських взаємодій, опосередкованих ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфіну), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, не було показано, що арипіпразол і дегідроарипіпразол впливають на CYP1A2-опосередкований метаболізм in vitro. Таким чином, малоймовірно, що арипіпразол чинить клінічно значущий вплив на речовини, що метаболізуються цим ферментом.

У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатом, літієм або ламотриджином не було відмічено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Серотоніновий синдром.

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому;  особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІЗЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з лікарськими засобами, які підвищують концентрацію арипіпразолу (див. розділ «Побічні реакції»).

Особливості застосування

При антипсихотичному лікуванні досягнення поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. У цей період слід вести ретельний нагляд за станом пацієнтів.

Суїцид.

Поява суїцидальної поведінки притаманна пацієнтам з психотичними розладами і порушеннями настрою та в деяких випадках спостерігалася невдовзі після початку застосування антипсихотичного лікування, включаючи лікування арипіпразолом (див. розділ «Побічні реакції»). Антипсихотичне лікуваннямає супроводжуватися ретельнимнаглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику.

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких наявні серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що зумовлюють схильність пацієнтів до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемія, застосування антигіпертензивних лікарських засобів), артеріальна гіпертензія, включно з прогресуючою або злоякісною гіпертензію.

При лікуванні антипсихотичними лікарськими засобами спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до і під час лікування арипіпразолом потрібно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ і вжити всіх профілактичних заходів.

Подовження інтервалу QT.

Частота подовження інтервалу QT  при лікуванні арипіпразолом була порівнянна з такою при застосуванні плацебо. Однак слід дотримуватись обережності при застосовуванні арипіпразолу пацієнтам, у сімейному анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).  

Пізня дискінезія.

Рідко повідомлялося про симптоми пізньої дискінезії у пацієнтів, які приймали арипіпразол протягом періоду до одного року. У разі появи симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, що приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). Зазначені симптоми можуть тимчасово загостритися або навіть виникнути після припинення лікування.

Інші екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний контроль за станом пацієнта.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

ЗНС являє собою комплекс симптомів, пов’язаний із застосуванням антипсихотичних лікарських засобів, який потенційно може мати летальний наслідок. В клінічних дослідженнях арипіпразолу випадки розвитку ЗНС були рідкісними. Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла), м’язова ригідність, змінений психічний статус і ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або кров’яний тиск, тахікардія, посилене потовиділення і серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Проте спостерігалися й окремі випадки підвищення рівня креатинкінази і рабдоміолізу, не обов’язково пов’язані зі ЗНС. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або нез’ясовної дуже високої температури тіла без додаткових клінічних проявів ЗНС, прийом усіх нейролептичних активних речовин, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити.

Епілептичні напади

Спостерігалися нечасті випадки епілептичних нападів при лікуванні арипіпразолом. Тому арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією в анамнезі або наявністю станів, пов’язаних з епілептичними нападами.

Пацієнти літнього віку із психозом на тлі деменції.

Підвищена смертність: при застосуванні арипіпразолу у пацієнтів літнього віку із  психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Хоча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мала серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційну (наприклад, пневмонія) природу (див. розділ «Побічні реакції»).

Цереброваскулярні побічні реакції: у пацієнтів літнього віку (середній вік − 84 роки; діапазон 78−88 років) спостерігалися  цереброваскулярні побічні реакції (наприклад інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним наслідком. Був відзначений виражений взаємозв’язок між дозами препарату і появою цереброваскулярних побічних реакцій у пацієнтів, які приймали арипіпразол.

Амдоал®не показаний для лікування пацієнтам з  психозом на тлі деменції.

Гіперглікемія і цукровий діабет.

Гіперглікемія, у деякихвипадках надзвичайно тяжка і пов’язана з кетоацидозом або гіперосмолярною комою, у т.ч. з летальним наслідком, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики,у тому числі арипіпразол. Фактори ризику тяжких ускладнень включають ожирінняі наявність діабетув сімейному анамнезі. В дослідженнях арипіпразолу не відзначено значних відмінностей в частоті розвитку гіперглікемічних побічних реакцій (включно з цукровим діабетом) або патологічних рівнів глюкози порівняно з такими при застосуванні плацебо. На основі наявних даних неможливо провести  точну  порівняльну оцінку частоти гіперглікемічних побічний реакцій у пацієнтів, які приймали арипіпразол та інші атиповінейролептики. Необхідно ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймають будь-які нейролептики, включаючиарипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікемії(такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість),а стан пацієнтів із цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабетунеобхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози.

Гіперчутливість.

При використанні арипіпразолу можуть розвиватися реакції гіперчутливості, які характеризуються алергічними симптомами (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів із шизофренією і біполярною манієючасто спостерігається збільшення маси тіла внаслідок супутніх захворювань, застосування нейролептиків, що спричиняютьзбільшення маси тіла, а також внаслідок не здорового способу життя; це явище може призвестидо серйозних ускладнень. При постмаркетингових дослідженнях препарату було відзначено збільшення маси тіла пацієнтів.  При лікуванніарипіпразолом випадки збільшення маси тіла, як правило, спостерігалися у пацієнтів зі значними факторами ризику,такими як  наявність в анамнезі цукрового діабету, порушень з боку щитовидної залози, наявність аденомигіпофіза.

