діючі речовини: 1 таблетка містить 50 мг леводопи, 12,5 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 100 мг леводопи, 25 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 150 мг леводопи, 37,5 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 200 мг леводопи, 50 мг карбідопи, 200 мг ентакапону;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний,маніт (Е 421), натрію кроскармелоза,повідон, магнію стеарат,гіпромелоза, цукроза, титану діоксид(Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), полісорбат80, гліцерин 85 %.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки, вкриті оболонкою, по 50/12,5/200 мг:коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, круглі, двоопуклі, з позначкою LCE 50 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 100/25/200 мг:коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, овальні, з позначкою LCE 100 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 150/37,5/200 мг:коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, продовгуватий еліпс, з позначкою LCE 150 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 200/50/200 мг: темного коричнево-червоного кольору, овальні, з позначкою LCE 200 з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Допамінергічнізасоби. ДОФА та його похідні. Код АТХ N04B A03.
Фармакодинаміка.
Згідно з сучасними даними, симптоми хвороби Паркінсона пов’язані зі зниженням кількості допамінув полосатому тілі. Допамінне проходить крізь гематоенцефалічнийбар’єр. Леводопа, попередник допаміну, проходить через гематоенцефалічнийбар’єр та пом’якшує симптоми хвороби. Якщолеводопуприймати без інгібіторів метаболічних ферментів, вона більшою мірою метаболізуєтьсяна периферії, і лише невелика частина прийнятої дози досягає центральної нервової системи.
Карбідопа та бенсеразид, інгібітори ДДК, зменшують периферичний метаболізм леводопидо допаміну, тому більша кількість леводопидосягає мозку. Коли пригнічення декарбоксилуваннялеводопизнижується при одночасному застосуванні інгібіторів ДДК, можна застосовувати меншу дозу леводопи, що знижує розвиток таких побічних реакцій як нудота.
У випадку пригнічення декарбоксилази інгібітором ДДК катехол-О-метилтрансфераза(КОМТ) стає основним периферичним метаболічним шляхом, що прискорює перетвореннялеводопиу 3-О-метилдопу (3-ОМД), яка є потенційно шкідливим метаболітом леводопи. Ентакапонє зворотним специфічним інгібітором КОМТ, який головним чином діє периферичнота який був розроблений для прийому разом з леводопою.Ентакапонуповільнює кліренс леводопиз кровообігу, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у фармакокінетичномупрофілі леводопи. Отже, клінічна відповідь на кожну дозу леводопипосилюється та стає тривалішою.
Дія препарату підтверджується результатами клінічних досліджень, які грунтуютьсяна подвійному сліпому методі.
Фармакокінетика.
а) Загальні характеристики активних компонентів.
Абсорбція/розподіл.Існують істотні міжгруповіта внутрішньогруповівідмінності всмоктуваннялеводопи,карбідопита ентакапону.Леводопата ентакапоншвидко всмоктуються та виводяться. Порівняно з леводопоюкарбідопавсмоктується та виводиться дещо повільніше.Біодоступністьлеводопистановила 15-33 % у разі прийому окремо від двох інших активних компонентів, біодоступністькарбідопистановила 40-70 %, а ентакапону- 35 % після прийому дози 200 мг перорально. Їжа, багата на чисельні нейтральні амінокислоти, може призводити до затримки та зниження абсорбції леводопи. На всмоктуванняентакапонуїжа значно не впливає. Об’єм розподілу леводопи(0,36-1,6 л/кг) та ентакапону(0,27 л/кг) незначний, дані про об’єм розподілу карбідопивідсутні.
Леводопазв’язується з білками плазми лише незначною мірою, приблизно на 10-30 %, а карбідопа– приблизно на 36 %, тоді як ентакапонзначно зв’язується з білками плазми (приблизно 98 %), головним чином з альбуміном сироватки крові. У терапевтичних концентраціяхентакапонне заміщує інші ліки, які зв’язуються екстенсивно (наприклад, варфарин, саліцилова кислота, бутадіон або діазепам), і не заміщується значною мірою ніяким із цих препаратів у терапевтичних або більш високих концентраціях.
