Дорибакс отзывы

Отзывы об эффективности и лечении лекарственного препарата Дорибакс. Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Дорибакс в ближайшей аптеке

Рейтинга

НЕТ

отзывов

0 отзывов

На данный момент пользователи не оставили ни одного отзыва о лекарственном препарате Дорибакс. Если вы имел личный опыт использования данного препарата, пожалуйста, поделитесь своим отзывом о нем.

Чтобы написать отзыв о Дорибакс или ответить на него, вам необходимо войти на сайт, а сделать вы это можете через социальную сеть:

или

Настоятельно не рекомендуем самостоятельно выносить решение о приеме лекарственного препарата Дорибакс на основании вышеизложенных отзывов, это может сделать только врач, исходя из вашей клинической картины. Все отзывы о Дорибакс и рекомендации пользователей опубликованы исключительно с ознакомительной целью и не должны послужить для вас как руководство к самолечению.
Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

IНСТРУКЦIЯ
для медичного застосування препарату

ДОРIБАКС
DORIBAX®

Склад:
діюча речовина: 1 флакон містить дорипенему моногідрату 500 мг (у перерахуванні на безводну речовину).

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для iнфузiй.

Фармакотерапевтична група. Антибактерiальнi засоби для системного застосування.
Код АТС J01D Н04.

Клiнiчнi характеристики.
Показання.
Нозокомiальна пневмонія, включаючи пневмонію, що пов'язана зі штучною вентиляцією легень.
Ускладнені iнтраабдомiнальнi інфекції.
Ускладнені інфекції сечового тракту.

Необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.
Гiперчутливiсть до діючої речовини.
Гiперчутливiсть до будь-яких карбапенемiв.
Тяжка гiперчутливiсть (наприклад анафілактична реакція, тяжка шкірна реакція) до будь-яких беталактамних антибіотиків (наприклад пеніцилінів чи цефалоспоринів).

Спосіб застосування та дози.
Рекомендовані дози i спосіб застосування наведені у таблиці 1.
Таблиця 1

Інфекції	Доза	Частота інфузій	Час інфузій (години)
Нозокомiальна інфекція, включаючи пневмонію, пов’язану з ШВЛ (штучною вентиляцією легень)	500 мг	Кожні 8 годин	1 або 4 години*
Ускладнена інтраабдомінальна інфекція	500 мг	Кожні 8 годин	1 година
Ускладнена інфекція сечового тракту, включаючи пієлонефрит	500 мг	Кожні 8 годин	1 година

*Базуються переважно на ФК/ФД-аналiзi, 4-годиннi iнфузiї можуть бути більш прийнятними для інфекцій з менш чутливим патогенезом (див. розділ «Фармакологiчнi властивості»). Цей режим дозування також обґрунтований для дуже тяжких інфекцій.

Тривалість лікування препаратом Дорiбакс як правило становить 5-14 днів та визначається тяжкістю, локалізацією інфекції та клінічною вiдповiддю пацієнта.
Тривалість лікування пацієнтів з нозокоміальною пневмонією, включаючи пневмонію, пов’язану зі штучною вентиляцією легень, становить від 10 до 14 днів та часто знаходиться у верхній частині діапазону для пацієнтів, інфікованих неферментуючим грамнегативним збудником (таким як Pseudomonas spp та Acinetobacte rspp).
Дорипенем застосовували до 14 днів у ході клінічних досліджень, безпека більш тривалого лікування не встановлена. Після початку лікування препаратом Дорiбакс внутрiшньовенно можливий перехід на вiдповiдну пероральну терапію для завершення курсу лікування після встановлення клінічного покращання.

Діти.
Дорiбакс не рекомендується для застосування дітям (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Пацієнти з нирковою недостатністю.
Для пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну > 50 – ≤ 80 мл/хв) дозу коригувати не потрібно.
Для пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну від ≥ 30 до ≤ 50 мл/хв) доза Дорiбаксу повинна становити 250 мг кожні 8 годин.
Для пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв) доза Дорiбаксу має становити 250 мг кожні 12 годин.
З огляду на обмежені клінічні дані та очікуване підвищення розподілу дорипенему та його метаболіту (дорипенем-М-1) Дорiбакс слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності.

Пацієнти, що перебувають на дiалiзi.
Рекомендації щодо дозування та застосування Дорібаксу пацієнтам, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, наведені у таблиці 2.
Таблиця 2

Процедура ТНЗТ	Швидкість клубочкової фільтрації	Доза	Частота	Час інфузій^a,b	МІК
ТВВГ	≤ 30 мл/хв	250 мг	кожні 12 годин	4 години	≤ 1 мг/л
ТВВГДФ	< 5 мл/хв	250 мг	кожні 12 годин	4 години	≤ 1 мг/л
ТВВГДФ	5-30 мл/хв	500 мг	кожні 12 годин	4 години	≤ 1 мг/л

ТНЗТ – тривала ниркова замісна терапія; ТВВГ – тривала веновенознагемофільтрація; ТВВГДФ – тривала веновенозна гемодіафільтрація; МІК – мінімальна інгібуюча концентрація.
^а для пацієнтів з гострою нирковою недостатністю, які перебувають на ТНЗТ, повинен становити час інфузії 4 години, оскільки у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю може збільшуватися не нирковий кліренс карбапенемів;
^bдля пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю можуть бути прийнятними 1- або 4-годинні інфузії. За даними досліджень ФК/ФД, 4-годинна інфузія може бути більш прийнятною для максимізації інтервалу між інфузіями для досягнення плазмової концентрації дорипенему рівня мінімальної інгібуючої концентрації (%Т > МІК).

Рекомендації щодо дозування для збудників з МІК >1 мг/л не встановлені для пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії через можливість кумуляції дорипенему та його метаболіту дорипенему-М-1. Слід ретельно стежити за станом пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії через наявність обмежених клінічних даних та очікуване збільшення концентрації метаболіту дорипенем-М-1.
Немає достатньої інформації для формулювання рекомендацій щодо пацієнтів, які перебувають на гемодiалiзi.

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років).
Не потрібно коригувати дозу для літніх пацієнтів, за винятком випадків помірного та тяжкого ступеня ниркової недостатності.

Пацієнти з печінковою недостатністю.
Не потрібно коригувати дозу.

Спосіб застосування.
Дорiбакс розчиняють та потім розводять перед застосуванням у вигляді внутрішньовенної iнфузiї протягом однієї або чотирьох годин.
Кожен флакон лише для разового використання.

Приготування розчину.
Приготування 500 мг розчину для iнфузiї.
1. Додають 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду (фізіологічний розчин) i збовтують до одержання суспензії.
2. Перевіряють суспензію візуально на вiдсутнiсть сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для iнфузiї.
3. Видаляють суспензію за допомогою шприца та голки та додають до 100 мл фізіологічного розчину (0,9 %) або 5 % розчину глюкози i перемішують до повного розчинення. Проводять iнфузiю розчином для введення дози 500 мг.
Приготування 250 мг розчину для iнфузiї для пацієнтів з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності.
1. Додають 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду (фізіологічний розчин) i збовтують до одержання суспензії.
2. Перевіряють суспензію візуально на вiдсутнiсть сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для інфузії.
3. Видаляють суспензію за допомогою шприца та голки та додають до 100 мл фізіологічного розчину (0,9 %) або 5 % розчину глюкози i перемішують до повного розчинення.
4. Видаляють 55 мл цього розчину. Проводять iнфузiю розчином, що залишився, для забезпечення дози 250 мг.
Дорiбакс розчин для iнфузiї від прозорого безбарвного до прозорого світло-жовтого кольору. Зміни в забарвленні в цих межах не впливають на ефективність препарату.
Невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих правил.

Побiчнi реакції.
Небажані реакції, які спостерігалися в ході клінічних досліджень
Частота небажаних реакцій при застосуванні Дорiбаксу під час клінічних досліджень по 500 мг кожні 8 годин становила 32 %. Дорiбакс було відмінено через небажані реакції у 0,1 % пацієнтів. Небажаними реакціями, що призвели до вiдмiни Дорiбаксу, були нудота (0,1 %), діарея (0,1 %), свербіж (0,1%), грибкові інфекції вульви (0,1 %), підвищення рівня печінкових ферментів (0,2 %) та шкiрнi висипання (0,2 %). Найчастішими небажаними реакціями були головний біль (10 %), діарея (9 %) та нудота (8 %).
Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та в постмаркетинговий період, наведено нижче. Частоту небажаних реакцій класифікували так:
дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); невідомо (не можнавстановити з наявних даних).
У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення тяжкості.

