Митоксантрон-Лэнс

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОКСАНТРОН-ЛЕНС

(MITOXANTRON-LENS)

Склад:

діюча речовина: мітоксантрон (mitoxantrone);

1 мл концентрату містить 2 мг мітоксантрону (у вигляді мітоксантрону гідрохлориду);

допоміжні речовини: кислота оцтова, натрію ацетат тригідрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антрацикліни та споріднені сполуки.  Код АТС  L01D B07.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Рак молочної залози;

- неходжкінська лімфма;

- гострий нелімфобластний лейкоз,

- первинний рак печінки,

- гормоно-резистентний рак передміхурової залози з больовим синдромом.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату.

Виражене пригнічення функції кісткового мозку.

Вагітність та період годування груддю.

Забороняється вводити мітоксантрон інтратекально та внутрішньоартеріально.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі і пацієнти літнього віку

Метастатичний рак молочної залози, неходжкінська лімфома, первинний рак печінки.

Монотерапія. Рекомендована початкова доза мітоксантрону – 14 мг/м2 поверхні тіла шляхом разового внутрішньовенного введення. Повторні введення початкової дози можливі з інтервалом у 21 день у разі відновлення кількості лейкоцитів і тромбоцитів до прийнятних рівнів. При лікуванні пацієнтів зі зниженими резервами кісткового мозку (наприклад, унаслідок попередньої хіміотерапії або поганого загального стану) рекомендується знижувати початкову дозу до 12 мг/м2 поверхні тіла або нижче.

Наступні дози і час їхнього введення повинні визначатися залежно від ступеня і тривалості мієлосупресії. Мітоксантрон не можна вводити пацієнтам, у яких кількість нейтрофілів та/або тромбоцитів менша відповідно за 1500/мм3 і 25000/мм3. У таблиці 1 наведені рекомендації щодо корекції доз при лікуванні поширеного раку молочної залози і неходжкінської лімфоми, виходячи з найнижчої кількості лейкоцитів і тромбоцитів (яка зазвичай спостерігається приблизно через 10 діб після введення препарату).

Таблиця 1

Найменший показник рівня лейкоцитів і тромбоцитів (як правило, через 6-15 днів після аплікації)

Період відновлення показників картини крові до нормальних меж

Рекомендовані дози

Більше 1,5 × 109/л лейкоцитів і більше 50 × 109/л тромбоцитів

21 день або менше

Призначають початкову дозу після відновлення гематологічних показників

Більше 1,5 × 109/л лейкоцитів і більше 50 × 109/л тромбоцитів

Більше 21 дня

Очікують відновлення картини крові, потім призначають початкову дозу, що дорівнює попередній

Менше 1,5 × 109/л лейкоцитів або менше 50 × 109/л тромбоцитів

Незалежно від періоду відновлення картини крові

Початкову дозу зменшують на 2 мг/м2. Введення після відновлення гематологічних показників

Менше 1,0 × 109/л лейкоцитів або менше 25 × 109/л тромбоцитів

Незалежно від періоду відновлення картини крові

Початкову дозу зменшують на 4 мг/м2.

Введення після відновлення гематологічних показників

Комбінована терапія. Мітоксантрон може застосовуватись як складова комбінованої терапії. При метастатичному раку молочної залози ефективними є комбінації мітоксантрону з циклофосфамідом і 5‑фторурацилом або метотрексатом і мітоміцином С. Детальну інформацію щодо доз і схем лікування можна знайти в медичній літературі.

При застосуванні мітоксантрону в поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами початкова доза повинна бути знижена на 2-4 мг/м2 поверхні тіла порівняно з дозою при монотерапії. Наступні дози визначаються залежно від інтенсивності і тривалості пригнічення функції кісткового мозку (див. таблицю 1). 

Гормоно-резистентний рак передміхурової залози з больовим синдромом.

Мітоксантрон призначають у дозі 12 мг/м2 поверхні тіла шляхом коротких внутрішньовенних інфузій з інтервалами у 21 добу в поєднанні з преднізолоном (10 мг перорально).

У таблицях 2 і 3 наведені рекомендації щодо корекції доз мітоксантрону при лікуванні гормоно-резистентного раку передміхурової залози з больовим синдромом.

Таблиця 2

Кількість формених елементів крові безпосередньо перед наступним курсом лікування

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Лейкоцити

Гранулоцити

Тромбоцити

> 3 × 109/л

 і > 1,5 × 109/л

 і > 150 × 109/л

Корекція доз не потрібна

або

або

Збільшення інтервалів між курсами з інкрементом 1 тиждень до відновлення кількості формених елементів крові.

Таблиця 3

Найнижча кількість формених елементів крові (через 10-14 днів після введення)

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Гранулоцити

Тромбоцити

або

Зниження дози на 2 мг/м2

> 1,0 × 109/л

і > 100 × 109/л

При мінімальних токсичних ефектах негематологічного характеру – збільшення дози на 2 мг/м2

Гострий нелімфобластний лейкоз.

При початковому лікуванні у дорослих мітоксантрон рекомендується призначати 1 раз/добу

в дозі 12 мг/м поверхні тіла протягом п’ятьох наступних днів. Аналіз даних  показав, що у пацієнтів з повними ремісіями результат був досягнутий вже після першого курсу такої терапії.

Комбінована терапія. При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу мітоксантрон найчастіше застосовують у поєднанні з цитарабіном. Така комбінована схема є ефективною як при первинному ГНЛЛ, так і при рецидиві захворювання.

Пацієнтам, які раніше не лікувалися, мітоксантрон призначають у дозі 10-12 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно 3 дні поспіль у комбінації з цитарабіном (100 мг/м2 внутрішньовенно шляхом безперервної інфузії 7 днів поспіль). Зазвичай після першого курсу індукційної терапії призначають ще один курс індукційної терапії і курс консолідуючої терапії. Під час клінічних досліджень тривалість курсів індукційної і консолідуючої терапії мітоксантроном зменшували до 2 діб, а тривалість курсів лікування цитарабіном – до 5 діб. У кожному випадку рішення про модифікацію стандартної схеми терапії повинен приймати лікар, виходячи зі стану хворого.

У разі рецидивів захворювання або неефективності первинної традиційної хіміотерапії може бути ефективною комбінація “мітоксантрон + етопозид". Однак слід мати на увазі, що комбінована терапія мітоксантроном у поєднанні з етопозидом або іншими цитотоксичними препаратами може спричиняти виразніші пригнічення функції кісткового мозку.

Дози мітоксантрону коригують залежно від токсичних ефектів, відповіді на терапію та індивідуальних особливостей пацієнтів.

У разі аномальних результатів печінкових тестів може виявитися необхідною корекція дози. Слід бути особливо обережним при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки.

Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями нирок.

Детальна інформація щодо доз і схем лікування наводиться у спеціальній медичній літературі.

Інструкція для приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Препарат призначений лише для внутрішньовенного застосування. Перед застосуванням Мітоксантрон-ЛЕНС повинен бути розведений щонайменше 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Розведений розчин мітоксантрону вводять протягом не менше 3 хвилин у струмінь вільної внутрішньовенної інфузії одного із зазначених вище розчинів. Розведений розчин повинен бути використаний одразу після приготування.

Мітоксантрон не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному розчині для інфузій.

У разі екстравазації введення слід негайно припинити і продовжити його в іншу вену.

Враховуючи відсутність шкірно-наривної дії мітоксантрону, ризик тяжких місцевих реакцій при випадковому паравенозному введенні незначний.

Побічні реакції.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи.

Дуже поширені (>10%). Транзиторна лейкопенія зі зниженням кількості лейкоцитів до найнижчого рівня через 10-13 діб після введення мітоксантрону (тяжка лейкопенія у 6% пацієнтів), тромбоцитопенія (тяжка тромбоцитопенія в 1% пацієнтів).

Поширені (>1%  - 0,01%  - 1%  - 0,1%  - 1%  - 0,1%  - 0,1%  - 10%). Алопеція I-II ступеня приблизно у половини пацієнтів (тяжка алопеція відмічається рідко).

Непоширені (>0,1%  - 0,01% - 1%  - 0,1%  - 1%  - 0,1%  -