Флударабин

                                                                                                                                            ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

                                                                                                                           ФЛУДАРАБІН (FLUDARABINE)

 

Склад:

діюча речовина: fludarabine phosphate;

1 флакон містить флударабіну фосфат 50 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію гідроксид.

 

Лікарська  форма. Ліофілізат для розчину для інфузій та ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні лікарські засоби. Структурні аналоги пурину. Флударабін. Код ATC L01B B05.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування В-клітинного хронічного лімфолейкозу (ХЛЛ) у пацієнтів із достатнім резервом кісткового мозку.

 

Терапію першого ряду препаратом Флударабін слід здійснювати тільки у пацієнтів з прогресуючим захворюванням, стадії III/IV за Rai (стадія С за Binet) або стадії І/ІІ за Rai (стадія А/В за Binet), при яких пацієнт має симптоми, пов’язані із захворюванням, або ознаки прогресуючого захворювання.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату.

Ниркова недостатність із кліренсом креатиніну

Декомпенсована гемолітична анемія.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Рекомендована доза становить 25 мг флударабіну фосфату на 1 м2 площі поверхні тіла й вводиться внутрішньовенно щодня протягом 5 днів поспіль кожні 28 днів. Вміст 1 флакона розчиняють у 2 мл води для ін’єкцій. 1 мл отриманого розчину містить 25 мг флударабіну фосфату (див. також «Спосіб застосування»).

Необхідну дозу розчину (розрахована відповідно до площі поверхні тіла пацієнта) набирають у шприц. Для внутрішньовенного болюсного введення цю дозу потім розводять у 10 мл      0,9 % розчину натрію хлориду.

Альтернативно необхідну дозу для інфузій, набрану в шприц, розводять в 100 мл                 0,9 % розчину натрію хлориду та вводять протягом приблизно 30 хв.

Тривалість лікування залежить від переносимості препарату та ефективності лікування.

 

Пацієнтам з ХЛЛ препарат Флударабін слід застосовувати до досягнення максимальної відповіді  на лікування (повна або часткова ремісія, яка зазвичай досягається через 6 циклів) та після цього слід припинити застосування препарату.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок

При застосуванні Флударабіну   пацієнтам з нирковою недостатністю дозу препарату слід коригувати.  Якщо кліренс креатиніну перебуває в межах 30 - 70 мл/хв, дозу препарату слід зменшити до 50 % і для оцінки токсичності необхідно здійснювати ретельний моніторинг гематологічних показників (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування препаратом Флударабін протипоказане, якщо кліренс креатиніну становить                   75 років) обмежені, слід з обережністю застосовувати препарат  цій категорії пацієнтів.

У пацієнтів віком від 65 років слід визначати кліренс креатиніну (див. розділ «Особливості застосування» підрозділ «Пацієнти з порушенням функції нирок»).

Спосіб застосування

Призначати Флударабін повинен кваліфікований лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Наполегливо рекомендується застосовувати препарат Флударабін  тільки внутрішньовенно.

Про випадки, які б призвели до тяжких місцевих побічних реакцій при застосуванні препарату Флударабін паравенозно, не повідомлялося. Однак необхідно запобігати випадковому паравенозному введенню препарату. 

Розчинення

Для приготування розчину препарату Флударабін для парентерального застосування у флакон, дотримуючись правил асептики, додають 2 мл стерильної води для ін’єкцій. Вміст флакона повинен повністю розчинитися протягом 1 хвилини.  1 мл отриманого розчину містить 25 мг флударабіну фосфату, 25 мг маніту і натрію гідроксид (для доведення рН). Значення рН готового розчину становить від 7,2 до 8,2.

Розведення

Необхідну дозу (розраховують відповідно до площі поверхні тіла пацієнта) набирають у шприц.

Для внутрішньовенного болюсного введення цю дозу потім розводять у 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Альтернативно  для інфузії  необхідну дозу  можна розвести в 100 мл              0,9 % розчину натрію хлориду та вводити протягом приблизно 30 хв.

У ході клінічних досліджень препарат розводили в 100 мл або 125 мл 5 % розчину декстрози або 0,9 % розчину натрію хлориду.

Перевірка перед застосуванням

Так само, як і інші препарати для парентерального введення, отриманий розчин слід візуально оглянути перед застосуванням. Розчин повинен бути прозорим і безбарвним, без видимих механічних включень. Розчин, що не відповідає вказаним вимогам або в якому виявлено осад, потрібно знищити.

Не слід застосовувати препарат, якщо він зберігався у пошкодженому контейнері.

 

Побічні реакції.

З огляду на досвід застосування флударабіну, найбільш поширеними побічними реакціями є мієлосупресія (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), інфекційні захворювання, включаючи пневмонію, кашель, гарячку, втомлюваність, слабкість, нудоту, блювання та діарею. Іншими побічними реакціями, про які часто повідомляється, є застуда, набряки, нездужання, периферична невропатія, порушення зору, анорексія, мукозит, стоматит та висипання на шкірі. У пацієнтів, яких лікували флударабіном, траплялися випадки серйозних опортуністичних інфекцій. Повідомлялося про летальні наслідки розвитку серйозних побічних реакцій.

 

Побічні реакції, інформацію про які наведено нижче у таблиці 1, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення.

Таблиця 1

Системи та органи Дуже часті

(≥ 1/10)

Часті (≥ 1/100 -