Целзентри

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕЛСЕНТРІ™

 (CELSENTRI™)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 150 мг або 300 мг маравіроку;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, Opadry® ІІ голубий (85G20583).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. 

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05A Х09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Маравірок у поєднанні з іншими антиретровірусними лікарськими засобами призначається для застосування дорослим, інфікованим лише CCR5-тропними ВІЛ-1.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини чи будь-якої допоміжної речовини.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати за призначенням лікаря, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції.

Перед тим як розпочинати лікування маравіроком, слід врахувати, що:

l     при застосуванні маравіроку необхідно керуватися результатами тестування на тропізм;

l     не рекомендується застосовувати маравірок пацієнтам, інфікованим подвійним/змішаним чи CXCR4-тропним ВІЛ-1, оскільки в ході досліджень фази 2 ефективність препарату для цієї групи пацієнтів не встановлена.

Дорослі

Маравірок можна приймати з їжею або окремо.

Рекомендована доза маравіроку становить 150 мг, 300 мг або 600 мг двічі на добу  з урахуванням взаємодії із супутніми антиретровірусними препаратами, призначеними хворому, чи іншими лікувальними засобами (див. таблицю 1 та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Таблиця 1.

Рекомендовані режими дозування

Супутні препарати

Доза маравіроку

Потужні CYP3A інгібітори (з  CYP3A індуктором чи без нього), в тому числі (але не обмежуючись цим):

-         делавірдин

-         кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин

-         інші сильні CYP3A інгібітори (наприклад нефазодон, телітроміцин)

-         інгібітори протеази (за винятком типранавіру/ритонавіру)

150 мг двічі на добу

Потужні CYP3A індуктори (без сильних інгібіторів CYP3A), в тому числі (але не обмежуючись цим):

-         карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн

-         ефавіренц

-         етавірин

-         рифампіцин

600 мг двічі на добу

Інші супутні препарати, що не є сильними інгібіторами або індукторами CYP3A, в тому числі:

-         всі НІЗТ (ненуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази)

-         енфувіртид

-         невірапін

-         ралтегравір

-         типранавір/ритонавір

300 мг двічі на добу

Пацієнти літнього віку

Досвід застосування препарату пацієнтам віком понад 65 років обмежений, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні маравіроку пацієнтам літнього віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з нирковою недостатністю, які отримують потужні інгібітори CYP3A, такі як інгібітори протеаз (за винятком типранавіру/ритонавіру та фосампренавіру/ритонавіру), делавірдин, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, нефазодон, телітроміцин, рекомендується маравірок 1 раз на добу.

З обережністю слід застосовувати маравірок пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Хворим з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи хворих із термінальною стадією хвороби нирок, які потребують проведення діалізу та не отримують потужних CYP3A інгібіторів у комбінації з маравіроком, змінювати дозу маравіроку не потрібно.

Таблиця 2

Дози та корекції інтервалу дозування для хворих з нирковою недостатністю

Кліренс креатиніну

У випадку застосування разом з іншими антиретровірусними препаратами в культурах клітин антагонізму маравіроку та ряду НІЗТ, ННІЗТ, ІП чи інгібітору злиття ВІЛ, ефавіренцу не спостерігалося.

Резистентність

Існує два шляхи, якими вірус може уникнути дії маравіроку: селекція вірусів, що можуть застосувати CXCR4 як ко-рецептор для проникнення в клітину (віруси, що зв'язуються з CXCR4) або селекція вірусів, що продовжують застосовувати виключно CCR5 (CCR5-тропні).

Резистентність у клітинних культурах

Після серійного пасажу двох  CCR5-тропних клінічних вірусних ізолятів у клітинних культурах були виділені варіантні ВІЛ-1 зі зниженною чутливістю до маравіроку. Стійкі до маравіроку віруси залишалися CCR5-тропними, і конверсії CCR5-тропних вірусів до вірусів, що застосовують CXCR4, не відбувалося.

Фенотипова резистентність

В аналізах із застосуванням серійного разведення маравіроку залежність відповіді від концентрації у випадку маравірокрезистентних вірусів описувалася кривою, яка не досягала рівня 100 % інгібіції. Традиційний підхід зі зміною ЕС50 у кілька разів виявився безрезультатним у випадку вимірювання фенотипової резистентності, оскільки значення іноді залишалися незмінними, незважаючи на суттєве зниження чутливості.

Генотипова резистентність

Було помічено накопичення мутацій в оболонковому глікопротеїні  gp120 (вірусний протеїн, який зв'язує CCR5 з ко-рецептором). Розташування цих мутацій в різних ізолятах було різним, тому значення їх з огляду на чутливість до маравіроку інших вірусів невідоме.

Перехресна резистентність

Клінічні ВІЛ-1 ізоляти, резистентні до нуклеозидних аналогів інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), ненуклеозидних аналогів інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ), інгібіторів протеази (ІП) та енфувіртиду, були чутливими до дії маравіроку в клітинних культурах. Маравірокрезистентні віруси, що виявлялися в клітинній культурі, залишалися чутливими до інгібітору злиття енфувіртиду та інгібітору протеази саквінавіру.

In vivo

Обидва види резистентності спостерігались під час клінічних дослідженнь  як у пацієнтів, які не лікувались раніше, так і у тих, кому проводилось лікування.

Наявність вірусів, що використовують CXCR4-рецептори, при несприятливому вірусологічному лікуванні походить з попередньо існуючої вірусної популяції. Проведення тестування перед початком лікування щодо наявності цього вірусу може знизити віріогідність неефективності терапії за цим механізмом.

У пацієнтів, інфікованих лише R5-вірусом, при неефективності лікування препарат маравірок  може бути все ще активним за умови, що значення максимальної процентної інгібіції (МПІ) становить ≥95 % (PhenoSense Entry assay). Залишкова активність in vivo для вірусів зі значенням МПІ