Эсбриет інструкція із застосування

Склад

діюча речовина: pirfenidone;

1 капсула містить пірфенідону 267 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, повідон К29/32, магнію стеарат; склад капсули:титану діоксид (Е 171), желатин, друкарська фарба (Opacode Brown): шелак глазурований, спирт н-бутиловий, спирт ізопропіловий, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (Е 172), амонію гідроксид.

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, розміром № 1, з непрозорою кришечкою білого кольору та непрозорим корпусом білого кольору. На капсулі нанесено напис PFD 267 mg коричневим чорнилом. Капсула містить порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Імуносупресанти. Інші імуносупресанти.

Код АТХ L04A X05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії пірфенідону повністю не вивчений. Однак, існуючі дані свідчать про те, що пірфенідон має антифібротичні і протизапальні властивості в різних системахin vitro і тваринних моделях фіброзу легень (фіброз, індукований блеоміцином, і фіброз, індукований трансплантатом).

Ідіопатичний легеневий фіброз є хронічним фіброзним і запальним захворюванням легень, що залежить від синтезу і вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи фактор некрозу пухлини альфа і інтерлейкін-1-бета. Було продемонстровано, що пірфенідон зменшує накопичення запальних клітин у відповідь на різні стимули.

Пірфенідон зменшує проліферацію фібробластів, вироблення фіброзоасоційованих білків і цитокінів і збільшує біосинтез та накопичення екстрацелюлярного матриксу у відповідь на фактори росту цитокінів, таких як трансформуючий фактор росту бета і тромбоцитарний фактор росту.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Прийом препарату Есбрієт з їжею призводив до значного зменшення максимальної концентрації (С_max) (до 50 %) і меншого впливу на площу під кривою залежності концентрації від часу (AUC) у порівнянні із застосуванням препарату натще. Після перорального прийому однократної дози 801 мг здоровими добровольцями віком 50-66 років після їжі швидкість всмоктування пірфенідону зменшилася, в той час як AUC після прийому після їжі становила 80-85 % від  AUC  після  прийому препарату натще. Зменшення частоти побічних реакцій (нудоти і запаморочення) спостерігалося у осіб, які приймали препарат після прийому їжі, при порівнянні з групою прийому препарату натще. У зв’язку з цим рекомендується приймати препарат Есбрієт після їжі з метою зменшення частоти виникнення нудоти і запаморочення. Біодоступність пірфенідону у людини не визначена.

Розподіл.

Пірфенідон зв’язується з білками плазми крові людини, переважно із сироватковим альбуміном. Загальне середнє зв’язування коливалося від 50 % до 58 % при концентраціях, що спостерігалися в клінічних дослідженнях (від 1 до 100 мкг/мл). Уявнийоб’єм розподілу при пероральному прийомі препарату в рівноважному стані становить близько 70 л, що вказує на обмежене розповсюдження пірфенідону в тканинах.

Метаболізм.

Близько 70-80 % пірфенідону метаболізується за допомогою CYP1A2 із незначним залученням інших ізоферментівCYP, включаючи CYP2C9, 2C19, 2D6 і 2E1. В дослідженняхіn vitro та in vivo, які проводились до цього часу, не було виявлено жодної активності основного метаболіту (5-карбокси-пірфенідону) навіть при концентраціях, які суттєво перевищують концентрації, асоційовані з власне активністю пірфенідону.

Виведення.

Кліренс пірфенідону при пероральному застосуванні є помірно насиченим. В дослідженні багатократного прийому з метою визначення оптимальної дози здоровим добровольцямлітнього віку препарат застосовували у дозах від 267 мг до 1335 мг 3 рази на добу і середній кліренс зменшився приблизно на 25 % при застосуванні дози вище 801 мг 3 разина добу. Після прийому одноразової дози пірфенідону у здорових добровольцівлітнього віку середній уявний термінальний період напіввиведення становив близько 2,4 години. Близько 80 % прийнятої перорально дози пірфенідону виводиться з сечею протягом 24 годин після прийому. Більша частина пірфенідону екскретується у вигляді метаболіту 5-карбокси-пірфенідону (> 95 % від того, що відновився), і менше 1 % пірфенідону виділяється з сечею у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика пірфенідону і його метаболіту 5-карбокси-пірфенідону була порівнюваною у осіб з помірною печінковою недостатністю(клас В за Чайлдом-Пʼю) і в осіб з нормальною функцією печінки. Результати показали, що у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю спостерігалося середнє підвищення на 60 % експозиції пірфенідону після прийому одноразової дози препарату 801 мг (3 капсули по 267 мг). Пірфенідон слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю, і за пацієнтами слід уважно спостерігатищодо ознак токсичності, особливо при одночасному прийомі відомого інгібітору CYP1A2 (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Препарат Есбрієт протипоказаний при тяжкій печінковій недостатності і термінальній стадії захворювання печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).