Метаболізм та виведення: леводопаекстенсивно метаболізуєтьсяз утворенням різних метаболітів, найважливіші шляхи – це декарбоксилюванняДОФА-декарбоксилазою(ДДК) та О-метилюваннякатехол-О-метилтрансферазою(КОМТ).
Карбідопа метаболізуєтьсядо двох основних метаболітів, які виводяться із сечею у вигляді глюкуронідівта незв’язаних сполук. Незміненакарбідопастановить 30 % загального виведення з сечею.
Ентакапон майже повністю метаболізуєтьсяперед виведенням із сечею (10-20 %) та жовчю/фекаліями (80-90 %). Основний метаболітичнийшлях - глюкуронізаціяентакапону, а його активний метаболіт - цис-ізомер- становить приблизно 5 % від загальної кількості у плазмі крові.
Загальний кліренс леводопиперебуває у межах 0,55-1,38 л/кг/год, а ентакапону– у межах 0,70 л/кг/год. Період напіввиведення(t1/2el) леводопистановить 0,6-1,3 години, карбідопи– від 2 до 3 годин та ентакапону– від 0,4 до 0,7 години для кожного інгредієнта окремо.
Завдяки короткому періоду напіввиведенняпри повторному прийомі стабільного накопичення леводопиабо ентакапонуне відбувається.
Дані досліджень in vitro з використанняммікросомнихпрепаратів печінки людини показують, щоентакапонінгібує цитохром Р450 2С9 (ІС50~4µМ). Ентакапоннезначно або взагалі не інгібує інші типи ізоферментів цитохрому Р450 (CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2Е1, CYP3A та CYP2С19).
Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.
Пацієнти літнього віку: якщо леводопуприймати без карбідопита ентакапону, її всмоктування у пацієнтів літнього віку інтенсивніше, а виведення - повільніше, ніж у молодих суб’єктів. Однак при комбінації карбідопиз леводопоювсмоктуваннялеводопиу молодих суб’єктів та людей літнього віку є подібним, хоча AUC у суб’єктів літнього віку у 1,5 разавище завдяки зниженій активності інгібітораДДК та більш низькому кліренсу, на що впливає вік. Фармакокінетикаентакапонуне залежить від віку.
Не існує значної різниці між AUC леводопи, карбідопиабо ентакапонуміж молодшими пацієнтами (45-60 років) та суб’єктами літнього віку (60-75 років).
Стать: біодоступністьлеводопизначно вища у жінок, ніж у чоловіків, через різницю у масі тіла. На біодоступністькарбідопита ентакапонустать не впливає.
Порушення функцій печінки:метаболізм ентакапонуповільніший у пацієнтів з порушенням функцій печінки легкого та середнього ступенів тяжкості (ЧайлдП'ю клас А та Б), що призводить до підвищених концентраційентакапонуу плазмі крові у фазах всмоктування та виведення. Не повідомлялося про особливі дослідження фармакокінетикикарбідопита леводопиу пацієнтів з печінковою недостатністю, але попереджається, що пацієнтам з непрохідністю жовчних шляхів або тяжкою печінковою патологією слід приймати Сталево з обережністю.
Порушення функцій нирок: порушення функції нирок не впливає на фармакокінетикуентакапону. Не повідомлялося про спеціальні дослідження фармакокінетикилеводопита карбідопиу пацієнтів з порушенням функції нирок. Однак для пацієнтів, які знаходяться на діалізі, можна застосовувати довші інтервали дозування Сталево.
Клінічні характеристики.
Хвороба Паркінсона. Рухові порушення (нестійкість), спричинені неефективністю дозування, при лікуванні леводопою/інгібіторамидопа-декарбоксилази.
Підвищена чутливість до леводопи,карбідопи,ентакапонуабо до будь-якого компонента препарату.
Тяжка печінкова недостатність.
Вузькокутоваглаукома.
Феохромоцитома.
Супутній прийом препарату Сталево разом з неселективними інгібіторамимоноамінооксидази(МАО-А та МАО-В) (наприклад, фенелзіном,транилципроміном).
Супутній прийом селективних інгібіторів МАО-А та МАО-В зі Сталево.
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) та/або нетравматичнийрабдоміолізв анамнезі.
Недіагностованішкірні захворювання або меланома в анамнезі.
Тяжка серцева недостатність. Тяжка серцева аритмія.
Тяжкі психози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Іншіпротипаркінсонічніпрепарати
Інформації про взаємодію протипаркінсонічнихпрепаратів та Сталево не існує. Високі дози ентакапонуможуть вплинути на всмоктуваннякарбідопи. Однак при рекомендованому дозуванні взаємодії з карбідопоюне спостерігалося (200 мг ентакапонудо 10 разів на добу). Під час вивчення взаємодії між ентакапономта селегіліному пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали леводопу/інгібітор ДДК, не спостерігалося жодної взаємодії. При застосуванні Сталево добова доза селігінінуне має перевищувати 10 мг.
Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні Сталево та наступних лікарських препаратів.
Антигіпертензивніпрепарати: при сумісному застосуваннілеводопиз антигіпертензивнимипрепаратами може розвинутисясимптоматична ортостатичнагіпотензіята знадобитись коригування дози антигіпертензивногозасобу.
Антидепресанти: рідко при супутньому прийомі трициклічних антидепресантів та леводопи/карбідопивиникали такі побічні реакції як артеріальна гіпертензія та дискінезія. Не спостерігалося жодних взаємодій між ентакапономта іміпраміномта між ентакапономта моклобемідом. При лікуванні поєднаннямилеводопи,карбідопита ентакапонуз трициклічними антидепресантами, інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну, такими як дезипрамін,мапротилінта венлафаксинта лікарськими засобами, що метаболізуютьсяза допомогою КОМТ (наприклад, катехол-структурованісполуки, пароксетин)фармакодинамічнихвзаємодій не спостерігалося, але слід бути обережними при їх одночасному застосуванні разом зі Сталево .
Інші препарати: антагоністи допаміновихрецепторів (деякі антипсихотичніта протиблювальніпрепарати), фенітоїнта папаверин можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи, тому необхідно стежити, щоб у пацієнтів, які приймають ці препарати разом зі Сталево, не було втрати терапевтичного ефекту.
Сталево потенційно може впливати на препарати, метаболізм яких залежить від ізоферменту цитохрому Р450 2С9, наприклад, S-варфарин. Тому при одночасному застосуванні Сталево з варфариномрекомендується контроль часу зсідання крові.
Супутнє застосуванняанестетиківможе викликати аритмію.
Можливе одночасне застосування препарату та засобів, що містять піридоксину гідрохлорид.
Сумісна терапія із селегіліномможе призвести до тяжкої ортостатичноїгіпотензії.
Антихолінергічнізасоби можуть діяти синергічноразом з леводопоюдля зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть знизити позитивний ефект леводопивнаслідок уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.
Симпатоміметикиможуть потенціювати серцево-судинні побічні ефектилеводопи.
Інші форми взаємодії: оскількилеводопамає здатність конкурувати з деякими амінокислотами, у пацієнтів, які перебувають на високобілковій дієті, можуть виникнути порушення всмоктування Сталево.
У шлунково-кишковому тракті леводопата ентакапонможуть утворювати хелатнісполуки з залізом. Тож різниця у часі між прийомом Сталево та препаратів заліза має становити щонайменше 2-3 години.
In vitro: Ентакапонзв'язується з людським альбуміном у IIпозиції, в якій також зв'язуються кілька інших лікарських засобів, включаючи діазепамта ібупрофен. Відповідно до досліджень in vitro, при терапевтичних концентраціях препаратів істотне заміщення не очікується. Жодних ознак таких взаємодій не виявлено.
Сталево не рекомендується для лікування медикаментознихекстрапіраміднихреакцій, а такождля лікування хореї Гентінгтона.
Терапію препаратом потрібно призначати з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкими захворюваннями серцево-судинної або дихальної систем, з бронхіальною астмою, хворобами нирок або залоз внутрішньої секреції, виразковою хворобою шлунка чи судомами в анамнезі.
Пацієнтам з інфарктом міокарда з ушкодженим атріальнимвузлом або пацієнтам з шлуночковоюаритмією в анамнезі необхідний моніторинг серцевої діяльності, особливо на початку терапії чи при збільшенні дози.
У всіх пацієнтів, які застосовують Сталево, необхідно контролювати розвиток психічних змін, депресій із суїцидальнимитенденціями та іншими формами антисоціальної поведінки. Необхідно з обережністю лікувати хворих, у яких був психоз або наявний нині.
Необхідно вживати заходи безпеки при супутньому застосуванніантипсихотичнихзасобів з властивостями блокування допаміновихрецепторів, зокрема особливу увагу слід приділяти антагоністам D2-рецепторів та спостерігати за пацієнтом на випадок втрати протипаркінсонічногоефекту чи погіршення паркінсонічнихсимптомів.
При посиленні психотичноїсимптоматики препарат необхідно відмінити.
Потрібно обережно застосовувати Сталево для лікування хворих із хронічною глаукомою з широким кутом, внутрішньоочнийтиск має бути добре контрольованим, а за пацієнтом необхідно спостерігати для виявлення змін внутрішньоочноготиску.
Сталево може спричинити ортостатичнугіпотензію. Тож необхідно з обережністю призначати Сталево пацієнтам, які приймають інші лікарські препарати, що можуть спричинити ортостатичнугіпотензію.
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із синдромом Кушинга, пацієнтам, які мали в анамнезі випадки ортостатичноїгіпотензії.
Ентакапон разом з леводопоюможе спричинити сонливість та епізоди раптового засинання у пацієнтів з хворобою Паркінсона, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає швидкості реакції.
У клінічних дослідженнях було відзначено, що небажані допамінергічніефекти, наприклад, дискінезія, зустрічалися частіше у пацієнтів, які отримувалиентакапоні агоністидопаміну(такі як бромокриптин),селегілінабо амантадинпорівняно з пацієнтами, які отримували одночасно з ентакапономплацебо. Може виникнути необхідність корегування доз інших протипаркінсонічнихпрепаратів при призначенні Сталево пацієнтам, які в даний момент не приймають ентакапон.
У пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою, можлива дискінезія, оскільки карбідопадає змогу більшій кількості леводопидосягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезіївимагає зменшення дози.
Рідко можливе виникнення вторинного рабдоміолізупри тяжких дискінезіяхчи злоякісному нейролептичному синдромі (ЗНС). Тому необхідно проводити ретельний моніторинг при раптовій відміні або зниженні дози леводопи, особливо у пацієнтів, які застосовують нейролептики. ЗНС, включаючи рабдоміолізта гіпертермію, характеризується моторними симптомами (ригідність, міоклонус, тремор), змінами психічного стану (наприклад, збудливість, сплутаність свідомості, кома), гіпертермією, автономною дисфункцією(тахікардія, нестійкий артеріальний тиск) та підвищеним рівнем креатин-фосфокіназив сироватці крові. В індивідуальних випадках зустрічаються лише деякі з наведених симптомів. Ранній діагноз важливий для належної терапії ЗНС. Після різкого припинення прийому протипаркінсонічнихзасобів повідомлялося про синдром, подібний до нейролептичного злоякісного синдрому, включаючи м’язову ригідність, підвищену температуру тіла, психічні зміни та підвищення рівня креатин-фосфокіназив сироватці крові.
У пацієнтів з хворобою Паркінсона інколи спостерігавсярабдоміоліз, вторинний щодо тяжкої дискінезіїабо ЗНС. Таким чином, необхідно спостерігати за будь-яким різким зменшенням дози або припиненням прийому леводопи, особливо у тих пацієнтів, які також приймають нейролептики.
Повідомлялося, що при наявності хвороби Паркінсона пацієнти мають підвищений ризик розвитку меланоми. Невідомо, пов'язаний цей ризик з хворобою Паркінсона чи з іншими факторами, такими як застосування препаратів для лікування хвороби Паркінсона. Тому рекомендується постійно спостерігати за станом шкіри для виявлення можливої меланоми і періодично проходити обстеження шкіри у кваліфікованого спеціаліста.
У випадку необхідності заміна Сталево на леводопута інгібітор ДДК має відбуватися повільно, може знадобитися збільшення дози леводопи.
У випадку необхідності загальної анестезії лікування Сталево може тривати доти, доки хворому дозволено перорально приймати рідину та ліки. Якщо необхідно на деякий час призупинити лікування, прийом Сталево можна поновити у тій самій добовій дозі одразу після того, як хворий зможе приймати ліки всередину.
Протягом застосування Сталево рекомендується періодичне оцінювання стану функції печінки, гематопоетичної, серцево-судинної та сечовидільної систем.
Пацієнтам з діареєю в анамнезі необхідний моніторинг маси тіла для уникнення надмірної втрати маси тіла. Тривала або постійна діарея, що виникає при використанніентакапону, може бути ознакою коліту. У цьому разі вживання препарату необхідно припинити та призначити відповідну медикаментозну терапію.
Патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальністьможуть спостерігатися протягом терапіїагоністамидопамінучи іншими допамінергічнимипрепаратами, наприклад, Сталево.
Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного управління, включаючи також імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі. У цьому випадку слід зменшити дозу препарату або припинити прийом препарату.
Пацієнтам з анорексією, астенією та зниженням маси тіла за короткий проміжок часу необхідне медичне обстеження та моніторинг функції печінки.
Леводопа/карбідопаможуть бути причиною хибно-позитивного результату експрес-тесту кетонів у сечі, під час кип’ятіння зразка сечі ця реакція не змінюється. Використання методики оксидази глюкози може дати хибно-негативні результати щодо глюкозурії.
Сталево містить цукрозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозноюмальабсорбцієюабо цукразо-ізомальтазноюнедостатністю не рекомендовано застосовувати цей лікарський засіб.
Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі. Відмічаються позитивні тести на антитіла еритроцитів, але гемолітична анемія практично не зустрічається.
Лабораторні дослідження: транзиторнізміни включають збільшення вмісту сечовини,креатинінув крові, аланін амінотрансферази,аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, білірубіну, алкалаїнфосфатази,протеїно-зв'язаногойоду.
Доскладу препарату Сталевояк допоміжнаречовинавходить маніт,який можечинити послаблюючудію.
Препаратміститьгліцерин,який можеспричинитиголовнийбіль, подразненняслизовоїоболонкишлунка і діарею.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Леводопа, і її комбінації з карбідопоюспричиняли вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах.
Препарат протипоказаний під час вагітності та годування груддю. Усі жінки репродуктивного віку, які отримують препарат, повинні застосовувати ефективні методи контрацепції.
Інформації щодо ефективності та безпеки застосування препарату вагітним жінкам недостатньо, тому препарат не рекомендується до застосування у період вагітності.
Препарат може бути призначений у період вагітності, тільки якщо очікувана користь для матері вища, ніж потенційні ризики для плода. Леводопаекскретуєтьсяв грудне молоко. Імовірно, що протягом терапії леводопоювиникає пригнічення здатності до годування груддю. Дані щодо екскреції карбідопита ентакапонув грудне молоко відсутні. Інформації про безпеку леводопи, карбідопита ентакапонудля дитини не існує, тому слід утримуватися від годування груддю під час застосування Сталево. При доклінічнихдослідженняхентакапону,карбідопиабо леводопине спостерігалося ніяких негативних реакцій щодо фертильності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Прийом ентакапонуразом з леводопоюі карбідопоюможе призвести до запаморочення та симптоматичногоортостатизму. Прийом препарату пов’язують із сонливістю та випадками несподіваного засинання, тому потрібно бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Таблетки слід приймати перорально незалежно від прийому їжі.
В одній таблетці міститься одна лікувальна доза, тому необхідно приймати цілу таблетку.
Оптимальна добова доза Сталево для кожного пацієнта має бути ретельно підібрана. Добову дозу Сталево необхідно оптимізувати шляхом застосування однієї з таких концентрацій Сталево: 50/12,5/200 мг, 100/25/200 мг, 150/37,5/200 мг або 200/50/200 мг леводопи/карбідопи/ентакапону.
Пацієнтів слід попередити про прийом тільки однієї таблетки Сталево з підібраною дозою. У пацієнтів, які отримують менше 70-100 мг карбідопина добу, можуть виникати нудота та блювання. Оскільки досвід застосування загальної добової дози більш ніж 200 мг карбідопиобмежений, а максимальна рекомендована добова доза ентакапонустановить 2000 мг, максимальна добова доза Сталево становить 10 таблеток для дозувань 50/12,5/200 мг, 100/25/200 мг, 150/37,5/200 мг та 7 таблеток для дозування 200/50/200 мг.
Зазвичай Сталево застосовують пацієнтам, які у даний момент приймають відповідні дозилеводопиабо інгібіторів допа-декарбоксилазизі стандартним вивільненням та ентакапону.
Режим переведення пацієнтів, які приймають препарати з леводопою/ДДК інгібітором (карбідопаабо бенсеразид) та таблетки зентакапоном, на Сталево.
а. Пацієнти, які у даний момент приймають ентакапонта леводопу/карбідопузі стандартним вивільненням у дозах, еквівалентних концентраціям таблеток Сталево, можуть бути прямо переведені на відповідні таблетки Сталево. Наприклад, пацієнт, який приймає одну таблетку 50/12,5 мглеводопи/карбідопита одну таблетку ентакапону200 мг 4 рази на добу, може приймати одну 50/12,5/200 мг таблетку Сталево 4 рази на добу замість своїх звичайних доз леводопи/карбідопита ентакапону.
б. Розпочинаючи лікування пацієнтів, які на даний момент приймають дози ентакапонута леводопи/карбідопи, нееквівалентні таблеткам Сталево 50/12,5/200 мг (або 100/25/200 мг, або 150/37,5/200 мг, або 200/50/200 мг), доза Сталево має бути ретельно підібрана для отримання оптимальної клінічної відповіді. Спочатку необхідно відкоригувати дозу Сталево так, щоб вона якнайбільше відповідала загальній добовій дозі леводопи, яку приймають.
в. Розпочинаючи лікування пацієнтів, які нині приймають ентакапонта леводопу/бенсеразиду лікарських формах зі стандартним вивільненням, прийом леводопи/бенсеразидунеобхідно припинити напередодні увечері та розпочати прийом Сталево наступного ранку. Слід розпочати з дози Сталево, яка містить таку саму кількість леводопиабо трохи більшу
(5-10 %).
Режим переведення на Сталево пацієнтів, які зараз не лікуються ентакапоном.
Розпочинати терапію Сталево можна з доз, що відповідають лікуванню, яке його зараз приймають пацієнти з хворобою Паркінсона та порушеннями рухів, пов’язаними з закінченням ефекту дози та стан яких не стабілізується поточним лікуванням із застосуванням інгібіторів леводопи/ДДК зі стандартним вивільненням, особливо у пацієнтів без раніше існуючої дискінезіїта з дозами леводопименше 800 мг на добу. Таким пацієнтам рекомендовано запроваджувати лікування ентакапономокремо та при необхідності підвищувати дозу леводопиперед переведенням на Сталево.
Ентакапонпідсилює дію леводопи. Пацієнтам із дискінезієюможе потребуватися зниження дози леводопина 10-30 % на початку застосування препарату Сталево. Добова доза леводопиможе бути знижена розширенням інтервалів між застосуванням препарату та/або зниженням дози леводопизалежно від клінічного стану пацієнта.
Коригування дози протягом курсу лікування.
Якщо потрібна більша доза леводопи, потрібно розглянути збільшення частоти прийому доз та/або застосування альтернативної концентрації Сталево у межах рекомендацій з дозування.
Якщо потрібна менша доза леводопи, загальну добову дозу Сталево необхідно знизити шляхом зменшення частоти прийому, збільшуючи час між прийомами дози або шляхом зменшення концентрації Сталево.
Якщо разом з таблетками Сталево приймати інші препарати леводопи, слід дотримуватись рекомендацій стосовно максимального дозування.
Припинення терапії препаратом Сталево.
Якщо лікування Сталево (леводопа/карбідопа/ентакапон) потрібно припинити і пацієнта перевести на терапію леводопа/ДДК інгібіторами без ентакапону, для адекватного контролю за паркінсонічнимисимптомами необхідно збільшити дозу інших протипаркінсонічнихпрепаратів, особливо леводопи.
Застосування для лікування дітей.
Безпека та ефективність застосування Сталево для лікування пацієнтів, які не досягли
18 років, не встановлені. Таким чином, не рекомендується застосування цього медичного препарату дітям.
Застосування для лікування пацієнтів літнього віку.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози Сталево.
Застосування для лікування пацієнтів з порушенням функцій печінки.
Хворим з порушенням функцій печінки легкого та помірного ступеня тяжкості препарат потрібно призначати з обережністю. Може виникнути необхідність зниження дози.
Застосування для лікування пацієнтів з порушенням функцій нирок.
Порушення функцій нирок не впливає на фармакокінетикуентакапону. Хворим з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, або які перебувають на діалізі, терапію Сталево потрібно призначати з обережністю.
Діти.
Застосування препарату даній категорії пацієнтів не показане.
Передозування.
Симптоми: ранні ознаки - сіпання м'язів, блефароспазм, артеріальна гіпертензія, збільшення частоти серцевих скорочень, погіршення апетиту, сплутаність свідомості, тривожне збудження, безсоння, занепокоєння.
Існують повідомлення про застосування добової дози леводопита ентакапону10000 мг та 40000 мг відповідно. Гострі симптоми в таких випадках включають ажитацію, психоз, кому, брадикардію, вентрикулярнутахіаритмію, дихання за типом Чейн-Стока, зміну кольору шкіри, язика, кон’юнктиви, хроматурію.
Терапія при гострому передозуванні препаратом Сталево подібна до терапії при гострому передозуваннілеводопою. Однак піридоксин неефективний для припинення дії Сталево. Рекомендується госпіталізація, і потрібно вжити загальних підтримуючих заходів з негайним промиванням шлунка та прийняти активоване вугілля. Це може прискорити виведення ентакапону, зокрема знижуючи його всмоктування/повторне всмоктування зі шлунково-кишкового тракту.
Необхідний ретельний контроль стану дихальної, серцево-судинної та сечовидільної систем, мають бути вжиті відповідні підтримуючі заходи. Необхідно розпочати ЕКГ-моніторинг, уважно спостерігати за можливим розвитком аритмій. У разі необхідності застосувати необхідну протиаритмічнутерапію. Слід взяти до уваги, що крім Сталево хворий, можливо, приймав інші препарати. Значення діалізу при лікуванні передозувань невідоме.
Висновки щодо профілю безпеки препарату.
Найчастіше виникають такі небажані реакції як дискінезія(19 % пацієнтів); розлади шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту та діарею (15 % та 12 % відповідно); біль у м'язах, опорно-рухового апарату та сполучної тканини (12 %); зміна кольору сечі до червоно-коричневого кольору (10 %). При клінічних випробуваннях препарату Сталево або ентакапонуу поєднанні злеводопою/інгібітором ДДК були виявлені випадки шлунково-кишкової кровотечі та набряку Квінке. Випадки гепатиту з ознаками холестазу,рабдоміолізі злоякісний нейролептичний синдром може виникати при прийомі Сталево, хоча жодного випадку під час клінічних випробувань виявлено не було.
Зведені дані побічних реакцій.
З боку крові та лімфатичної системи.
Часто:анемія.
Нечасто:тромбоцитопенія.
Лейкопенія, гемолітична та не гемолітична анемія, агранулоцитоз.
З боку метаболізму.
Часто:втрата маси тіла*, втрата апетиту*.
З боку психіки.
Часто:депресія, галюцинації, сплутаність свідомості*, нічні кошмари*, тривожність, безсоння.
Нечасто:психоз, збудження*.
Частота невідома: суїцидальнаповедінка.
Манії, виснаження, ейфорія, деменція, зміна психічного статусу (включаючи параноїдальні думки і транзиторнийпсихоз), марення, занепокоєння, ажитація, страх, порушення мислення, дезорієнтація, заціпеніння, раптові напади сонливості.
З боку нервової системи.
Дуже часто: дискінезія*
Часто:загострення паркінсонізму (наприклад, брадикінезія)*, тремор, феномен «включення-виключення» (on-off), запаморочення, дистонія, психічні порушення, включаючи деменцію та погіршення пам'яті, сонливість, запаморочення*, головний біль.
Частота невідома: злоякісний нейролептичний синдром*.
Атаксія, брадикінезія, хорея, підвищений тремор рук, посмикування м'язів, м'язові спазми, тризм, парестезії, судоми, схильність до непритомності, втрата свідомості, активація прихованого синдрому Бернара-Горнера.
Блефароспазм, активація латентного синдрому Горнера.
З боку органів зору.
Часто:розпливчастий зір.
Диплопія, мідріаз, окуломоторнийкриз, судома погляду.
З боку серцево-судинної системи.
Часто: ішемічна хвороба серця, крім інфаркту міокарда (наприклад, стенокардія)**, порушення серцевого ритму, ортостатичнагіпотензія, гіпертензія.
Нечасто: інфаркт міокарда**, шлунково-кишкові кровотечі.
Пальпітація.
З боку органів дихання.
Часто: диспное.
Порушення дихання, захриплість голосу.
З боку кишково-шлункового тракту.
Дуже часто: діарея*, нудота*.
Часто: запор*, блювання*, диспепсія, біль у животі*, сухість у роті*.
Нечасто:коліти*, дисфагія.
Гіркий присмак у роті, гіперсалівація,бруксизм, гикавка, метеоризм, глосалгія, темне забарвлення слини, відчуття печіння на язиці, виразка дванадцятипалої кишки, збільшення маси тіла, набряки. Дискомфорт у животі.
З боку печінки.
Нечасто: зміна показників печінкової функції*.
Частота невідома: гепатит з ознаками холестазу*.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Часто: висипання*, підвищене потовиділення.
Нечасто: зміна кольору шкіри, нігтів, волосся та поту*.
Рідко: ангіоневротичний набряк.
Частота невідома: кропив'янка*.
Випадіння волосся.
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини.
Дуже часто: біль у м'язах, опорно-рухового апарату та сполучної тканини*.
Часто: м'язовий спазм, біль у суглобах.
Частота невідома: рабдоміоліз*.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Дуже часто: хроматурія*.
Часто: інфекції сечовивідних шляхів.
Нечасто: затримка сечовиділення.
Нетримання сечі.
З боку імунної системи.
Реакціїгіперчутливості, пурпура Шенляйна-Геноха.
Лабораторні показники.
Підвищення АлАТ, АсАТ,лактатдегідрогенази, білірубіну, азоту сечовини крові, креатині ну, сечової кислоти, позитивний тест Кумбса. Зниження гемоглобіну та гемокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці, лейкоцитоз, бактеріурія, гематурія.
Інші побічні реакції.
Загальна слабкість, раптове загострення супутніх захворювань, припливи крові до обличчя, злоякісна меланома.Імпульсивнебажання здійснити покупку, потяг до витрат, переїдання, імпульсивне вживання їжі.Пріапізм.
Загальні порушення.
Часто: біль у грудях, периферичні набряки, падіння, порушення ходи, астенія, підвищена стомлюваність.
Нечасто: загальне нездужання.
*Побічні реакції, частіше асоційовані зентакапоном, ніж з леводопою/інгібітором ДДК
(у клінічних випробуваннях різниця в частоті не менше 1 %).
**Показники інфаркту міокарда та інших ішемічних хвороб серця (0,43 % і 1,54 % відповідно) були отримані на підставі аналізів 13 подвійних сліпих досліджень з участю 2082 пацієнтів з end-of-dose руховими флуктуаціями, які отримували ентакапон.
Опис окремих побічних реакцій.
Найчастіші небажані реакції, спричинені ентакапоном, пов’язані з підвищенням допамінергічноїактивності та у більшості випадків виникають на початку лікування. Зменшення дози леводопипризводить до зниження тяжкості та частоти реакцій.
Декілька побічних реакцій, такі як діарея та зміна кольору сечі до червоно-коричневого кольору безпосередньо пов'язані з активною речовиною ентакапон.Ентакапонтакож може змінювати колір шкіри, нігтів, волосся, поту.
Під час лікування леводопою/карбідопоюрідко трапляються судоми, але казуальний зв'язок їх виникнення не встановлений.
У пацієнтів, які застосовуютьагоністидопамінучи інші допамінергічнізасоби, наприклад, Сталево, особливо у великих дозах, відзначалися патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність, які зазвичай оборотні після зниження дози чи відміни препарату.
Ентакапон, асоційований із ліводопою, може призвести до підвищеної денної сонливості та до епізодів раптового засинання.
Термін придатності. 3 роки.
Упаковка. По 30 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Оріонінтіе1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.