ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕЛСЕНТРІ™
(CELSENTRI™)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 150 мг або 300 мг маравіроку;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, Opadry® ІІ голубий (85G20583).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05A Х09.
Клінічні характеристики.
Показання.
Маравірок у поєднанні з іншими антиретровірусними лікарськими засобами призначається для застосування дорослим, інфікованим лише CCR5-тропними ВІЛ-1.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини чи будь-якої допоміжної речовини.
Спосіб застосування та дози.
Лікування слід розпочинати за призначенням лікаря, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції.
Перед тим як розпочинати лікування маравіроком, слід врахувати, що:
l при застосуванні маравіроку необхідно керуватися результатами тестування на тропізм;
l не рекомендується застосовувати маравірок пацієнтам, інфікованим подвійним/змішаним чи CXCR4-тропним ВІЛ-1, оскільки в ході досліджень фази 2 ефективність препарату для цієї групи пацієнтів не встановлена.
Дорослі
Маравірок можна приймати з їжею або окремо.
Рекомендована доза маравіроку становить 150 мг, 300 мг або 600 мг двічі на добу з урахуванням взаємодії із супутніми антиретровірусними препаратами, призначеними хворому, чи іншими лікувальними засобами (див. таблицю 1 та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Таблиця 1.
Рекомендовані режими дозування
Супутні препарати
Доза маравіроку
Потужні CYP3A інгібітори (з CYP3A індуктором чи без нього), в тому числі (але не обмежуючись цим):
- делавірдин
- кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин
- інші сильні CYP3A інгібітори (наприклад нефазодон, телітроміцин)
- інгібітори протеази (за винятком типранавіру/ритонавіру)
150 мг двічі на добу
Потужні CYP3A індуктори (без сильних інгібіторів CYP3A), в тому числі (але не обмежуючись цим):
- карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн
- ефавіренц
- етавірин
- рифампіцин
600 мг двічі на добу
Інші супутні препарати, що не є сильними інгібіторами або індукторами CYP3A, в тому числі:
- всі НІЗТ (ненуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази)
- енфувіртид
- невірапін
- ралтегравір
- типранавір/ритонавір
300 мг двічі на добу
Пацієнти літнього віку
Досвід застосування препарату пацієнтам віком понад 65 років обмежений, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні маравіроку пацієнтам літнього віку.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з нирковою недостатністю, які отримують потужні інгібітори CYP3A, такі як інгібітори протеаз (за винятком типранавіру/ритонавіру та фосампренавіру/ритонавіру), делавірдин, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, нефазодон, телітроміцин, рекомендується маравірок 1 раз на добу.
З обережністю слід застосовувати маравірок пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
Хворим з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
Пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи хворих із термінальною стадією хвороби нирок, які потребують проведення діалізу та не отримують потужних CYP3A інгібіторів у комбінації з маравіроком, змінювати дозу маравіроку не потрібно.
Таблиця 2
Дози та корекції інтервалу дозування для хворих з нирковою недостатністю
Кліренс креатиніну
У випадку застосування разом з іншими антиретровірусними препаратами в культурах клітин антагонізму маравіроку та ряду НІЗТ, ННІЗТ, ІП чи інгібітору злиття ВІЛ, ефавіренцу не спостерігалося.
Резистентність
Існує два шляхи, якими вірус може уникнути дії маравіроку: селекція вірусів, що можуть застосувати CXCR4 як ко-рецептор для проникнення в клітину (віруси, що зв'язуються з CXCR4) або селекція вірусів, що продовжують застосовувати виключно CCR5 (CCR5-тропні).
Резистентність у клітинних культурах
Після серійного пасажу двох CCR5-тропних клінічних вірусних ізолятів у клітинних культурах були виділені варіантні ВІЛ-1 зі зниженною чутливістю до маравіроку. Стійкі до маравіроку віруси залишалися CCR5-тропними, і конверсії CCR5-тропних вірусів до вірусів, що застосовують CXCR4, не відбувалося.
Фенотипова резистентність
В аналізах із застосуванням серійного разведення маравіроку залежність відповіді від концентрації у випадку маравірокрезистентних вірусів описувалася кривою, яка не досягала рівня 100 % інгібіції. Традиційний підхід зі зміною ЕС50 у кілька разів виявився безрезультатним у випадку вимірювання фенотипової резистентності, оскільки значення іноді залишалися незмінними, незважаючи на суттєве зниження чутливості.
Генотипова резистентність
Було помічено накопичення мутацій в оболонковому глікопротеїні gp120 (вірусний протеїн, який зв'язує CCR5 з ко-рецептором). Розташування цих мутацій в різних ізолятах було різним, тому значення їх з огляду на чутливість до маравіроку інших вірусів невідоме.
Перехресна резистентність
Клінічні ВІЛ-1 ізоляти, резистентні до нуклеозидних аналогів інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), ненуклеозидних аналогів інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ), інгібіторів протеази (ІП) та енфувіртиду, були чутливими до дії маравіроку в клітинних культурах. Маравірокрезистентні віруси, що виявлялися в клітинній культурі, залишалися чутливими до інгібітору злиття енфувіртиду та інгібітору протеази саквінавіру.
In vivo
Обидва види резистентності спостерігались під час клінічних дослідженнь як у пацієнтів, які не лікувались раніше, так і у тих, кому проводилось лікування.
Наявність вірусів, що використовують CXCR4-рецептори, при несприятливому вірусологічному лікуванні походить з попередньо існуючої вірусної популяції. Проведення тестування перед початком лікування щодо наявності цього вірусу може знизити віріогідність неефективності терапії за цим механізмом.
У пацієнтів, інфікованих лише R5-вірусом, при неефективності лікування препарат маравірок може бути все ще активним за умови, що значення максимальної процентної інгібіції (МПІ) становить ≥95 % (PhenoSense Entry assay). Залишкова активність in vivo для вірусів зі значенням МПІ