Ниркова недостатність

Не спостерігалося клінічно значимої різниці в фармакокінетиці пірфенідону в осіб з нирковою недостатністю від легкого до тяжкого ступенятяжкості у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок. Вихідна субстанція в основному метаболізується до 5-карбокси-пірфенідону, і фармакокінетика цього метаболіту змінюється у осіб з помірною чи тяжкою нирковою недостатністю. Однак прогнозований рівень кумуляції даного метаболіту в рівноважному стані не є важливим з точки зору фармакодинаміки, оскільки термінальний період напіввиведення у цих осіб становить лише 1-2 години. Дляпацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступенятяжкості корекція дози пірфенідону не потрібна. Лікування пірфенідоном протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) або пацієнтам з термінальною нирковою недостатністю, яким потрібен гемодіаліз (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).

Результати популяційного аналізу фармакокінетики 4 досліджень за участюздорових осіб або осіб із нирковою недостатністю і одного дослідження за участюпацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом не показали клінічно значимого впливу віку, статі чи маси тіла на фармакокінетику пірфенідону.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ідіопатичного легеневого фіброзу легкого чи помірного ступенятяжкості.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини (див. розділ «»).

Ангіоневротичний набряк на застосування пірфенідону в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування флувоксаміну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тяжка печінкова недостатність або термінальна стадія захворювання печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну< 30 мл/хв) або термінальна стадія ниркової недостатності, яка потребує діалізу (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Близько 70-80 % пірфенідону метаболізується за допомогою CYP1A2 із незначним залученням інших ізоферментівCYP, у тому числі CYP2C9, 2C19, 2D6 і 2E1.

Споживання грейпфрутового соку супроводжується інгібуваннямCYP1A2 і тому слід уникати його вживання під час лікування пірфенідоном.

Флувоксамін та інгібіториCYP1A2

В дослідженні 1 фази одночасне застосування препарату Есбрієт і флувоксаміну (сильного інгібітору CYP1A2 з інгібуючим впливом на інші ізоферменти CYР [CYP2C9, 2C19, і 2D6]) призводило до 4-кратного збільшення експозиції пірфенідону у пацієнтів, які не палять.

ПрепаратЕсбрієт протипоказаний пацієнтам, які одночасно приймають флувоксамін (див. розділ «Протипоказання»). Прийом флувоксаміну слід припинити до початку терапії препаратом Есбрієт, а також слід уникати застосування флувоксаміну протягом терапії препаратом Есбрієт у зв’язку із зниженням кліренсу пірфенідону. Також під час лікування препаратом Есбрієт слід уникати застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP1A2 і одного чи більше інших ізоферментів CYP, що беруть участь у метаболізмі пірфенідону (наприклад, CYP2C9, 2С19 і 2D6).

Екстраполяціїin vitro та in vivoпоказують, що сильні і селективні інгібітори CYP1A2 (наприклад, еноксацин) мають потенціал для збільшення експозиції пірфенідону приблизно в 2-4 рази. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування препарату Есбрієт та сильного і селективного інгібітору CYP1A2 дозу препарату Есбрієт слід зменшити до 801 мг на добу (по одній капсулі тричі на добу). Запацієнтами слід ретельно спостерігатищодо появи побічних реакцій, асоційованих з терапією препаратом Есбрієт. При необхідності,лікування препаратом Есбрієт слід припинити (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Одночасне застосування препарату Есбрієт і ципрофлоксацину у дозі 750 мг (помірного інгібітору CYP1A2) супроводжувалося збільшенням експозиції пірфенідону на 81 %. Якщо неможливо уникнути прийому ципрофлоксацину у дозі 750 мг двічі на добу, дозу препарату Есбрієт слід зменшити до 1602 мг на добу (по дві капсули тричі на добу). Препарат Есбрієт слід застосовувати з обережністю, коли ципрофлоксацин застосовується у дозі 250 мг або 500 мг 1 або 2 рази на добу.

Препарат Есбрієт слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікування іншими помірними інгібіторамиCYP1A2 (наприклад, аміодарон, пропафенон).

Особливу увагу також слід проявляти, якщо інгібіториCYP1A2 використовують одночасно з сильними інгібіторами одного або більше ізоферментівCYP, що беруть участь у метаболізмі пірфенідону, таких як СYP2C9 (наприклад, аміодарон, флуконазол), 2С19 (наприклад, хлорамфенікол) та 2D6 (наприклад, флуоксетин, пароксетин).

Паління і індуктори CYP1A2

В дослідженні взаємодії 1 фази вивчався вплив паління (індуктор CYP1A2) на фармакокінетику препарату Есбрієт. Експозиція пірфенідону у курців становила 50 % від такої, що спостерігалася у осіб, що не курять.Паління має потенціал індукувати вироблення печінкових ферментів і, таким чином,збільшувати кліренс і зменшувати експозицію лікарського засобу. Під час лікування препаратом Есбрієт слід уникати одночасно застосування сильних індукторів CYP1A2, у тому числі паління, зважаючи на взаємодію між палінням і йогопотенціалом індукувати CYP1A2. Пацієнтів слід заохочувати припинити використання сильних індукторів CYP1A2 і припинити палити до і під час лікування пірфенідоном.

Уразіодночасного застосування помірних індукторів CYP1A2 (наприклад, омепразолу) теоретично можливезниження рівня пірфенідону у плазмі крові. Одночасне застосування лікарських засобів, які діють як потенційні індуктори CYP1A2 та інших ізоферментів, залучених в метаболізм пірфенідону (наприклад, рифампіцин), може призвести до суттєвого зниження рівня пірфенідону в плазмі крові. Наскільки це можливо, слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів з препаратом Есбрієт.

Особливості застосування.

Функція печінки

Підвищення рівня АЛТ і АСТ більше ніж в три рази відверхньої межі норми спостерігалося у пацієнтів, які отримували терапію препаратомЕсбрієт. Це рідко асоціювалося з одночасним підвищенням загального рівня білірубіну в плазмі крові. Функціональні проби печінки (АЛТ, АСТ і білірубін) слід визначати до початку лікування препаратом Есбрієт, і в подальшому – щомісячно протягом перших 6 місяців, а далі кожні 3 місяці (див. розділ «Побічні реакції»). У разісуттєвого підвищення рівня печінкових амінотрансфераз дозу препарату Есбрієт слід відкоригувати або припинити лікування згідно з рекомендаціями, вказаними нижче. Пацієнтам з підтвердженим підвищенням рівня АЛТ, АСТ чи білірубіну під час лікування може бути потрібна наступна корекція дози.

Рекомендації у разізбільшення рівня АЛТ/АСТ

Уразізбільшення рівня амінотрансфераз у 3-5 разів вище верхньої межі норми після початку терапіїпрепаратомЕсбрієт,підозрювані лікарські засоби слід відмінити. Необхідновиключити інші причини підвищення амінотрансфераз, а стан пацієнтів слід ретельно контролювати. Якщо клінічно доцільно, дозу препарату Есбрієт слід зменшити або перервати лікування. При нормалізації результатів функціональних проб печінки, доза препарату може бути підвищена до рекомендованої добової дози за умови переносимості.

Якщо підвищення рівня амінотрансфераз у 5 разів вище верхньої межі норми супроводжується симптомами або гіпербілірубінемією, лікування препаратом Есбрієт слід припинити і повторно не призначати.

Якщо у пацієнта спостерігається підвищення рівня амінотрансфераз більш ніж у 5 разів від верхньої межі норми, лікування препаратом Есбрієт слід припинити і повторно не призначати.