Інфекції та інвазії.
Часто – кандидоз ротової порожнини, грибкові інфекції вульви.
3 боку крові та лімфатичної системи.
Нечасто – тромбоцитопенія, нейтропенія.
3 боку імунної системи.
Нечасто – реакції гiперчутливостi.
Невідомо – анафілактичні реакції.
3 боку нервової системи.
Дуже часто – головний біль.
3 боку судинної системи.
Часто – флебіт.
3 боку шлунково-кишкового тракту.
Часто – нудота, діарея.
Нечасто – коліт, спричинений Clostridium difficile.
Гепатобiлiарна система.
Часто – підвищення рівня печінкових ферментів.
3 боку шкіри та пiдшкiрниx тканин.
Часто – свербіж, висипання.
Невідомо – токсичний епідермальний некролiз, синдром Стiвенса-Джонсона.

Передозування.
У 1 фазі дослідження у здорових добровольців, які отримували 2 г дорипенему шляхом 1-годинних інфузій кожні 8 годин у період від 10 до 14 днів, була високою частота висипань (5 з 8 пацієнтів). Висипання зникали протягом 10 днів після закінчення застосування дорипенему.
У випадку передозування слід припинити введення Дорiбаксу i здійснювати підтримуючі заходи до його елімінації нирками. Дорiбакс видаляється з організму шляхом гемодiалiзу, однак не описано жодного випадку застосування гемодiалiзу при передозуванні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає достатніх клінічних даних щодо застосування Дорiбаксу вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не показали прямого або непрямого негативного впливу на вагітність, зародковий/ембріональний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людей невідомий. Дорiбакс слід застосовувати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.
Невідомо, чи здатний Дорiбакс проникати в грудне молоко. Дослідження на тваринах показали екскрецію дорипенему та його метаболіту в молоко. Тому продовження терапії Дорiбаксом під час годування груддю слід розглядати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

Діти.
Дорiбакс не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18) років внаслiдок недостатності даних з безпеки та ефективності.

Особливості застосування.
У пацієнтів, які отримують беталактамнi антибіотики, можуть виникати серйозні, а іноді летальні реакції гiперчутливостi (анафілактичні реакції). Перед початком лікування Дорiбаксом пацієнта необхідно розпитати про те, чи були у нього реакції гiперчутливостi на інші активні субстанції цього класу або беталактамнi антибіотики. Пацієнтам, які мали раніше такі реакції, Дорiбакс слід застосовувати з обережністю. У випадку виникнення реакції гiперчутливостi на Дорiбакс його необхідно відразу ж вiдмiнити i провести вiдповiдне лiкування. Серйозні гострі реакції гiперчутливостi (анафілактичні) потребують невідкладної терапії.
Під час лiкування іншими карбапенемами рідко спостерігались судоми.
При виборі Дорібаксу для лікування конкретного пацієнта слід взяти до уваги доцільність застосування антибіотиків групи карбапенемів, базуючись на таких факторах, як тяжкість перебігу захворювання, поширеність резистентності серед інших груп антибактеріальних препаратів та ризик виділення карбапенемрезистентного збудника.
Необхідно бути обережними з вибором та дозою антибіотика для лікування пацієнтів з пізньою стадією пневмонії, асоційованою зі штучною вентиляцією легень (> 5 днів госпіталізації), або інших нозокоміальних пневмоній, спричинених збудниками зі зниженою чутливістю чи Pseudomonas spp. та Acinetobacter spp. (див. «Спосіб застосування та дози», «Фармакодинаміка»)
Одночасне використання з аміноглікозидом показане при інфекції, спричиненій Pseudomonas aeruginosa (див. «Показання»)
Псевдомембранозний коліт, спричинений С.difficile, може виникати при лiкуваннi майже всіма антибактеріальними препаратами i варіювати від легкого до загрозливого для життя. Тому необхідно пам’ятати про це ускладнення, якщо у пацієнта, який отримує Дорiбакс, виникає діарея.
Застосування Дорiбаксу, як i інших антибіотиків, пов’язане з виникненням та відбором штамів зі зниженою чутливістю. Пацієнта слід ретельно контролювати протягом лiкування. При розвитку суперiнфекцiї слід вжити вiдповiдних заходів. Тривалого лiкування Дорiбаксом слід уникати.
Одночасне застосування Дорiбаксу та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При дослiдженнi інгаляційного застосування спостерігалось виникнення пневмонiту. Дорiбакс не слід вводити таким шляхом.
Концентрація метаболіту дорипенем-М-1 у пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, може бути підвищеною, однак немає доступних даних досліджень in vivo. У метаболіта недостатня цільова фармакологічна активність, але інші фармакологічні ефекти невідомі. Тому рекомендується ретельний клінічний моніторинг.

