Кветипин

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

                                                                                                                                                 КВЕТІПІН

(QUETIPIN)

Склад:

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить 25 мг, 100 мг, 200 мг або 300 мг кветіапіну (у формі кветіапіну фумарату);

допоміжні речовини:

лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кальцію фосфат дигідрат двохосновний, магнію стеарат;

оболонка таблеток 25 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметил-целюлоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);

оболонка таблеток 100 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметил-целюлоза, заліза оксид жовтий (Е 172);

оболонка таблеток 200 мг та 300 мг: поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), тальк.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Кветіапін.

Код АТС N05A H04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування шизофренії.

Лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярними розладами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів, що входить до складу препарату.

Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують дорослим 2 рази на добу незалежно від прийому їжі.

Шизофренія

Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день).

Починаючи з 4-го дня і надалі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300 -    450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах  150 - 750 мг на добу.

Перехід з одної дози до іншої відбувається протягом 2 днів, оскільки протягом 1-2 днів рівноважний стан для кветіапіну в організмі ще не досягається. При необхідності збільшити або зменшити дозу препарату рекомендується змінювати дозу кожного разу на 25-50 мг (при прийомі 2 рази на день).

Біполярні маніакальні розлади

Для монотерапії або для доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) та 400 мг (4-й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.

Підбір дози здійснюється залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості препарату.

Дозування препарату у окремих категорій хворих

Особи літнього віку.

Як і інші антипсихотичні препарати, застосовувати препарат при лікуванні хворих літнього віку слід з обережністю, особливо на  початку лікування.  Лікування  слід  починати  з  дози  25 мг/добу. Дозу слід підвищувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка, вірогідно, буде нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Хворі з порушеннями функції печінки та нирок.

Цим категоріям хворих препарат слід застосовувати з обережністю. Початкова доза кветіапіну становить 25 мг/добу. Ця доза може підвищуватися на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози.

Пропущена доза

У випадку пропуску дози препарат варто прийняти відразу ж, як тільки це виявиться можливим. Однак, якщо вже наближається час прийому наступної дози, необхідно перейти до регулярної схеми прийому, не компенсуючи пропущену дозу. Ні в якому разі не слід приймати подвійну дозу препарату.

Побічні реакції.

Частота виникнення побічних реакцій: дуже часті (≥ 10 %), часті (≥ 1 %,

При лікуванні кветіапіном повідомлялось про наступні побічні реакції.

З боку нервової системи: часті – сонливість, що розвивається найчастіше впродовж перших двох тижнів лікування і, як правило, надалі проходить, та запаморочення; розвиток екстрапірамідних симптомів; нечасті – синдром неспокійних ніг; судомні напади; рідкісні – злоякісний нейролептичний синдром.

Організм у цілому: часті – головний біль, біль у животі, біль у попереку, пропасниця, збільшення маси тіла (виникає переважно протягом перших тижнів лікування). Як і інші нейролептики, кветіапін може викликати периферичні набряки та астенію легкого ступеня (часті побічні явища).

При різкій відміні кветіапіну, як і інших нейролептиків, відзначають симптоми різкої відміни препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення, роздратованість. Бажано відміняти препарат не різко, а поступово знижуючи його дозу впродовж 1-2 тижнів. Вказані симптоми зазвичай проходять через тиждень після припинення застосування препарату.

З боку травного тракту: часті – запор, сухість у роті, диспепсія,  підвищення рівня гама-глутамілтранспептидази, відмічені окремі випадки дисфагії.

З боку шкіри: часті – висипання. У окремих випадках можливі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку серцево-судинної системи: часті – постуральна гіпотензія, тахікардія; нечасті – збільшення частоти серцебиття. Як і інші нейролептики, кветіапін може викликати постуральну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у ряді випадків – непритомністю, особливо в початковий період підбору дози препарату. У хворих на шизофренію частота постуральної гіпотензії становила 8 %.

З боку репродуктивної системи: при прийомі кветіапіну описані окремі випадки пріапізму.

З боку органа зору: нечасті – біль в очах, порушення чіткості зору.

З боку дихальної системи: часті – риніт.

З боку ендокринної системи: нечасті – гіпотиреоз.

З боку системи кровотворення: часті – лімфопенія.

Як і у разі застосування інших нейролептиків, при лікуванні кветіапіном відзначають нечасті випадки лейкопенії і/або нейтропенії. Рідко відзначають випадки еозинофілії.

Зміни лабораторних показників: у деяких хворих при застосуванні кветіапіну відзначали безсимптомне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, таке підвищення було зазвичай оборотним, і рівень трансаміназ при продовженні терапії знижувався.

Дослідження кветіапіну показали дозозалежне зниження вмісту загального і вільного тироксину (Т4). Максимальне зниження вмісту тироксину відмічено в перші 2-4 тижні лікування. Знижений рівень тироксину зберігається без подальшого прогресу і при тривалому застосуванні препарату. Зниження вмісту тироксину не супроводжується систематичними змінами вмісту TSH або клінічними симптомами гіпотиреозу. Припинення лікування призводить до повернення вмісту загального і вільного тироксину на початковий рівень. Невелике зниження сумарного Т3 було відмічене тільки при високих дозах препарату. Вміст TBG не змінювався. Таким чином, клінічно значущого гіпотиреозу при застосуванні кветіапіну не було.

Підвищення вмісту глюкози в крові до стану гіперглікемії (вміст глюкози натщесерце понад    7 ммоль/л і після їди понад 11,1 ммоль/л) часто відзначали при застосуванні кветіапіну в дослідженнях.

При застосуванні кветіапіну досить часто відзначали підвищення вмісту тригліцеридів у сироватці крові понад 2,258 ммоль/л і підвищення вмісту холестерину (переважно ліпопротеїдів низької щільності) понад 6,2064 ммоль/л.

Дані постмаркетингових досліджень

За цими даними при застосуванні кветіапіну відзначали випадки лейкопенії і/або нейтропенії. Вміст нейтрофілів повертався до норми при припиненні лікування. Можливими чинниками ризику розвитку лейкопенії і/або нейтропенії був передіснуючий знижений вміст лейкоцитів і лейкопенія і/або нейтропенія при застосуванні лікарських засобів в анамнезі.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, при прийомі кветіапіну поєднана гіперглікемія з цукровим діабетом (включаючи ускладнення передіснуючого діабету) відмічалась порівняно рідко (частота менше 0,1 %). Іноді такі побічні явища виникали у хворих і за відсутності гіперглікемії в анамнезі.

Існують повідомлення про жовтяницю.

Анафілактичні реакції відзначали дуже рідко. При появі ознак анафілактичних реакцій прийом кветіапіну необхідно припинити і перейти на інший препарат.

Як і інші антипсихотичні препарати, кветіапін може спричиняти подовження інтервалу QT, проте в дослідженнях не виявлено взаємозв’язку з постійним збільшенням QT.

Повідомлялося про гострі реакції відміни (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування.

Хворі із супутніми серцево-судинними захворюваннями найбільше можуть бути схильні до негативних наслідків передозування.

Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки застосування кветіапіну в дозі, що перевищувала 20 г; летальних випадків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування кветіапіну, результатом якого була смерть або кома, або подовження QT.

Симптоми. Як правило, це симптоми, що є більш вираженими проявами звичайних фармакологічних ефектів препарату (наприклад сонливість, седативний ефект, тахікардія, артеріальна гіпотензія).

Лікування. Специфічного антидоту для кветіапіну не існує. При тяжких отруєннях слід також мати на увазі, що отруєння могло бути при прийомі кількох препаратів. У випадках важких отруєнь необхідне проведення інтенсивної терапії, включаючи підтримку прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації і вентиляції, проведення заходів, що підтримують функціонування серцево-судинної системи.

До повної нормалізації стану хворого необхідно ретельне медичне спостереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При лікуванні кветіапіном хворі повинні попереджати лікаря про наявність вагітності або планування вагітності. Безпека і ефективність кветіапіну при вагітності не досліджувались. Тому при призначенні кветіапіну вагітним жінкам слід зважити можливу користь від такої терапії в зіставленні з потенційним ризиком для плода.

Невідомо, в якій кількості кветіапін надходить у грудне молоко. Зважаючи на потенційні побічні реакції, прийом кветіапіну при годуванні груддю протипоказаний.

Діти.

Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування дітей не досліджувалися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Ускладнення з боку серцево-судинної системи

Кветіапін може викликати ортостатичну гіпотензію, запаморочення, в окремих випадках – непритомність, особливо в початковому періоді прийому препарату. Вірогідність розвитку таких ускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням величини приросту дози.

Хворим із клінічно значущими серцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушення проведення), хворим з порушеннями мозкового кровообігу або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (обезводнення, застосування гіпотензивних засобів), застосування кветіапіну слід проводити з обережністю.

Судомні напади

При застосуванні кветіапіну хворим на шизофренію відмінностей частоти судомних нападів у хворих, які одержували препарат та плацебо, відмічено не було. Проте, як і інші нейролептики, препарат слід призначати з обережністю хворим із судомними нападами в анамнезі або в умовах, що призводять до зниження порога, при якому виникає небезпека розвитку судомних нападів.

Пізня дискінезія і екстрапірамідні симптоми

Це ускладнення може виникати при прийомі нейролептиків, найчастіше в осіб літнього віку, особливо у жінок. При цьому не існує прогностичних ознак, за якими можна було б передбачити появу пізньої дискінезії у конкретного хворого.

При появі ознак і симптомів пізньої дискінезії дозу кветіапіну необхідно знизити або припинити його прийом. Проте це питання слід вирішувати індивідуально, оскільки в окремих випадках застосування кветіапіну може бути вкрай необхідним, не дивлячись на наявність синдрому пізньої дискінезії.

Ризик розвитку цих ускладнень підвищується з тривалістю терапії і кумуляцією нейролептика.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може розвиватися при прийомі нейролептиків, у тому числі й кветіапіну.

Прояви злоякісного нейролептичного синдрому: гіпертермія, ригідність м'язів, зміна психічного стану, нестабільність з боку вегетативної нервової системи, підвищення рівня креатинфосфокінази, міоглобінурія, гостра ниркова недостатність.

При розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести інтенсивну симптоматичну терапію.

Якщо після проведеного лікування з приводу злоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідне продовження прийому нейролептика, це слід робити дуже обережно.

Нейтропенія

У ряді випадків при застосуванні кветіапіну відзначали розвиток тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів