Состав: этанерцепт
ІНСТРУКЦІЯ
про застосування медичного імунобіологічного препарату
Енбрел ліо / Enbrel® lyo
Загальна характеристика
Міжнародна непатентована назва: етанерцепт (рекомбінантний химерний білок p75Fc).
Основні властивості лікарської форми: білий ліофілізат.
Якісний та кількісний склад
Діюча речовина: кожен флакон містить 25 мг етанерцепту*.
Допоміжні речовини: маніт (Е421), сахароза, трометамол.
Розчинник: вода для ін’єкцій.
Форма випуску: порошок для розчину для ін’єкцій у комплекті з розчинником у попередньо наповненому шприці.
Код АТС. L04AB01. Імуносупресанти, інгібітори фактору-a некрозу пухлин. Етанерцепт.
Імунологічні і біологічні властивості
* Етанерцепт – химерний білок рецептору фактору некрозу пухлин людський та p75Fc, отриманий за технологією рекомбінантної ДНК із використанням клітин ссавців (клітин яєчника китайського хом'ячка (СНО)) у якості системи експресії. Етанерцепт являє собою димер химерного білка, який отримують методом генної інженерії шляхом приєднання позаклітинного ліганд-зв'язуючого домену рецептора-2 фактора некрозу пухлини людини (TNFR2/p75) до Fс домену людського IgGl. Компонент Fс містить шарнірну ділянку, ділянки СН2 та СН3, але не містить ділянки СН1 IgGl. Етанерцепт містить 934 амінокислоти та має уявну молекулярну масу приблизно 150 кДа. Специфічна активність етанерцепту становить 1,7 х 106 одиниць/мг.
Фактор некрозу пухлин (TNF, ФНП) – цитокін, що відіграє основну роль у розвитку запального процесу при ревматоїдному артриті. Підвищений рівень ФНП також виявляється у синовіальній оболонці та псоріатичних бляшках пацієнтів із псоріатичним артритом, а також у сироватці та синовіальній тканині пацієнтів із анкілозуючим спондилітом. Інфільтрація псоріатичної бляшки запальними клітинами, включаючи Т-клітини, призводить до підвищення рівня ФНП у місцях псоріатичного ураження порівняно з неураженими ділянками шкіри. Етанерцепт є конкурентним інгібітором зв’язування ФНП із його поверхневими клітинними рецепторами, а отже, він пригнічує біологічну активність ФНП. ФНП та лімфотоксин – прозапальні цитокіни, які зв’язуються із двома окремими клітинними поверхневими рецепторами фактору некрозу пухлин (РФНП): 55 кДа (р55) та 75 кДа (р75). Обидва РФНП існують в організмі у мембранно-зв’язаній та розчинній формах. Розчинні РФНП регулюють біологічну активність ФНП.
ФНП та лімфотоксин існують переважно у вигляді гомотримерів, а їх біологічна активність залежить від перехресного зшивання РФНП, що знаходяться на поверхні клітини. Димерні розчинні рецептори, такі як етанерцепт, мають більшу афінність до ФНП, ніж мономерні рецептори, а тому є значно потужнішими конкурентними інгібіторами зв'язування ФНП з його клітинними рецепторами. Крім того, використання області Fc імуноглобуліну як елементу зв'язування в структурі димерного рецептора подовжує період напіввиведення препарату із сироватки крові.
Значна частина патологічних змін у суглобах при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті, а також патології шкіри при бляшковому псоріазі виникають внаслідок впливу прозапальних молекул, які є частиною системи, яку контролює ФНП. Вважається, що механізм дії етанерцепту полягає у конкурентному інгібуванні зв'язування ФНП з рецепторами ФНП на поверхні клітини. Таким чином, етанерцепт перешкоджає виникненню клітинної відповіді, опосередкованої ФНП, за рахунок біологічної інактивації ФНП. Етанерцепт також здатний модулювати біологічні відповіді, що контролюються додатковими молекулами, які передають сигнал у низхідному напрямку (наприклад, цитокіни, адгезивні молекули або протеїнази), та стимулюються або регулюються ФНП.
Дорослі пацієнти з ревматоїдним артритом
Ефективність препарату Енбрел оцінювалася в рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні. У дослідженні приймали участь 234 дорослих пацієнти з ревматоїдним артритом, у яких лікування щонайменше одним, але не більше ніж чотирма базисними протиревматичними препаратами (БПРП), було неефективним. 10 мг або 25 мг препарату Енбрел або плацебо вводили підшкірно два рази на тиждень протягом шести місяців поспіль. Результати цього контрольованого дослідження були представлені як відсоток поліпшення стану при ревматоїдному артриті, використовуючи критерії відповіді на терапію, розроблені Американською колегією ревматологів (АКР).
На 3-му та 6-му місяці лікування відповідь АКР 20 і 50 частіше спостерігалися у пацієнтів, які отримували Енбрел, порівняно із пацієнтами, які отримували плацебо (АКР 20: Енбрел 62% і 59%, плацебо 23% і 11%; АКР 50: Енбрел 41% і 40%, плацебо 8% та 5% на 3-му і 6-му місяці відповідно; р