Тимонил Ретард

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

ТИМОНІЛ® 600 РЕТАРД

(TIMONIL® 600 RETARD)

Склад:

діюча речовина: carbamazepine;

1 таблетка ретард містить карбамазепіну 600 мг;

допоміжні речовини: метакрилатного сополімеру дисперсія, амонійно-метакрилатний сополімер (тип В), целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичний засіб. Код АТС N03A F01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·      Епілепсія і складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.

Тимоніл® можна застосовувати як монотерапію, так і у складі комбінованої терапії.

·      Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.

·      Синдром алкогольної абстиненції.

·      Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

·      Діабетична нейропатія з больовим синдромом.

 

Протипоказання.

Карбамазепін протипоказаний при:

·      наявності уражень кісткового мозку або пригнічення кісткового мозку в анамнезі;

·      порушеннях серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада);

·      відомій гіперчутливості до карбамазепіну або до інших компонентів лікарського засобу;

·      відомій гіперчутливості до трициклічних антидепресантів;

·      гострій інтермітуючій порфірії.

Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або у випадках, якщо минуло менше 14 днів після терапії останніми.

Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з препаратами літію.

Оскільки карбамазепін може викликати нові або посилювати існуючі абсанси, його не слід призначати хворим, які страждають на ці форми нападів.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування препаратом Тимоніл® 600 ретард розпочинають обережно, призначаючи препарат у низьких дозах індивідуально для кожного хворого, залежно від характеру і тяжкості перебігу захворювання. Потім дозу повільно підвищують до досягнення найефективнішої підтримуючої дози.

Загальноприйнятий діапазон доз становить від 400 до 1200 мг карбамазепіну на добу. Загальну добову дозу 1600 мг, як правило, не можна перевищувати, оскільки при високому дозуванні частішають побічні ефекти.

Терапевтичну дозу, зокрема при комбінованій терапії, варто визначати шляхом вимірювання рівня карбамазепіну у плазмі крові. Його терапевтичний рівень, як показує практика, становить 4-12 мкг/мл.

В окремих випадках необхідна для лікування доза може значно відрізнятися від рекомендованої початкової і підтримуючої дози (наприклад, через прискорений метаболізм у результаті ферментативної індукції або через взаємодію лікарських засобів при комбінованій терапії).

1 таблетка пролонгованої дії містить 600 мг карбамазепіну.

Добову дозу, як правило, застосовують у 1-2 прийоми.

Рекомендуються нижченаведені дози.

Епілепсія.

Тимоніл® 600 ретард застосовують для лікування епілепсії переважно без комбінації з іншими засобами (монотерапія). За лікуванням має спостерігати лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр).

При переході на лікування препаратом Тимоніл® 600 ретард дозу попереднього протиепілептичного засобу варто зменшувати поступово.

Зазвичай дорослим призначають початкову дозу 300 мг на добу (½ таблетки пролонгованої дії), яку можна повільно довести до підтримуючої дози 600-1200 мг на добу (1-2 таблетки пролонгованої дії).

Як правило, підтримуюча доза для дітей становить у середньому 10-20 мг/кг маси тіла на добу.

Рекомендується така схема дозування:

Таблиця 1

 

Початкова доза

щодня за 1 прийом

Підтримуюча доза

щодня за 1-2 прийоми

Дорослі і діти старше 15 років

½ таблетка пролонгованої дії увечері (300 мг)

1-2 таблетки пролонгованої дії вранці та ввечері

(600-1200 мг)

 

Вказівки:

Таблетки пролонгованої дії, які містять 600 мг активної речовини, найбільше підходять для підтримуючої терапії у дорослих.

Для дітей та дорослих, які потребують менших доз, у розпорядженні є препарати Тимоніл® 150 ретард та Тимоніл ® 300 ретард.

Хворим на серцево-судинні захворювання з ураженнями печінки і нирок, а також особам літнього віку призначають менші дози препарату.

Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.

Початкова добова доза становить 300 мг (½ таблетки пролонгованої дії) і, як правило, є достатньою. При необхідності добову дозу можна підвищити до 900 мг (1½ таблетки пролонгованої дії 1 раз на добу).

При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози, у той час як з метою забезпечення оптимальної толерантності у рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендовано поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції.

Середня добова доза становить 600 мг (½ таблетки пролонгованої дії Тимоніл® 600 ретард вранці та ½ таблетки увечері). У тяжких випадках у перші дні дозу можна збільшити до 1200 мг (1 таблетка пролонгованої дії 2 рази на добу).

Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Початкову добову дозу 150-300 мг (для цього застосовують таблетки з меншим вмістом активної  речовини)  збільшують  до  повного зникнення болю у середньому до 300-900 мг (½-1½ таблетки Тимоніл® 600 ретард), яку приймають за 1-2 прийоми.

Після цього у певної частини хворих лікування можна продовжувати з нижчою підтримуючою дозою, що становить 300 мг на добу (½ таблетки Тимоніл® 600 ретард).