Печінкова недостатність

У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (клас В заЧайлдом-Пʼю) експозиція препарату Есбрієт збільшувалась на 60 %. Препарат Есбрієт слід застосовувати з обережністю пацієнтам з існуючою легкою або помірною печінковою недостатністю (тобто клас А і В заЧайлдом-Пʼю), враховуючи потенціальну можливість збільшення експозиції препарату Есбрієт. Пацієнтів слід ретельно моніторуватищодо ознак токсичності, особливо якщо вони одночасно приймають відомий інгібітор CYP1A2 (див.розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Фармакокінетика»). Препарат Есбрієт не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю і препарат не слід застосовувати такимпацієнтам.

Реакція світлочутливості і висипання

Під час лікування препаратом Есбрієт слід уникати або звести до мінімуму вплив прямих сонячних променів (у тому числі лампсонячного світла). Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність застосовувати сонцезахисний крем щоденно, носити одяг, якийзахищає від впливу сонця, а також уникати прийому лікарських засобів, які, як відомо, спричиняють світлочутливість. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність повідомляти лікарю про симптоми реакції світлочутливості або висипання. Тяжкі реакції світлочутливості є непоширеними. Корекція дози або тимчасове припинення лікування може бути необхідним при виникненні реакції світлочутливості або висипання від легкого до тяжкого ступенятяжкості (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ангіоневротичний набряк

В постмаркетинговий період на фоні застосування препарату Есбрієт були отримані повідомлення про ангіоневротичний набряк (в деяких випадках серйозний), який проявлявся набряком обличчя, губ і/або язика і міг супроводжуватися утрудненим або свистячим диханням. Тому у пацієнтів, у яких розвинулися ознаки і симптоми ангіоневротичного набряку після застосування препарату Есбрієт, слід негайно припинити лікування. Вести пацієнтів з ангіоневротичним набряком слід відповідно до стандартів медичної допомоги. ПрепаратЕсбрієт не слід застосовувати пацієнтам з ангіоневротичним набряком як реакцією на пірфенідонв анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Запаморочення

Прозапаморочення повідомлялося у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Есбрієт. Тому пацієнти повинні знати, як вони реагують на пірфенідон, перш ніж вони будуть брати участь у діяльності, що вимагає розумової активності або координації (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»). В клінічних дослідженнях у більшості пацієнтів спостерігався один епізод запаморочення, якев більшості випадків зникло всередньому через 22 дні. Якщо запаморочення не зменшується або навіть посилюється, може бути виправданакорекція дози або навіть припинення лікування препаратом Есбрієт.

Стомлюваність

Про стомлюваність повідомлялося у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Есбрієт. Тому пацієнти повинні знати, як вони реагують на препаратЕсбрієт перш ніж вонибудуть брати участь у діяльності, що вимагає розумової активності або координації (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Зниженнямаситіла

Про зниження маси тіла повідомлялося у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Есбрієт (див. розділ «Побічні реакції»). Лікарям слід моніторувати масу тіла пацієнтів і у разі необхідності, заохочувати пацієнтів до збільшення споживання калорій, якщо зниження маси тіла матиме клінічне значення.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності:надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає даних щодо застосування препарату Есбрієт вагітним жінкам. Як запобіжний захід, бажано уникати застосування препарату Есбрієт під час вагітності.

Годування груддю

Невідомо, чи пірфенідон чи його метаболіти виділяються в грудне молоко. Ризик для дитини, яка отримує годування грудним молоком, не може бути виключений.

Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії препаратом Есбрієт слід приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини і користь лікування препаратом Есбрієт для матері.

Фертильність

В доклінічних дослідженнях не спостерігалося несприятливого впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Есбрієт може спричиняти запаморочення і втомлюваність, що може впливати на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Есбрієт слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід у діагностуванні та лікуванні ідіопатичного легеневого фіброзу.

Препарат Есбрієт призначений для перорального застосування. Капсули препарату слід ковтати цілими, запиваючи водою, і приймати з їжею з метою зменшення вірогідності виникнення блювання та запаморочення (див. розділи «Побічні реакції», «Фармакокінетика»).

Після початку лікування дозу препарату слід титрувати таким чином протягом 14 днів до досягнення рекомендованої добової дози, що становить 9 капсул на добу:

·        1-7 день: по 1капсулі 3 разина добу (801 мг/добу);

·        8-14 день: по 2капсули 3 разина добу (1602 мг/добу);

·        Починаючи з 15 дня і надалі: по 3капсули 3 разина добу (2403 мг/добу).