Характеристики груп пацієнтів, які лікувались під час клінічних досліджень.
У ході двох клінічних досліджень, що стосувались нозокомiальної пневмонії (979 пацієнтів), у 60 % придатних для клінічної оцінки пацієнтів спостерігалася пневмонія, пов'язана зі ШВЛ. Серед пацієнтів, які знаходились на ШВЛ, у 50 % була пізня інфекція (що виникла через 5 днів i більше після початку ШВЛ), стан 54 % пацієнтів оцінювався за шкалою АРАСНЕ ІІ вище, 15 балів i 32 % одночасно застосовували амiноглiкозиди (76 % більше 3-х днів).
У ході двох клінічних випробувань, що стосувались ускладнених iнтраабдомiнальних інфекцій (962 пацієнти), найчастішою інфекцією у пацієнтів, які лікувалися Дорiбаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, був ускладнений апендицит (62 %). 51 % з них мали генералізований перитоніт на початку. Інші інфекції включали перфорацію товстої кишки (20 %), ускладнений холецистит (5%) та інфекції іншої локалізації (14 %). Стан 11 % пацієнтів оцінювався за шкалою АРАСНЕ ІІ більше 10 балів. 9,5 % мали постоперативнi інфекції, 27 % – одиничні або складні iнтраабдомiнальнi абсцеси i 4 % – супутню бактерiємiю на початку.
У ході двох клінічних досліджень, що стосувались ускладнених інфекцій сечових шляхів (1179 пацієнтів), у 52 % пацієнтів, які лікувалися Дорiбаксом, які були придатні для мікробіологічної оцінки, спостерігалися ускладнені інфекції нижнього вiддiлу сечового тракту i у 48 % був пієлонефрит, у тому числі ускладнений у 16 % пацієнтів. У 54 % пацієнтів були постiйнi ускладнення, у 9 % пацієнтів була супутня бактерiємiя i в 23 % інфіковані левофлоксацинрезистентними уропатогенами на початку.
Досвід лiкування пацієнтів із дуже ослабленим імунітетом, які отримували iмуносупресорну терапію, та пацієнтів з тяжким ступенем нейтропенії обмежений, оскільки ці групи пацієнтів були виключені з 3 фази досліджень.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не було проведено досліджень щодо оцінки впливу Дорiбаксу на здатність керувати автомобілем i працювати з механізмами. Виходячи з даних щодо побічних реакцій, що спостерігалися, не очікується, що Дорiбакс впливатиме на керування автомобілем та роботу з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дорiбакс не iнгiбує основні ізоферменти системи цитохрому Р 450. На основі досліджень iп vitro не очікується, що дорипенем буде інгібітором або індуктором активності СУР450. Тому СУР450 -залежних взаємодій не очікується.
Одночасне застосування дорипенему та вальпроєвої кислоти значно знижує сироваткову концентрацію останньої до рівня нижчого від терапевтичного. Знижений рівень вальпроєвої кислоти може призвести до неадекватного контролю судом. Під час досліджень взаємодії сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти була помітно знижена (площа під фармакокiнетичною кривою «концентрацiя-час» (AUC) була знижена на 63 %) після одночасного застосування вальпроєвої кислоти та дорипенему. Взаємодія мала швидкий початок. Оскільки пацієнтам ввели лише чотири дози дорипенему, подальше зниження рівня вальпроєвої кислоти з тривалим одночасним застосуванням не виключене. Зниження рівня вальпроєвої кислоти спостерігалось при одночасному застосуванні з іншими карбапенемами, зниження рівня вальпроєвої кислоти на 60-100 % досягалося протягом двох днів. Тому слід підбирати альтернативну антибактеріальну або додаткову протисудомну терапію.
Пробенецид конкурує з Дорiбаксом за канальцеву секрецію i знижує нирковий кліренс Дорiбаксу. У ході досліджень взаємодії середнє значення AUC збільшилось на 75 % після одночасного застосування з пробенецидом. Тому одночасне застосування Дорiбаксу i пробенециду не рекомендується.

Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Дорiбакс – це синтетичний карбапенемовий антибіотик. Дорiбакс чинить бактерицидну дію шляхом iнгiбування біосинтезу бактеріальної клітинної стінки. Дорiбакс iнактивує багато важливих пенiцилiнзв’язуючих білків (ПЗБ), що призводить до iнгiбування синтезу клітинної стінки і подальшої загибелі клітин.
Дослідження iп vitro показали, що Дорiбакс слабко пригнічує дію інших антибіотиків, а також не пригнічується іншими антибіотиками. Описані адитивна активність або слабкий синергізм з амiкацином i левофлоксацином відносно Р.aerиgiпosa i відносно грампозитивних бактерій з даптомiцином, лінезомідом, левофлоксацином та ванкомiцином.

Спiввiдношення фармакокінетики/фармакодинамiки. Доклiнiчнi дослідження спiввiдношення фармакокінетики/фармакодинамiки (ФК/ФД) показали, що, як i в інших беталактамних антибіотиків, час, протягом якого концентрація Дорiбаксу в плазмі перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію (%T>МIK) відносно iнфiкуючого патогену, краще за все корелює з його ефективністю.
Моделювання за методом Монте-Карло з використанням даних щодо чутливості патогенiв, одержаних у завершених дослідженнях фази 3 i даних про популяційну фармакокінетику, показало, що цільові 35 % T>МIK були досягнуті більше ніж у 90 % пацієнтів з нозокомiальною пневмонією, ускладненоюiнфекцiями сечового тракту та iнтраабдомiнальнимиiнфекцiями, незалежно від функції нирок.
Збільшення часу iнфузiї Дорiбаксу до 4 годин забезпечує максимальний % T>МIK для конкретної дози i є основою для рекомендації проведення 4-годинних iнфузiй пацієнтам з нозокомiальною пневмонією, включаючи пневмонію, пов’язану зі ШВЛ, за наявності ризику, що дана інфекція спричинена менш чутливими патогенами. У пацієнтів із серйозними захворюваннями або з ослабленою імунною вiдповiддю 4-годиннi iнфузiї можуть бути більш прийнятними, якщо МIK дорипенему для відомих або очікуваних патогенiв була встановлена або може бути > 0,5 мг/л, у порядку досягнення цільових 50 % T>МIK щонайменше у 95 % пацієнтів. Результати моделювання за методом Монте-Карло підтвердили доцiльнiсть застосування 500 мг шляхом 4-годинних iнфузiй кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок при інфекціях, спричинених патогенами, відносно яких МIK Дорiбаксу становить ≤ 4 мг/л.

Механізми резистентності. Механізми резистентності бактерій до Дорiбаксу включають його інактивацію ферментами, що гiдролiзують карбапенеми, мутантними або набутими ПЗБ, зниження проникності зовнішньої мембрани i активний вiдтiк Дорiбаксу з клітини. Дорiбакс стійкий до гiдролiзу більшістю бета-лактамаз, включаючи пенiцилiнази та цефалоспоринази, що продукуються грампозитивними та грамнегативними бактеріями, за винятком відносно поодиноких карбапенемгiдролiзуючих бета-лактамаз. Види, резистентні до інших карбапенемів, загалом виявляють ко-резистентнiсть до дорипенему. Метицилiнрезистентнi стафілококові інфекції слід завжди розглядати як резистентні до дорипенему. Як i інші протимiкробнi засоби, включаючи карбапенеми, дорипенем показаний для резистентних бактерiальних штамів.

Точка розділу чутливості та резистентності. Точки розділу МIK, встановлені європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST), були такі:

Noп species related	чутливі ≤ 1мг/л і резистентні >4 мг/л
Стафілококи	мається на увазі точка розділу чутливості та резистентності метициліну
Eпterobacteriaceae	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >4 мг/л
Види роду Aciпetobacter	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >4 мг/л
Види роду Pseиdoтoпas	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >4 мг/л
Види роду Streptococcиs, крім S.pпeитoпiae	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >1 мг/л
S.pпeитoпiae	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >1 мг/л
Ентерококи	«невідповідний об’єкт»
Види роду Haeтophilиs	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >1 мг/л
N. goпorrhoeae	НД (недостатній доказ)
Анаероби	чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні >1 мг/л

Чутливість мікроорганізмів. Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіюватися в різних географічних регіонах, i тому дуже корисна інформація про структуру місцевої резистентності, особливо при лiкуваннi тяжких інфекцій. За необхідності слід звертатися до спеціаліста, якщо структура місцевої резистентності є такою, що застосування даного препарату, принаймні при деяких типах інфекції, викликає сумніви.
Локалiзованi спалахи інфекцій, спричинені мікроорганізмами, резистентними до карбапенемів, були описані в Європейському Союзі. Наведена нижче інформація дає наближене уявлення про ймовірність того, що вiдповiднi мікроорганізми чутливі до Дорiбаксу.

Категорії чутливості:
Більшість чутливих видів
Грампозитивнi аероби
Eпterococcиs faecalis*^S
Staphylococcиsaиreиs (штами, чутливі до метицилiну)*^
Види роду Staphylococcиs (штами, чутливі до метицилiну)^
Streptococcиs pпeитoпiae*
Види роду Streptococcиs
Грамнегативнi аероби
Citrobacter diversиs
Citrobacter freипdii
Eпterobacter aerogeпes
Eпterobacter cloacae*
Haeтophilиs influenzae*
Escherichia coli*
Klebsiella pпeитoпiae*
Klebsiella oxytoca
Proteиs тirabilis*
Proteиs vиlgaris
Provideпcia rettgeri
Provideпcia stиartii
Види роду Salтoпella
Serratia тarcesceпs
Види роду Shigella
Анаероби
Bacteroides fragilis*
Bacteroides сассае*
Bacteroide sovatиs
Bacteroides ипiforтis*
Bacteroides thetaiotaoтicroп*
Bacteroides vиlgatиs*
Bilophora wadsworthia
Peptostreptococcиs тagпиs
Peptostreptococcиs тicros*
Види роду Porphyroтoпas
Види роду Prevotella
Sиtterella wadswortheпis
Види, для яких набута резистентність може бути проблемною
Aciпetobacter baumannii*
Види роду Aciпetobacter
Bиrkholderia cepacii^S+
Pseиdoтaпas aerиgiпosa *
Мiкроорганiзми, резистентні від природи
Грампозитивнi аероби
Eпterococcиs faeciит
Грамнегативнi аероби
Steпotrophoтoпas тaltophila
Види роду Legioпella

*Види, відносно яких активність у ході клінічних досліджень була доведена.
^SВиди, які показали справжню проміжну чутливість.
⁺Види з > 50 % набутою резистентністю у одного або більше учасників.
^Усi метицилiнрезистентнi стафілококи слід розглядати як резистентні до дорипенему.

Фармакокінетика.
Концентрації у плазмі. Середні значення С_max AUC_0-∞дорипенему у здорових добровольців під час досліджень після введення дози 500 мг протягом 1 години були близько 23 мкг/мл та 36 мкг×год/мл відповідно. Середні значення С_max AUC_0-∞дорипенему у здорових добровольців під час досліджень після введення дози 500 мг та 1 г протягом 4 годин були близько 8 мкг/мл i 17 мкг/мл та 34 мкг×год/мл і 68 мкг×год/мл відповідно. У пацієнтів з нормальною функцією нирок не виявлено ознак кумуляції Дорiбаксу після багаторазових внутрішньовенних iнфузiй 500 мг або 1 г кожні 8 годин протягом 7-10 днів.
Фармакокінетика дорипенему після разової дози шляхом 4-годинної інфузії у дорослих з муковісцидозом є подібною до такої у дорослих без муковісцидозу. Відповідних добре контрольованих досліджень щодо встановлення безпечності та ефективності дорипенему за участю пацієнтів з муковісцидозом не проводилося.

Розподіл. Середнiй ступінь зв’язування Дорiбаксу з білками плазми становив 8,1 % i не залежав від його концентрації у плазмі. Об’єм розподілу у стаціонарному стані дорівнює приблизно 16,8 л, що подібно до об’єму позаклітинної рідини у людини. Дорiбакс добре проникає у біологічні рідини та тканини, наприклад у тканини матки, ретроперитонеальну рідину, тканини передміхурової залози, тканини жовчного мixypa i сечу.

Метаболізм. Бiотрансформацiя Дорiбаксу в мiкробiологiчно неактивний метаболіт з відкритим кільцем відбувається переважно під дією дегiдропептидази-I. Спостерігався метаболізм Дорiбаксу під дією ізоферментів системи СYР₄₅₀. Дослідженнями in vitro встановлено, що дорипенем не пригнічує i не індукує активність СYР iзоформ 1А2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або 3А4.

Елімінація. Дорiбакс елiмiнується переважно нирками в незміненому вигляді. У здорових молодих дорослих добровольців кінцевий період напіввиведення Дорiбаксу з плазми становить приблизно 1 годину, а кліренс з плазми дорівнює майже 15,9 л/г. Середнiй нирковий кліренс становить 10,3 л/г.
Величина цього показника, поряд зі значним зниженням елімінації Дорiбаксу при його введенні з пробенецидом, свідчить про те, що Дорiбакс піддається клубочковiй фільтрації, канальцевій секреції та реабсорбції. У здорових молодих дорослих добровольців, які отримали одну дозу (500 мг) Дорiбаксу, 71 % дози виявлено у сечі в незміненому вигляді i 15 % – у вигляді метаболіту з відкритим кільцем. Після введення однієї дози 500 мг радіоактивно міченого Дорiбаксу молодим здоровим дорослим у калі було виявлено менше 1 % загальної радiоактивностi. Фармакокінетика дорипенему є лінійною при дозі від 500 мг до 2 г при внутрiшньовеннiй iнфузiї протягом 1 або 4 годин.

Пацієнти з порушенням функції нирок (з нирковою недостатністю). Після введення однієї дози 500 мг Дорiбаксу AUC збільшилась відповідно у 1,6 рази, 2,8 рази i 5,1 рази у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 51-79 мл/хв), помірно вираженим (кліренс креатиніну 31-50 мл/хв) та тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) порівняно з AUC підібраних за віком здорових добровольців з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв). AUC мiкробiологiчно неактивного метаболіту з відкритим кільцем буде значно підвищене у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності. Корекція дози необхідна для пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності.
Корекція дози Дорібаксу необхідна пацієнтам, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії. У ході дослідження, під час якого 12 пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності отримували разову дозу 500 мг дорипенему впродовж 1-годинної інфузії, системна експозиція дорипенему та дорипенем-М-1 була збільшена порівняно з такою у здорових добровольців. Об’єм дорипенему та дорипенем-М-1, який видалявся протягом 12-годиної веновенозної гемофільтрації, становив приблизно 28 та 10 % від дози відповідно протягом 12-годинної веновенозної гемодіафільтрації – приблизно 21 та 8 % від дози відповідно. Рекомендації щодо дозування для пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, були розроблені для досягнення системної експозиції дорипенему на такому ж рівні, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок, які отримують 500 мг дорипенему впродовж 1-годинної інфузії, для підтримки концентрацій дорипенему вище рівня мінімальної інгібуючої концентрації 1 мг/л для щонайменше 35 % дозового інтервалу та для забезпечення експозицій дорипенему та метаболіту дорипенему-М-1 нижче таких, що спостерігалися при 1-годинних інфузіях 1 г дорипенему кожні 8 годин у здорових добровольців. Ці рекомендації щодо дозування були отримані з даних моделювання від пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, та враховують потенційне збільшення кліренсу карбапенемів іншими шляхами у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю. Дорипенем-М-1 виводився повільно у групі пацієнтів, а період напіввиведення (та AUC) не був достатнім чином визначений. Тому не можна виключати, що у пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, концентрації будуть вищими, а також будуть вищими концентрації метаболіту, що спостерігалися після введення 1 г дорипенему шляхом 1-годинної інфузії кожні 8 годин у здорових добровольців. Наслідки in vivo підвищеної експозиції метаболіту невідомі, оскільки недостатньо даних з фармакологічної активності, за винятком антимікробіологічних. Якщо пацієнту, який перебуває на тривалій нирковій замісній терапії, збільшити дозу, системна експозиція дорипенем-М-1 може збільшитися навіть сильніше. Клінічні наслідки такого збільшення невідомі.