У літніх і чутливих хворих одноразова доза 150 мг вранці або ввечері (1 таблетка Тимоніл® 150 ретард) є достатньою початковою добовою дозою.

Діабетична нейропатія з больовим синдромом.

Середня добова доза становить 600 мг (½ таблетки Тимоніл® 600 ретард вранці та ½ таблетки увечері), у виняткових випадках – до 1200 мг (1 таблетка Тимоніл® 600 ретард 2 рази на добу).

Спосіб і тривалість застосування.

Таблетки пролонгованої дії можна ділити на частини. Препарат приймають під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води), або випивають після розчинення у воді.

У деяких випадках особливо ефективним виявився розподіл добової дози на 4-5 разових доз (для цієї мети зручними є галенові форми випуску, які не дають пролонгованого вивільнення).

Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого.

Протиепілептична терапія зазвичай являє собою тривалу терапію. Питання дозування, тривалості лікування і відміни карбамазепіну у кожному окремому випадку вирішує досвідчений лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр). Як правило, дозу препарату можна зменшити або зовсім відмінити препарат не раніше, ніж після 2-3-річної відсутності нападів.

Лікування припиняють поступовим зниженням дози препарату протягом 1-2 років. Оскільки діти можуть «переростати» вікові дозування, слід враховувати вікове збільшення маси тіла у них. При цьому не повинні погіршуватися показники електроенцефалографії (ЕЕГ).

При лікуванні невралгії виправдала себе терапія карбамазепіном, який призначається у підтримуючій дозі, достатній для купірування болю, протягом кількох тижнів. Обережним зменшенням дози необхідно з'ясувати, чи не настала спонтанна ремісія. При повторній появі больових нападів лікування варто продовжити колишньою підтримуючою дозою.

Вищесказане дійсне також для лікування болю при діабетичній нейропатії.

Для запобігання нападам при лікуванні синдрому алкогольної абстиненції терапію препаратом Тимоніл® 600 ретард припиняють через 7-10 днів шляхом поступового зниження доз.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти залежно від їх частоти розподіляють на такі категорії: поширені (≥10 %), часті (від ≥1 % до

Одночасний прийом антидепресантів типу інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, флуоксетин) може призвести до виникнення токсичного синдрому серотоніну.

Карбамазепін може посилювати виділення (елімінацію) гормонів щитовидної залози і збільшувати потребу в них у хворих зі зниженою функцією щитовидної залози. Тому у хворих, які проходять замісну терапію, на початку і в кінці лікування карбамазепіном слід перевіряти функціональні показники щитовидної залози. У разі необхідності слід коригувати дозування гормональних препаратів щитовидної залози. Одночасний прийом карбамазепіну та інших протиепілептичних препаратів (наприклад, фенобарбіталу) може впливати на функцію щитовидної залози.

Не рекомендовано застосовувати карбамазепін у сполученні з нефазодоном, оскільки карбамазепін може суттєво знижувати вміст нефазодону у плазмі крові та його терапевтичну ефективність. Крім того, при спільному застосуванні карбамазепіну з нефазодоном може збільшуватися вміст карбамазепіну у плазмі крові та зменшуватися вміст активного метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду.

Одночасний прийом карбамазепіну з протиаритмічними засобами, циклічними антидепресантами або еритроміцином підвищує ризик порушень серцевої провідності.

Як і інші психоактивні препарати, карбамазепін може знижувати толерантність до алкоголю, тому під час лікування рекомендується утримуватись від вживання алкоголю.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Карбамазепін є похідним іміностильбену. За хімічною структурою активна речовина схожа до трициклічних антидепресантів, а за фармакологічними властивостями – до фенітоїну. Механізм дії дотепер невідомий. Як і фенітоїн, карбамазепін гальмує синаптичну передачу і тим самим зменшує поширення судомних розрядів. У високих концентраціях карбамазепін викликає зниження посттетанічного потенціювання. Полегшення болю при невралгії трійчастого нерва зумовлено, можливо, гальмуванням синаптичної передачі подразнення у спінальному ганглії трійчастого нерва.

Фармакокінетика.

Всмоктування, рівень у плазмі крові.

Після прийому внутрішньо карбамазепін всмоктується відносно повільно і майже повністю.

Період напіввиведення становить у середньому 8,5 години і має великі індивідуальні розбіжності (приблизно від 1,72 до 12 годин).

У дорослих максимальні концентрації у плазмі крові після одноразового прийому досягаються (залежно від лікарської форми) через 4-16 годин (дуже рідко – через 35 годин), у дітей — приблизно через 4-6 годин. Рівні у плазмі крові залежать нелінійно від дози і при високих дозах мають плоску криву.

Після прийому таблеток пролонгованої дії максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові на 25  % нижче, ніж після прийому звичайних таблеток. Крім того, після прийому таблеток пролонгованої дії максимальний рівень карбамазепіну у плазмі крові досягається повільніше, ніж після прийому препарату непролонгованої дії.

У 1995 році проведене дослідження біоеквівалентності на 12 здорових добровольцях (віком 23-31 рік), які одержували разову дозу 600 мг Тимонілу® ретард або стандартного препарату. Результати наведені нижче у таблиці 2.

Таблиця 2

 

Тимоніл® ретард

Стандартний препарат

Максимальна плазмоконцентрація (Cmax) мкг/мл

3,4±0,6

3,1±0,5

Час досягнення максимальної плазмоконцентрації (tmax) год

27,7±7,9

27,3±8,6

Площа під кривою залежності плазмоконцентрації від часу (ППК) год×мкг/мл

259±73,5

240±60,3

 

Рівноважна концентрація досягається через 2-8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну та рівноважною концентрацією у плазмі крові. При рівноважній концентрації коливання рівня карбамазепіну і його метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду у плазмі крові при інтервалах дозування 8 або, відповідно, 12 годин незначні.

Щодо терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну у плазмі крові, то зникнення нападів може відбутися при рівні його у плазмі крові 4-12 мкг/мл. Концентрації лікарської речовини у плазмі крові, що перевищують 20 мкг/мл, погіршують перебіг хвороби. При концентраціях активної речовини, що становлять 5-18 мкг/мл, настає полегшення болю при невралгії трійчастого нерва. Гранична концентрація, при якій виникають побічні явища, перебуває у межах приблизно від 8 до 9 мкг/мл.

Розподіл, зв’язування з білками плазми крові.

Об’єм розподілу коливається у межах між 0,8 і 1,9 л/кг.

Зв’язування карбамазепіну з білками плазми крові становить від 70 до 80 %. Частина незв’язаного з білками карбамазепіну при концентрації його до 50 мкг/мл залишається постійною. Фармакологічно активний метаболіт карбамазепін-10,11-епоксид зв’язується з білками плазми крові на 48-53 % (приблизно 0,74 л/кг).

Слід враховувати фармакокінетичні взаємодії.

Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині становить 33 % від відповідної концентрації у плазмі крові. Концентрація карбамазепіну у слині відповідає концентрації вільної вихідної речовини і перебуває у сприятливій кореляції з рівнем у плазмі крові (приблизно 20-30 %). Збільшивши у 4 рази, цю концентрацію можна використовувати для визначення активної речовини у плазмі крові.

Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар’єр, потрапляє в організм плода, а також у грудне молоко (концентрація становить приблизно 58 % у плазмі крові). У грудних дітей можуть виявлятися концентрації у плазмі крові, рівні таким у грудному молоці.

Метаболізм.

У печінці карбамазепін окислюється, дезамінується, гідроксилюється, а потім етерифікується з глюкуроновою кислотою. У сечі дотепер було виявлено 7 метаболітів. З них за кількістю найвідомішим метаболітом є транс-10, 11-дигідрокси-10, 11-дигідро-карбамазепін; фармакологічної активності він, проте, не має. Метаболіт карбамазепін-10, 11-епоксид виявляється приблизно на 0,1-2 %; він виявляє протисудомну дію.

Період напіввиведення, виведення.

Після прийому одноразових доз карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіввиведення, що становить приблизно 36 (18-65) годин. При тривалому лікуванні період напіввиведення зменшується приблизно на 50 % (10-20 годин) у зв’язку з ферментативною індукцією. При проведенні комбінованого лікування з іншими протиепілептичними засобами періоди  напіввиведення  є  коротшими  (у  середньому  6-10 годин),  ніж  при  монотерапії (11-13 годин); у дітей вони коротші, ніж у дорослих; у новонароджених вони довші, ніж у грудних дітей.

Плазмовий кліренс у здорових пацієнтів становить приблизно 19,8±2,7 мл/год/кг, у хворих, які проходять монотерапію, – приблизно 54,6±6,7 мл/год/кг і у хворих, які проходять комбіновану терапію, – приблизно 113,3±33,4 мл/год/кг.

Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72 % дози виводиться з організму нирками у вигляді метаболітів. Інші 28 % виводяться з організму разом із калом, при цьому частково у незміненому вигляді. Тільки 2-3 % кількості, виведеної із сечею, являє собою карбамазепін у незміненому вигляді.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі довгасті таблетки ретард з відбитком Т з одного боку і розподільчою рискою з іншого.

 

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Препарат не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Препарат у блістерах, по 50 або 100 таблеток у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ДЕСИТИН Арцнейміттель ГмбХ.

                    Desitin Arzneimittel GmbH.

Місцезнаходження. Вег байм Ягер 214, 22335 Гамбург, Німеччина.

                                    Weg beim Jäger 214, D-22335 Hamburg, Germany.

                                    Tel.: +49-40-59101-0.

                                     Fax: +49-40-59101-433.