Рекомендована добова доза препарату Есбрієт для пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом становить3 капсули по 267 мг 3 рази на добу разом з їжею (загальна добова доза 2403 мг/добу).

Дози, що перевищують 2403 мг/добу, не рекомендуються жодному пацієнту.

Пацієнтам, які пропустили лікування препаратом Есбрієт протягом 14 днів підряд або більше, слід знову розпочати лікування з початкового 2-тижневого режиму титрування до досягнення рекомендованої добової дози.

При перериванні лікування протягом менше ніж 14 днів підряд, продовжити прийом препарату можна з попередньої рекомендованої добової дози без титрування.

Корекція дози та інші фактори, які слід врахувати для безпечного застосування препарату

Явища з боку шлунково-кишкового тракту: пацієнтам, у яких спостерігалася непереносимість лікування у зв’язку з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, слід нагадати про необхідність прийому препарату разом з їжею. Якщо симптоми зберігаються, дозу препарату Есбрієт можна зменшити до 1-2 капсул (267-534 мг) 2-3 рази на добу разом з їжею з подальшимпідвищенням до рекомендованої добової дози залежно від переносимості. Якщо симптоми зберігаються, пацієнтів слід проінструктувати про необхідність припинення лікування на 1-2 тижні з метою зникнення симптомів.

Реакція світлочутливості і висипання

Пацієнтам, які відчувають реакції світлочутливості або висипання від легкого до тяжкого ступеня тяжкості, слід нагадати інструктаж про необхідність щоденного застосовування сонцезахисного крема та уникнення впливу сонця (див. розділ «Особливості застосування»).

Доза препарату Есбрієт може бути зменшена до 3 капсул на день (по 1 капсулі три рази на день). Якщо висипання зберігається після 7 днів, препарат Есбрієт необхідно відмінити на 15 днів із подальшим підвищенням до рекомендованої добової дози таким же чином, як у період підвищення дози.

Пацієнтів, у яких спостерігаються тяжкі реакції світлочутливості або висипання, слід проінструктувати, щодо необхідності припинення лікування і звернутися до лікаря за медичною допомогою (див. розділ «Особливості застосування»). Після того, як висипання зникне, можна повторно відновити лікування препаратом Есбрієт з подальшим підвищенням дози до рекомендованої добової дози на розсуд лікаря.

Функція печінки: у разі суттєвого збільшення рівня аланін- та/або аспартатамінотрансферази (АЛТ/АСТ), що супроводжується або не супроводжується підвищенням рівня білірубіну, дозу препарату Есбрієт слід відкоригувати або лікування припинити згідно з рекомендаціями у розділі «Особливості застосування».

Дозування в особливих випадках.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна пацієнтам віком від 65 років та старше (див. розділ «Фармакокінетика»).

Печінкова недостатність

Корекція дози не потрібна пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю (клас А і В за Чайлдом-П’ю). Однак, оскільки у деяких пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю може спостерігатися підвищення рівня пірфенідону у плазмі крові, препаратЕсбрієт слід застосовувати з обережністюдля цієї категорії пацієнтів. Пацієнтів слід ретельно моніторуватищодо ознак токсичності, особливо якщо вони одночасно приймають відомий інгібітор CYP1A2 (див.розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Фармакокінетика»). Препарат Есбрієт не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю або термінальною стадією захворювання печінки, і препарат не слід застосовувати пацієнтам з такими станами (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакокінетика»). Рекомендується моніторувати функцію печінки під час лікування. У разізбільшення рівня трансаміназ може бути потрібна корекція дози (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ниркова недостатність

Корекція дози не потрібна пацієнтам з легкою чи помірною нирковою недостатністю. Терапію препаратомЕсбрієт не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну< 30 мл/хв) або пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують діалізу (див. розділи «Протипоказання», «Фармакокінетика»).

Діти

Немаєдосвіду застосуванняпрепарату Есбрієт дітям длялікуванняідіопатичного легеневого фіброзу.

Передозування.

Існує обмежений клінічний досвід щодо передозування. Багаторазові дози пірфенідону у дозі до 4806 мг/добу призначалися по 6 капсул по 267 мг 3 разина добу здоровим добровольцям протягом 12-денного періоду ескалації дози. Побічні реакції були легкого ступенятяжкості, транзиторними і порівнянними з побічними реакціями, про які найбільш часто повідомлялося.

У випадку підозри на передозування слід надати підтримуючу медичну допомогу, включаючи моніторинг основних показників життєдіяльності і уважне спостереженнязаклінічним станомпацієнта.

Побічні реакції.

Безпека препарату Есбрієт вивчалася в клінічних дослідженнях, які включали 1650 добровольців і пацієнтів. Більше 170 пацієнтів брали участь у відкритих дослідженнях тривалістю більше ніж 5 років, а в деяких – тривалістю до 10 років.

Найбільш часто повідомлюваними побічними реакціями під час клінічного дослідження при застосуванні препарату Есбрієт у дозі 2403 мг/добупорівняно з плацебо, відповідно, були нудота (32,4 % порівняно з 12,2 %), висипання (26,2 % порівняно з 7,7 %), діарея (18,8 % порівняно з 14,4 %), втомлюваність (18,5 % порівняно з 10,4 %), диспепсія (16,1 % порівняно з 5 %), анорексія (11,4 % порівняно з 3,5 %), головний біль (10,1 % порівняно з 7,7 %), реакція світлочутливості (9,3 % порівняно з 1,1 %).

В клінічних дослідженнях серйозні побічні реакції були зареєстровані з подібною частотою у пацієнтів, які отримували препарат Есбрієт у дозі 2403 мг/добу, і у пацієнтів, які отримували плацебо.

Нижче наведенаінформація про побічні реакції, про які повідомлялося з частотою ≥ 2 % у 623 пацієнтів, які отримували препарат Есбрієт у рекомендованій дозі 2403 мг/добу, в трьох базових клінічних дослідженнях 3 фази. Також у нижченаведеному переліку вказані побічні реакції, отримані при постмаркетинговому застосуванні. Побічні реакції вказані за класифікацієюКласСистеми Органів і в кожній групі за частотоювиникнення побічні реакції вказані у порядку зменшення серйозності (дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100 і < 1/10), непоширені (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко поширені (> 1/10 000 і < 1/1000).

Інфекції та інвазії: поширені – інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів.

Розлади з боку крові та лімфатичної системи: рідко поширені – агранулоцитоз¹.

Розлади з боку імунної системи:непоширені – ангіоневротичний набряк¹.

Порушення обміну речовин, метаболізму: дуже поширені – анорексія; поширені – зниження маси тіла, зниження апетиту.

Психічні розлади: поширені – безсоння.

Розлади з боку нервової системи: дуже поширені – головний біль; поширені – запаморочення, сонливість, розлад смаку (дисгевзія), летаргія.

Судинні розлади: поширені – приливи.

Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:поширені – задишка, кашель, продуктивний кашель.

Розлади з боку шлунково-кишкового[СОВ1]  тракту: дуже поширені – диспепсія, нудота, діарея; поширені – гастроезофагеальна рефлексна хвороба, блювання, здуття живота, неприємні відчуття в животі, біль у животі, біль у верхній частині живота, дискомфорт у шлунку, гастрит, закреп, метеоризм.

Розлади гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня АСТ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази; рідко поширені – збільшення рівня загального білірубіну в плазмі крові разом зі збільшенням рівня АЛТ і АСТ¹.

Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже поширені – реакція світлочутливості, висипання; поширені – свербіж, еритема, сухість шкіри, еритематозні висипання, макулярне висипання, сверблячі висипання.

Розлади з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: поширені – міалгія, артралгія.

Загальні розлади та реакції у місці введення: дуже поширені – втомлюваність; поширені – астенія, некардіальний біль у грудній клітці.

Травми, отруєння і ускладнення процедур: поширені – сонячний опік.

¹ Ідентифіковані протягом постмаркетингового спостереження.

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Пляшка із поліетилену високої щільності, місткістю 250 мл з індукційно-запаяною мембраною та механізмом захисту від відкриття дітьми.

По 270 капсул у пляшці. По 1 пляшці у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.