AUC дорипенему та мiкробiологiчно неактивного метаболіту з відкритим кільцем значною мірою підвищені у пацієнтів, яким необхідний гемодiалiз, порівняно зі здоровими добровольцями. У ході дослiдження, в якому 6 добровольців із термінальною стадією ниркової недостатності на гемодiалiзi отримували одну дозу 500 мг дорипенему шляхом внутрішньовенної iнфузiї, кiлькiсть дорипенему та дорипенем-М-1, що видалилися протягом 4-годинної процедури дiалiзу, становила 46 % та 6 % від дози відповідно. Для розробки рекомендацій щодо дозування для пацієнтів на гемодіалізі з перервами та при методах діалізу, відмінних від тривалої ниркової замісної терапії, інформації недостатньо.

Пацієнти з порушеннями функції печінки (з печінковою недостатністю). У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетика Дорiбаксу не була встановлена. Оскільки Дорiбакс практично не підлягає печінковому метаболізму, на його фармакокінетику не повинна впливати печінкова недостатність.

Пацієнти літнього віку. Вплив віку на фармакокінетику Дорiбаксу вивчали у здорових чоловiкiв та жінок (віком 66-84 років). AUC дорипенему було збільшено на 49 % у літніх добровольців порівняно з молодими дорослими добровольцями. Ці зміни пояснюють, головним чином, віковими змінами функції нирок. Не потрібно коригувати дозу для літніх пацієнтів з нормальною (для їх віку) функцією нирок, окрім випадків помірного та тяжкого ступеня ниркової недостатності.

Стать. Вплив статі на фармакокінетику Дорiбаксу вивчали у здорових чоловiкiв та жінок. AUC Дорiбаксу було на 13 % більше у жінок порівняно з чоловіками. Не потрібно коригувати дозу залежно від статі пацієнта.

Расова приналежність. Вплив расової приналежності на фармакокінетику Дорiбаксу оцінювали шляхом популяційного фармакокiнетичного аналізу. Немає значних вiдмiнностей між расовими групами за середнім кліренсом дорипенему, тому не потрібно коригувати дозу залежно від расової приналежності.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтуватого кольору, майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей мiсцi. Зберігати в оригiнальнiй упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігання приготовленого розчину.
Після розчинення у стерильній воді для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій (фізіологічний розчин) суспензію Дорiбаксу можна зберігати у флаконі протягом 1 години перед її розведенням в iнфузiйному розчині.
У таблиці 3 вказано терміни зберігання розведень Дорiбаксу фізіологічним розчином або 5 % розчином глюкози в умовах їх зберігання при кiмнатнiй температурі або в холодильнику.
Зберігання iнфузiйних розчинів, приготовлених на фізіологічному розчині або 5 % розчині глюкози.
Таблиця 3

Розчинник	Час стабільності (години)
Розчинник	Кімнатна температура (15-30 °С)	2-8 °С (холодильник)
Фізіологічний розчин (0,9 % розчин натрію хлориду)	12	72*
⁺5 % розчин глюкози	4	24*

*Після вилучення з холодильника інфузійні розчини можна тримати при кімнатній температурі за умови, що сумарний час зберігання у холодильнику, час досягнення кімнатної температури i час iнфузiї не перевищують час зберігання у холодильнику.
⁺5 % розчин глюкози для ін’єкцій не слід застосовувати для iнфузiї тривалістю більше 1 години.

У розчині, приготовленому для застосування, хімічна та фізична стабільність була показана для вiдповiдних перiодiв i розчинів, зазначених у таблиці 3.
З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо препарат не використаний негайно, то термін та умови зберігання приготованого розчину перед застосуванням є відповідальністю споживача i зазвичай не перевищує 24 години при
2-8 °С, за винятком випадків, коли розведення проводили у контрольованих та валiдованих асептичних умовах.

Упаковка. 500 мг порошку для приготування розчину для iнфузiй у флаконі з безбарвного прозорого скла мiсткiстю 20 мл, закритому сірою пробкою з еластомеру.
По 1 або 10 флаконів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.
Шiоногi енд Ко Лтд, Японія /Shionogi & Со., Ltd., Japan.
Янссен Фармацевтика Н.В., Бельгія / Janssen Pharmaceutica N.V., Belgium.

Місцезнаходження.
Нiшенморiяма, Канегасакiшо, Icaвa-ган, Івате 029-4503, Японія / Nishinemоriyama, Kanegasaki-cho, Isawa-gun, Iwate 029-4503, Japan
Турнхоутсевег 30, В-2340 Беерсе, Бельгія / Turnhoutseweg 30, B-2340 Beerse, Belgium

Дорибакс отзывы

Ваша корзина

Экономия: 0 грн