У дослідженнях за участю пацієнтів підліткового віку, з біполярною манією, було відзначено підвищення маси тіла на тлі лікування арипіпразолом через 4 тижні терапії. Необхідно контролювати масу тіла у підлітків з біполярної манією. При істотному підвищенні маси тіла може бути показано зниження дози (див. розділ «Побічні реакції»).

Дисфагія.

Нейролептики, включно з арипіпразолом, можуть спричиняти порушення моторикистравоходу і аспірацію вмісту шлунка. Арипіпразолслід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним ризикомаспіраційноїпневмонії.

Патологічна схильність до азартних ігор і інші розладиімпульсного контролю.

Пацієнти можуть відчувати посилення випадків патологічної схильності, особливо до азартних ігор, і нездатність контролювати ці напади під час прийому арипіпразолу. Також повідомлялось про гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до вживання їжі та інші розлади імпульсивної та компульсивної поведінки. Важливо, щоб лікарі повідомляли пацієнтам про розвиток нових або  вищезазначених розладів при лікуванні арипіпразолом. Слід зазначити, що симптоми імпульсного контролю можуть бути пов’язані з основним розладом; однак іноді повідомлялося про припинення спонукань при зменшенні дози препарату або при припиненні лікування. Розлади імпульсного контролю можуть нанести шкоду пацієнту, та іншим людям, якщо вони не визначені. Якщо у пацієнта розвинуться такі схильності під час прийому арипіпразолу, необхідно вирішити питання про зменшення дози або припинення лікування.

Лактоза

Таблетки Амдоал® містятьлактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими якнепереносимість галактози, непереносимістю лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози,не слід приймати цей лікарський засіб.

Пацієнти із супутнім захворюваннямСДУГ (синдром дефіцитууваги і гіперактивності). Незважаючи на високу частоту супутніхзахворювань біполярного розладу Iтипу і СДУГ, єдуже обмежені дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу істимуляторів, тому при одночасному призначенні цих засобів необхідна надзвичайна обережність.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу за участю вагітних жінок не проводилися. Повідомлялося про вроджені аномалії,проте  причинно-наслідкового зв’язку з прийомом арипіпразолу встановлено не було. Відомі дані досліджень на тваринахне дають змоги виключити можливістьнегативного впливу на внутрішньоутробний розвиток. Пацієнтамслід повідомляти лікаряпро настання вагітності або намір завагітнітипід час лікування арипіпразолом. У зв’язку з недостатньою інформацією про безпеку застосування арипіпразолу у період вагітності його можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали нейролептики (включно з арипіпразолом) протягом третього триместру вагітності, можливі небажані реакції, включно з екстрапірамідними симптомамита/або синдромом відміни, які можуть бути різними за тяжкістю і тривалістю. Відомо про випадки збудження, гіпертонії, гіпотонії, тремору,сонливості, респіраторного дистресу або розладів при годуванні. Отже, необхідно ретельнонаглядати за станом таких новонароджених.

Період годування груддю.

Арипіпразол виділяється згрудним молоком. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії арипіпразолом з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та переваги терапії для жінки.

Фертильність.

Згідно даних по дослідженню репродуктивної токсичності арипіпразол не впливає на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Арипіпразол має незначний або помірний вплив на здатність керування автотранспортом або іншими механізмами у зв’язку з потенційним впливом на нервову систему та органи зору та проявом побічних реакцій, таких як седація, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Таблетки препарату Амдоал® застосовують внутрішньо.

Шизофренія: рекомендована початковадоза препарату Амдоал®становить 10 або15 мг/добу, а підтримуючадоза – 15 мг/добу. Цю дозуприймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Амдоал® ефективний у діапазоні доз від 10 до 30 мг/добу. Підвищенняефективності при прийомідобової дози, що перевищує 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтамможе бути кориснапідвищена доза.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярномурозладі I типу: рекомендована початковадоза препарату Амдоал®становить 15 мг.Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі якмонотерапію або у складі комбінованого лікування. Для окремих пацієнтівможе бути ефективним підвищення дози. Максимальнадобова доза не повиннаперевищувати 30 мг.

Профілактика рецидивів розвитку нових маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу:для попередження рецидивів маніакальних епізодів у пацієнтів, які приймали арипіпразоляк монотерапію або у складі комбінованого лікування, слід продовжувати прийом препаратув тій самійдозі. З огляду на клінічний стан пацієнта, можливакорекція добової дози,у тому числі її зниження.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам зі слабким або помірнимступенем печінкової недостатності корекція дозине потрібна. Для наданнярекомендацій пацієнтам із тяжким порушенням функції печінкинедостатньо наявних даних. Дозу цим пацієнтам слідпідбирати обережно. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки максимальну добову дозу 30 мг застосовувати з обережністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нироккорекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку. Безпека та ефективність препаратуАмдоал® у лікуванні шизофренії або маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу для пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Беручи до увагибільш високу чутливістьцієї популяції пацієнтів, слід розглянути доцільність застосування більш низькихпочаткових доз препарату,якщо дозволяють інші клінічні фактори (див. розділ «Особливості застосування»)

Стать.  Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Куріння. З огляду на шлях метаболізму арипіпразолу, курцям корекція дозування не потрібна (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Корекція дози у зв’язку  із взаємодіями. У разі одночасного введення потужних інгібіторівCYP3A4 або CYP2D6з арипіпразолом  дозу арипіпразолуслід знизити. Якщозі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4або CYP2D6, дозуарипіпразолу слід підвищити (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі одночасного введення потужних індукторів CYP3A4з арипіпразолом дозуарипіпразолу слід підвищити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключаєтьсяіндуктор CYP3A4, дозуарипіпразолу слід знизити до рекомендованої (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти. Лікарський засіб у даному дозуванні не рекомендований для застосування дітям.

Передозування

Симптоми.

У дорослих пацієнтів описановипадки навмисного або випадкового гострого передозування арипіпразолом, у дозах до 1260 мг, що не мали летального наслідку. Потенційно важливимиз медичної точкизору симптомами, що спостерігалися, були летаргія, підвищений кров’яний тиск, сонливість, тахікардія,нудота, блювання ідіарея.

Окрім цього, були отримані дані про випадкове передозування виключно арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей, що не було летальним. Потенційно важливими з медичноїточки зору симптомами, що спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.

Лікування.

Лікування передозування повинно включати підтримуючутерапію, забезпечення прохідностідихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль за симптомами. Слід брати до уваги можливість передозування численнимилікарськими засобами. Через це необхідно негайно розпочати контроль за станом серцево-судинної системи, що маєвключати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Після підтвердженого або імовірного передозування арипіпразолом необхіднийретельний медичний нагляд і контроль за станом пацієнта до його нормалізації.

Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1 годину післяприйому арипіпразолу, знижувало показник Cmaxарипіпразолу приблизно на 41 %, а показник AUC –приблизно на 51 %, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля в лікуванніпередозування.

Гемодіаліз.

Хоча інформація про вплив гемодіалізуна лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіалізміг бути корисниму лікуванні передозування,оскільки арипіпразол у значній мірі зв’язується з білкамиплазми.

Побічні реакції

Короткий огляд профілю безпеки.

Найбільш частими побічнимиреакціями були акатизія і нудота. Кожен із зазначених симптомів зустрічався більш ніж у 3% пацієнтів, що приймали  арипіпразол перорально.

Перелік побічних реакцій.

Всі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часті (≥1/10), часті(≥ 1/100 –  < 1/10), нечасті (≥ 1/1 000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000– < 1/1000), рідкісні (< 1/10,000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). У рамках кожної групи частоти побічні реакції приведено в порядку зменшення серйозності.

Частота побічних реакцій, зареєстрованих у постмаркетинговий період застосування, не може бути оцінена, оскільки вони отримані зі спонтанних звітів, тому частота цих побічних реакцій класифікується як невідома.

Опис окремих побічних реакцій

Дистонія

Симптоми дистонії, тривалого патологічного скорочення груп м’язів, можуть з’явитися у схильних до цього пацієнтів протягом перших кількох днів лікування. Дистонічні симптоми включають: спазм м’язів шиї, що іноді прогресує до стискання горла, ускладнене ковтання, утруднене дихання та/або випинання язика. Хоча ці симптоми можуть виникати при низьких дозах, вони трапляються частіше та з більшою тяжкістю при застосуванні більш високих доз антипсихотичних препаратів першого покоління. Підвищений ризик гострої дистонії спостерігається у чоловіків та пацієнтів молодших вікових груп.

Пролактин

У клінічних випробуваннях за схваленими показаннями та у постмаркетингових спостереженнях були випадки як збільшення, так і зменшення пролактину в сироватці крові порівняно з вихідним рівнем.

Лабораторні показники

Підвищення рівню креатинфосфокінази, як правило, минущі та безсимптомні, спостерігалися у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол.

Патологічна пристрасть до азартних ігор і інші розлади контролю імпульсної поведінки

Патологічна пристрасть до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до їжі можуть виникати у пацієнтів, які приймають арипіпразол.

Інші.

Побічні реакції, пов’язані з антипсихотичною терапією та про які повідомлялося під час лікування арипіпразолом, включали: злоякісний нейролептичний синдром, пізню дискінезію, напади, цереброваскулярні побічні реакції, підвищену смертність у літніх пацієнтів з деменцією, гіперглікемію та цукровий діабет.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Працівники сфери охорони здоров’я повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.

Термін придатності.  2 роки.

Умови зберігання. Лікарський засіб не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток в блістері. По  3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За  рецептом.

Виробник. ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Н-1103,  Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина