Валсартан-Н-Зентива отзывы

Отзывы об эффективности и лечении лекарственного препарата Валсартан-Н-Зентива. Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Валсартан-Н-Зентива в ближайшей аптеке
Ціни 66 аналогів Інструкція
Рейтинга
НЕТ
отзывов
0 відгуків
На данный момент пользователи не оставили ни одного отзыва о лекарственном препарате Валсартан-Н-Зентива. Если вы имел личный опыт использования данного препарата, пожалуйста, поделитесь своим отзывом о нем.

Чтобы написать отзыв о Валсартан-Н-Зентива или ответить на него, вам необходимо войти на сайт, а сделать вы это можете через социальную сеть:
или
Настоятельно не рекомендуем самостоятельно выносить решение о приеме лекарственного препарата Валсартан-Н-Зентива на основании вышеизложенных отзывов, это может сделать только врач, исходя из вашей клинической картины. Все отзывы о Валсартан-Н-Зентива и рекомендации пользователей опубликованы исключительно с ознакомительной целью и не должны послужить для вас как руководство к самолечению.
Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА
(VALSARTAN-H-ZENTIVA)

Склад:
діючі речовини: 1 таблетка містить 80 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, сорбіт (Е 420), магнію карбонат, крохмаль прежелатинізований, повідон, натрію стеарилфумарат, натрію лаурилсульфат, кросповідон (тип А), лактози моногідрат, гіпромелоза 2910/5, тальк, макрогол 6000, заліза оксид червоний (Е 172), індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики.
Код АТС С09D A03.

Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих, тиск крові яких не регулюється монотерапією.

Протипоказання.
Ø Гіперчутливість до валсартану, гідрохлоротіазиду, інших лікарських засобів, що є похідними сульфонаміду, або до будь-якої з допоміжних речовин.
Ø Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз.
Ø Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну
Ø Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія і симптоматична гіперурикемія.

Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза препарату ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг 1 раз на добу.
При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3-4 тижні лікування рекомендується продовження лікування дозою 160 мг/12,5 мг.
Після початку лікування слід оцінити рівень клінічної відповіді на ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА. Якщо артеріальний тиск залишається неконтрольованим, можна збільшити дозу препарату до максимальної дози 320 мг для валсартану і 25 мг для гідрохлоротіазиду.
Суттєвий антигіпертензивний ефект настає за 2 тижні.
У більшості пацієнтів максимальний ефект спостерігають за 4 тижні. Однак деяким пацієнтам для досягнення максимального ефекту може знадобитися лікування протягом 4-8 тижнів. Це слід враховувати під час титрування дози.
Спосіб застосування
ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА можна приймати з їжею чи без неї, запиваючи водою.
Особливі групи хворих
Порушення функції нирок
Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Через вміст гідрохлоротіазиду ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»).
Порушення функції печінки
Для пацієнтів з легким чи помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг (див. розділ «Особливості застосування»). ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти літнього віку
Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.
Діти
Через відсутність даних про безпечність та ефективність препарату не рекомендовано застосовувати ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА дітям.

Побічні реакції.
Побічні реакції, які під час клінічних досліджень і за результатами лабораторних аналізів на тлі прийому комбінації валсартану та гідрохлоротіазиду спостерігалися частіше, ніж при прийомі плацебо, а також побічні ефекти, дані про які надходили в окремих повідомленнях за результатами постмаркетингового нагляду, наведено нижче. Під час лікування комбінованим препаратом валсартан/гідрохлоротіазид можуть виникати побічні реакції, відомі для кожного компонента препарату окремо, але які не спостерігалися у ході клінічних досліджень з вивчення цієї комбінації.
Побічні реакції на лікарський засіб згруповано за частотою їх виникнення і наведено у порядку зменшення частоти з використанням таких критеріїв оцінки частоти: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до
При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду. Крім того, одночасне застосування препарату ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА і НПЗП може призвести до погіршення функції нирок і підвищення сироваткового рівня калію. У зв’язку з цим рекомендовано здійснювати моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати достатню гідратацію пацієнта.
Взаємодії, що стосуються валсартану
Одночасне застосування не рекомендується
Калійзберігаючі діуретики, калієвмісні харчові добавки, калієвмісні замінники солі та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію
Якщо лікар вважає за потрібне застосувати лікарський засіб, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, то рекомендовано здійснювати моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Відсутність взаємодії
Дослідження взаємодії лікарських засобів з валсартаном не виявили клінічно значущих взаємодій з валсартаном або будь-яким із нижчезазначених препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть взаємодіяти з гідрохлоротіазидним компонентом препарату ВАЛСАРТАН-Н-ЗЕНТІВА (див. «Взаємодії, що стосуються гідрохлоротіазиду»).
Взаємодії, що стосуються гідрохлоротіазиду
Одночасне застосування потребує обережності
Лікарські засоби, на тлі прийому яких може виникати втрата калію і гіпокаліємія (наприклад калійуретичні діуретики, кортикостероїди, проносні засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилова кислота і похідні).
Якщо заплановано призначення цих лікарських засобів разом з комбінацією гідрохлоротіазид-валсартан, то рекомендують здійснювати моніторинг рівнів калію у плазмі. Ці лікарські засоби можуть посилювати вплив гідрохлоротіазиду на сироватковий рівень калію.
Лікарські засоби, які можуть спричинити поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует»
Антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) Антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід) Деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) Інші препарати (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкаміцин для внутрішньовенного введення)Через ризик гіпокаліємії слід з обережністю призначати гідрохлоротіазид у поєднанні з лікарськими засобами, які можуть спричинити поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует».
Глікозиди наперстянки
Серед небажаних ефектів може виникати спричинена тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія, що сприяє прояву аритмії серця, спричиненої глікозидами наперстянки.
Солі кальцію і вітамін D
Призначення тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, разом з вітаміном D або солями кальцію може сприяти підвищенню сироваткового рівня кальцію.
Протидіабетичні препарати (пероральні цукрознижуючі засоби й інсулін)
Лікування тіазидом може впливати на переносимість глюкози. Може виникнути потреба у корекції дози протидіабетичного лікарського засобу.
Слід з обережністю застосовувати метформін через ризик лактацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з застосуванням гідрохлоротіазиду.
Бета-блокатори та діазоксид
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські засоби, які застосовують для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних препаратів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці. Може з’явитись необхідність у збільшенні дози пробенециду чи сульфінпіразону. Супутнє призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості на алопуринол.
Антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден)
Антихолінергічні препарати можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків, очевидно, через зниження моторики травного тракту і швидкості спорожнення шлунка.
Амантадин
Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Холестирамінові та холестиполові смоли
Всмоктування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, порушується за наявності аніонообмінних смол.
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть зменшувати виділення цитотоксичних препаратів з сечею і посилювати їхню мієлосупресивну дію.
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють дію похідних кураре.
Циклоспорин
Одночасне лікування циклоспорином може підвищувати ризик гіперурикемії і подагроподібних ускладнень.
Алкоголь, знеболювальні та седативні засоби
Може потенціюватися виникнення ортостатичної артеріальної гіпотензії.
Метилдофа
Повідомлялось про поодинокі випадки гемолітичної анемії у пацієнтів, які отримували одночасне лікування метилдофою і гідрохлоротіазидом.
Карбамазепін
У пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таким пацієнтам слід повідомити про можливість гіпонатріємічних реакцій, і вони повинні підлягати відповідному контролю.
Йодовмісні контрастні середовища
У випадку зневоднення, спричиненого діуретиками, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо за прийому високих доз препаратів йоду. Перед введенням йодовмісного препарату необхідно провести регідратацію пацієнта.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, утворений із ангіотензину І за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин ІІ зв’язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічної дії, включаючи як безпосередню, так і опосередковану участь у регулюванні артеріального тиску. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин ІІ чинить пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і стимулює секрецію альдостерону.
Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.
Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається ніяких побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У ході клінічних досліджень, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою.