Цефопектам інструкція із застосування

Склад

діючі речовини: цефоперазон, сульбактам;

1 флакон містить цефоперазону(у вигляді натрієвої солі стерильної) – 500 мг або 1 г та сульбактаму (у вигляді натрієвої солі стерильної) – 500 мг або 1 гвідповідно.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічнівластивості: порошок відбілогодо майже білого кольору, без видимихвкраплень.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засобидля системногозастосування.Бета-лактамніантибіотики.Цефалоспоринитретьогопокоління.Код ATХ J01D D62.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.Цефопектам є комбінацією сульбактамунатрію та цефоперазонунатрію. Сульбактамнатрію є похідним основного пеніциліновогоядра. Він є необоротним інгібітором бета-лактамазита застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфоннатрію пеніцилінату.

Антибактеріальним компонентом сульбактаму/цефоперазонує цефоперазоннатрію – напівсинтетичнийцефалоспориновийантибіотик третього покоління широкого спектра дії, застосовується тільки парентеральнота діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептидуклітинної мембрани.

Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітиннихбактеріальних системах показали, що сульбактамє необоротним інгібітором найважливішихбета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамнихантибіотиків.

Потенціалсульбактамущодо запобігання деструкції пеніцилінівта цефалоспориніврезистентними мікроорганізмами підтверджений у дослідженнях резистентних штамів на цілісних мікроорганізмах, в яких сульбактампродемонстрував виражений синергізм з пеніцилінамита цефалоспоринами. Оскільки сульбактамтакож зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючимибілками, чутливі штами стають вразливішими до дії сульбактаму/цефоперазону, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінаціясульбактамута цефоперазонує активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження приблизно в 4 рази мінімальних концентрацій, що пригнічують мікроорганізми, в комбінації порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти наступних мікроорганізмів:Haemophilus influenzae, видівBacteroides,видів Staphylococcus, Acinetabacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Сульбактам/цефоперазонпроявляє активність in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів:

Грампозитивнімікроорганізми: Staphylococcus aureus(штами, що продукують або не продукують пеніциліназу),Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae(попередня назва Diplococcus pneumoniaе), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, багато штамів Streptococcus faecalis(ентерококи).

Грамнегативнімікроорганізми: Escherichia coli,види Klebsiella, види Enterobacter, види Citrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii(попередня назва Proteus morganii), Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri), види Providencia, види Serratia(включаючи S. marcescens), види Salmonella та Shigella, Pseudomonas aeruginosa та деякі види Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми: грамнегативнібацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші видиBacteroides та види Fusobacterium), грампозитивніта грамнегативнікоки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcusта Veillonella), грампозитивнібацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium таLactobacillus).

Фармакокінетика. Приблизно 84 % дози сульбактамута 25 % дози цефоперазону, отриманої при введенні комбінаціїсульбактам/цефоперазон, виводиться нирками. Цефоперазонзначною мірою виділяється з жовчю. Після введеннясульбактаму/цефоперазонусередній періоднапіввиведеннясульбактамускладає 1 годину, а цефоперазону– 1,7 години. Концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичногодослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.

Середні значення максимальних концентраційсульбактамута цефоперазонупісля введення 2 г сульбактаму/цефоперазону(1 г сульбактаму,1 г цефоперазону)внутрішньовеннопротягом 5 хвилин становлять відповідно 130 та 236,8 мкг/мл. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму(Vα = 18,0-27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону(Vα = 10,2-11 л).

Сульбактам та цефоперазондобре розподіляються в тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку.

Немає доказів будь-якої фармакокінетичноївзаємодії між сульбактамомі цефоперазономпри їх сумісному застосуванні у формі комбінованого препарату.

Після багаторазового введення не виявлено будь-яких суттєвих змін у фармакокінетиці компонентів препарату та будь-якої їх кумуляції при застосуванні через кожні 8-12 годин.

Дослідження, що проводились у дітей, показали відсутність будь-яких істотних змін фармакокінетики компонентів препарату (сульбактам/цефоперазон)порівняно з даними щодо дорослих пацієнтів. У дітей середній період напіввиведення сульбактаму– від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону– від 1,44 до 1,88 години.

Фармакокінетика комбінації сульбактам/цефоперазонвивчалася у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Було виявлено подовження періоду напіввиведення, зниження кліренсу та збільшення об’єму розподілу обох компонентів препарату порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців.Фармакокінетичніпоказники для сульбактамуспіввідносяться зі ступенем порушення функції нирок, тоді як показники для цефоперазону– зі ступенем порушення функції печінки.

Порушення функції печінки. Див. розділ «Особливості застосування».

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня при застосуваннісульбактаму/цефоперазонузагальний кліренс сульбактамутісно корелює з кліренсом креатиніну.У пацієнтівз тяжким порушенням функції нирок відзначаєтьсязначне подовження періоду напіввиведеннясульбактаму (у середньому6,9 і 9,7 годиниза данимирізних досліджень).Гемодіалізсуттєво впливаєна періоднапіввиведення, загальнийкліренста об’єм розподілусульбактаму.Значущих змін у фармакокінетиціцефоперазонуу хворих з нирковоюнедостатністюне виявлено.

Цефоперазон не витісняє білірубін зі зв’язку з сироватковим альбуміном.

Клінічні характеристики.

Показання

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

·  інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

·  інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

·  перитоніт, холецистит, холангітта інші інфекції черевної порожнини;

·  інфекції шкіри та м’яких тканин;

·  інфекції кісток і суглобів;

·  менінгіт;

·  септицемія;

·  запальні захворюванняорганівмалого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекціїстатевихорганів.

Протипоказання

·  Гіперчутливість до антибіотиківцефалоспориновогоряду, пеніцилінів, сульбактаму,цефоперазонута інших бета-лактамнихантибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, при більшості інфекцій можлива монотерапіяцим препаратом. Однак за певнихпоказаньсульбактам/цефоперазонможна застосовуватиразом з іншими антибіотиками.Якщо при цьому застосовуютьаміноглікозиди,необхідноконтролюватифункцію нирок протягомусьогокурсу терапіїчерез можливі нефротоксичніреакції (також див. розділ «Несумісність»).

Алкоголь(етанол): привживанніалкоголю підчас курсу лікуваннята протягом5 днів післязакінченнялікування цефоперазономвідмічалися дисульфірамоподібніреакції. Пацієнти повинні уникати вживанняалкоголю, препаратів, які містять алкоголь,протягомлікуванняпрепаратом та впродовж5 днів післяйого закінчення. При штучному харчуванні (пероральному або парентеральному) розчини,що містятьетанол, застосовувати не слід.

Нестероїдніпротизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (варфарин):підвищення ризику кровотеч.

Петльові діуретики та нефротоксичніпрепарати:можливе підвищення ризику нефротоксичності.

Лабораторні тести: можливий хибнопозитивний результат при визначенні глюкози в сечі із застосуванням розчинуБенедикта або Фелінга.

Комбінація сульбактам/цефоперазонфізично несумісна з аміноглікозидами, аміфостином, філграстимом, лабеталолом,мепередином,нікордипіном,ондансетроном,перфеназином,прометазином,сарграмостином,вінорелбіном.

Особливості застосування

Гіперчутливість.Повідомлялося про розвиток тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості(анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамнимиабо цефалоспориновимиантибіотиками, в т.ч. комбінацієюцефоперазон/сульбактам. Реакції гіперчутливостічастіше розвивалися у пацієнтів збудь-якою формою алергії в анамнезі. При виникненні алергічнихреакцій необхіднонегайно відмінитипрепарат та призначитивідповіднелікування.Тяжкі анафілактичніреакції потребуютьнегайногозастосуванняепінефрину, внутрішньовенного введення глюкокортикостероїдів. За показаннямиможливо застосуванняоксигенотерапії,забезпеченняпрохідностідихальнихшляхів, включаючиінтубацію.

Застосуванняпри порушенняхфункції печінки. Цефоперазонзначною мірою виділяєтьсяз жовчю. У пацієнтівіз захворюваннямипечінкита/або обструкцієюжовчовивіднихшляхів період напіввиведенняцефоперазонузазвичай подовжується, а виведенняіз сечею збільшується. Навітьпри тяжких порушенняхфункції печінки в жовчі виявляютьсятерапевтичніконцентраціїцефоперазону, і тількиперіод напіввиведеннязбільшуєтьсяв 2-4 рази.Корекція дози може стати необхідною в разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, пов’язаних з будь-яким із цих станів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок слід ретельно контролювати концентраціюцефоперазонув сироватці крові та, за необхідності, коригувати дозування. При відсутностіконтролю концентраціїпрепарату в крові доза цефоперазонуне повинна перевищувати2 г/добу.

Застосування при порушеннях функції нирок. Див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика».

Загальні застереження. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування цефоперазоном/сульбактамомможе викликати дефіцит вітаміну К через пригнічення кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує цей вітамін. Група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією(наприклад, при муковісцидозі, при фіброзі жовчного міхура), пацієнтів, які тривалий час перебувають на парентеральному(внутрішньовенному) харчуванні. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, які отримували тривалу терапію антикоагулянтами перед призначеннямЦефопектаму, слід постійно контролюватипротромбіновийчас (або Міжнародне Нормалізоване Співвідношення) як на початку, так і протягом застосуванняЦефопектаму.За наявностіпоказаньслід призначитиекзогеннийвітамін К.

Які при застосуванніінших антибіотиків,тривале лікуванняпрепаратом Цефопектам можепризвестидо посиленогоросту резистентної мікрофлори.

Лікування антибактеріальнимизасобамипригнічуєнормальнуфлору товстогокишечника, що призводитьдо посиленогоросту С. difficile. Про виникнення діареї, пов’язаної з C. difficile та її токсинами А та В (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи комбінаціюсульбактамнатрію/цефоперазоннатрію. Тяжкість проявівможе коливатисявід помірноїдіареїдо летального коліту. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. МожливістьCDAD слід розглядати в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно ретельно збирати анамнез хвороби, оскільки про виникнення CDADповідомлялося і через 2 місяці після лікування антибактеріальними засобами.

Алкоголь. Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Протягом лікуванняслід ретельноспостерігатиза станом пацієнтів, періодичноконтролюватифункції нирок, печінкита кровотворноїсистеми. Цеособливо важливостосовноновонароджених,зокрема недоношених, а також інших немовлят.

Цефоперазон не витісняє білірубін зі зв’язку з сироватковим альбуміном.

Можливі хибнопозитивнірезультатипри визначенніконцентраціїглюкозиу сечі неферментнимиметодами та при постановціреакції Кумбса.

Препарат містить натрій (63 мг натрію на 1 гпрепарату): це слід мати на увазі, призначаючи його пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Сульбактам і цефоперазонпроникаютькрізь плацентарнийбар’єр. Дані щодо застосування препарату для лікування вагітних відсутні. Зважаючи на це, застосування в період вагітності можливе лише у виняткових випадках за життєвими показаннями.

ПрепаратЦефопектамслід з обережністюпризначатижінкам, які годуютьгруддю, незважаючина те, що складовіпрепарату проникаютьу груднемолоко в незначнійкількості.

Здатність впливатина швидкістьреакціїпри керуванніавтотранспортомабо іншимимеханізмами.

Клінічний досвід застосуванняцефоперазону/сульбактамудає підстави вважати, що вплив препаратуна швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмамималоймовірний.

Спосіб застосування та дози

Перед застосуваннямпрепарату слід зробитишкірнупробу на переносимість.

Дорослі. Звичайнадоза препаратуЦефопектам для дорослихстановить 2-4 г на добу (тобтовід  1-2 г на добу цефоперазону)внутрішньовенноабо внутрішньом’язово,в еквівалентно розділенихдозах кожні12 годин.

При тяжких аборефрактернихінфекціяхдобовадоза препаратуЦефопектам можебути підвищенадо 8 г (тобтодоза цефоперазону– 4 г) внутрішньовенноу рівномірнорозподіленихдозах кожні12 годин. Рекомендована максимальна добовадоза сульбактамустановить 4 г (8 г препаратуЦефопектам).

Порушення функції печінки. Див. розділ «Особливості застосування».

Порушення функції нирок. Режим дозування препаратуЦефопектамслід коригувати у пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренскреатиніну< 30 мл/хв) з метою компенсаціїзниженогокліренсусульбактаму.Пацієнтаміз кліренсомкреатиніну15-30 мл/хвслід призначатисульбактаму максимальнійдозі 1 г, яка вводиться кожні12 годин (максимальна добовадоза сульбактаму– 2 г), а пацієнтаміз кліренсомкреатинінуменше15 мл/хв слід призначатисульбактаму максимальнійдозі 500 мг, яка вводиться кожні12 годин (максимальна добовадоза сульбактаму– 1 г). При тяжких інфекціяхможе виникнутинеобхідністьдодатковогоокремогопризначенняцефоперазону.

Фармакокінетичний профільсульбактамусуттєво змінюєтьсяпри проведеннігемодіалізу.

Період напіввиведенняцефоперазонупри гемодіалізідещо зменшується. Таким чином, дозовийрежим Цефопектаму при проведенні діалізупідлягає корекції.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Фармакокінетика».

Діти. Звичайна доза препаратуЦефопектам для дітей становить 40-80 мг/кг/добу                     (20-40 мг/кг/добуцефоперазону), рівномірно розподілена на 2-4 дози.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг/кг маси тіла (80  мг/кг/добуцефоперазону) з рівномірним розподілом на 2-4 дози.

Новонароджені. Новонародженим1-го тижня життяпрепарат слідвводити кожні 12 годин. Максимальна добовадоза сульбактаму для дітейне повинна перевищувати80 мг/кг маситіла(160 мг/кг/добупрепарату Цефопектам). У випадку, якщонеобхіднадоза цефоперазону,що перевищує80 мг/кг/добу, додатковудозу цефоперазонуслід призначатиокремо.

Внутрішньовенне застосування.

Спосіб розведення.

1 етап. Приготуванняпервинногорозчину.

Вмістфлакона потрібнорозчинитиу відповіднійкількості5% розчинуглюкозидля ін’єкцій, 0,9 % розчинунатріюхлориду для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкційу співвідношеннях,зазначениху таблиці.

2 етап. Приготуваннявторинногорозчину.

Для проведеннявнутрішньовенних краплиннихінфузійотриманийпервиннийрозчин додають до відповідногорозчинника до отриманнязагальноїконцентраціїпрепаратуЦефопектам               10-20 мг/мл в загальномуоб’ємі розчину. Готовий вториннийрозчин вводять внутрішньовеннокраплиннопротягом15-60 хвилин.

Для проведеннявнутрішньовенних струминнихін’єкційотриманийпервиннийрозчин препаратуЦефопектам доводять розчинникомдо 20 мл і вводятьповільнопротягомне менше 3 хвилин.

Цефопектамсумісний з такими розчинами:

·  стерильною водою для ін’єкцій;

·  5 % розчином глюкози;

·  0,9 % розчином натрію хлориду;

·  5 % розчином глюкози в 0,225 % розчині натрію хлориду;

·  5 % розчином глюкози у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Розчин Рінгера лактата є прийнятнимрозчинникомдля проведеннявнутрішньовенноїінфузії, але не для первинногорозведення(див. розділ«Несумісність»).Необхіднимє двоетапнерозведення. Для відновленняслід застосовувати стерильнуводу для ін’єкцій(див. таблицювище); потімотриманийрозчин розводятьрозчиномРінгера лактатудля отриманняконцентрації сульбактаму5 мг/мл (2мл або4 мл первинно відновленого розчину додають до 50 мл або 100 мл розчину Рінгера лактатувідповідно).

Внутрішньом’язове застосування. 2 % розчинлідокаїнує прийнятнимрозчинникомдля приготуваннярозчинудля внутрішньом’язовоговведення,але не для первинногорозведення(див. розділ«Несумісність»).

Лідокаїн. У випадку застосуваннялідокаїнуслід зробитишкірнупробу на переносимість.Для проведення внутрішньом’язовоїін’єкціїрозведення лікарського засобу проводять у два етапи. Спочатку готують первинний розчин у стерильній воді для ін’єкцій (див. таблицю вище) з подальшим додаванням2 % розчинулідокаїну. Приблизна концентраціялідокаїнуу вторинному розчині – 0,5 %.

Будь-який невикористаний продукт або відходипотрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти.

Застосовують дітям з перших днів життя.

З обережністю призначають новонародженим та недоношеним дітям. При застосуванні новонародженим, особливо недоношеним, та грудним дітям можуть виникати транзиторніпорушення функції нирок, печінки та кровотворної системи. Тому перед початком лікування слід ретельно оцінити потенційну користь та можливі ризики терапії.

У новонароджених із білірубіновоюенцефалопатієюцефоперазонне витісняє білірубін зі зв’язку з білками плазми крові.

Передозування

Симтоми: посиленняпроявів побічних ефектів.Слід братидо уваги, що високіконцентраціїбета-лактамнихантибіотиківу спинномозковійрідині можуть спричинятиневрологічніреакції, зокрема судоми. Можливі також ниркові порушення та подовженняпротромбіновогочасу.

Лікування: симптоматичне. Слід підтримувати життєві функції організму та водно-електролітнийбаланс, контролюватипротромбіновийчас та при необхідностіпризначативітамінК. У разівиникненнясудом – седативнатерапія. Можливе проведення гемодіалізудляпосилення елімінаціїпрепарату, особливо пацієнтам з порушеннямфункції нирок.

Побічні реакції

Система крові та лімфатична система: еозинофілія,гіпопротромбінемія,нейтропенія(пов’язана з тривалим застосуванням, оборотна), тромбоцитопенія, лейкопенія,зниження рівня гемоглобіну та/або гематокриту, кровотечі, дефіцит вітаміну К.

Імунна система: анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок).

Шкіра та підшкірні тканини: макулопапульознівисипання, свербіж, кропив’янка, токсичний епідермальнийнекроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Нервова система: головний біль, запаморочення.

Серцево-судинна система: васкуліт, артеріальна гіпотензія, припливи.

Травний тракт: діарея, нудота, блювання, псевдомембранознийентероколіт.

Гепатобіліарнасистема: транзиторне підвищення рівнів АсАТ, АлАТ, лужної фосфатази, білірубіну в плазмі крові,жовтяниця.

Сечовидільна система: гематурія.

Загальні прояви та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату: гарячка, озноб, фасцикуляції, підвищена пітливість, флебіт у місці введення катетера, біль у місці ін’єкції.

Лабораторні показники: підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатиніну,циліндрурія, позитивний прямий тест Кумбса.

Ефекти, зумовлені біологічною дією препарату:можливий розвиток суперінфекції(у т.ч. кандидамікоз, мікоз статевих органів), викликаної резистентними мікроорганізмами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітеймісці.

Несумісність.

Аміноглікозиди

Розчини препарату Цефопектам та аміноглікозидівне слід змішувати в одному шприці або в одній інфузійнійсистемі, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо комбінована терапія препаратомЦефопектам та аміноглікозидаминеобхідна, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузіюіз застосуванням окремої вторинної внутрішньовенної трубкової системи, при цьому первинну внутрішньовенну трубкову систему слід ретельно промити відповідним розчином у перерві між інфузіямизазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введенням препаратуЦефопектамта аміноглікозидівбули по можливості максимальними.

РозчинРінгералактат

Первинне розведення розчином Рінгералактату не рекомендоване, оскільки ці препаратинесумісні. Однак застосуваннядвоетапногопроцесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгералактату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лідокаїн

Первинне розведення 2 % розчином лідокаїнуне рекомендується, оскільки ці препаратинесумісні. Однак застосуваннядвоетапногопроцесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Упаковка.

По 1 флакону; по 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівськийхіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження.

Україна,03134, м. Київ, вул. Миру, 17.