ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФАРМОРУБІЦИН ШВИДКОРОЗЧИННИЙ
(FARMORUBICIN® RAPID DISSOLUTION)
Склад:
діючі речовини: epirubicin;
1 флакон місить епірубіцину гідрохлориду 10 або 50 мг;
допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), лактози моногідрат;
розчинник: вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномоделюючі засоби. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Код АТС L01D B03.
Клінічні характеристики.
Показання. Фарморубіцин швидкорозчинний ефективний при лікуванні широкого спектра новоутворень, включаючи рак молочної залози, злоякісні лімфоми, саркоми м’яких тканин, рак шлунка, рак печінки, підшлункової залози, прямої кишки, рак шийно-лицьової ділянки, рак легенів, рак яєчників, лейкемію.
Внутрішньоміхурове введення Фарморубіцину швидкорозчинного показане при лікуванні поверхневого раку сечового міхура (перехідноклітинний рак, карцинома in situ) та для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції.
Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини, інших антрациклінів та антраценедіонів.
Терапія Фарморубіцином швидкорозчинним протипоказана пацієнтам з активною депресією функції кісткового мозку внаслідок раніше проведених курсів лікування із застосуванням інших протипухлинних засобів або радіотерапії, та пацієнтам, які вже отримували лікування із застосуванням максимальних кумулятивних доз епірубіцину і/або інших антрациклінів (наприклад, доксорубіцину та даунорубіцину).
Препарат також протипоказаний пацієнтам з тяжкими кардіопатіями, наявними в анамнезі або на даний час, пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки та за наявності генералізованої інфекції.
Внутрішньовенне введення протипоказано пацієнтам з персистуючою мієлосупресією нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, тяжкою аритмією, нестабільною стенокардією та міокардіопатією.
Внутрішньоміхурове введення протипоказано пацієнтам з інфекціями сечовивідних шляхів, інвазивною пухлиною, що проростає м’язовий шар сечового міхура, запаленням сечового міхура та пацієнтам з гематурією. Особливої уваги потребують труднощі у проведенні катетеризації (а саме: уретральна непрохідність, викликана значним внутрішньоміхуровим новоутворенням).
Вагітність та період годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньовенне введення.
Схема застосування при стандартному дозуванні.
При монотерапії Фарморубіцином швидкорозчинним як антибластомним препаратом рекомендована доза для дорослих становить 60-90 мг/м2 площі поверхні тіла, яка вводиться шляхом внутрішньовенної ін’єкції протягом 5-10 хвилин з інтервалами у 21 день, відповідно до стану крові/кісткового мозку.
Схема застосування при призначенні високих доз.
Рак легенів.
При монотерапії у високих дозах для лікування раку легенів Фарморубіцин швидкорозчинний повинен вводитися відповідно до нижчезазначених схем:
- дрібноклітинний рак легенів у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 120 мг/м² в 1 день кожні 3 тижні;
- недрібноклітинний рак легенів (епідермоїдний, сквамозний та аденокарцинома) у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 135 мг/м² в 1 день або 45 мг/м² в 1, 2, 3 дні кожні 3 тижні.
Рак молочної залози.
Дози до 135 мг/м² (при монотерапії Фарморубіцином швидкорозчинним) та до 120 мг/м² (при комбінованій терапії), які вводилися кожні 3-4 тижні, були ефективними та добре переносилися пацієнтками з раком молочної залози.
При ад’ювантній терапії раку молочної залози на початкових стадіях рекомендовані дози варіюють від 100 мг/м² до 120 мг/м² кожні 3-4 тижні.
Препарат слід вводити шляхом внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5-10 хвилин або внутрішньовенної інфузії протягом не більше 30 хвилин.
Рекомендовано застосування нижчих доз (60-75 мг/м² або 105-120 мг/м² у схемах дозування для високих доз) пацієнтам зі зниженим резервом кісткового мозку внаслідок попереднього лікування із застосуванням хіміотерапії та/або променевої терапії, пацієнтам літнього віку або з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити для прийому протягом 2-3 послідовних днів.
При застосуванні в комбінованій терапії з іншими протипухлинними препаратами дози Фарморубіцину швидкорозчинного слід відповідним чином зменшувати.
Оскільки основним шляхом елімінації препарату є гепатобіліарна система, пацієнтам з порушеною функцією печінки дозу Фарморубіцину швидкорозчинного слід знижувати, щоб уникнути посилення загальної токсичності.
В цілому, якщо рівень білірубіну перебуває в діапазоні 1,4-3 мг/100 мл, а рівень затримки бромсульфофталеїну (БСФ) становить 9-15 %, рекомендовано призначення половини звичайної дози.
Якщо ж рівні білірубіну та рівень затримки БСФ перевищують вищезгадані, рекомендовано призначення чверті звичайної дози.
Помірне порушення функції нирок не є достатньою причиною для зміни рекомендованих доз через низький рівень екскреції Фарморубіцину швидкорозчинного нирками.
Внутрішньоміхурове введення.
При лікуванні перехідноклітинної папілярної карциноми рекомендовано проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які повторюються протягом 8 тижнів. У випадку розвитку місцевої токсичності (хімічного циститу) доцільно знизити дозу до 30 мг. При лікуванні карциноми in situ дозу можна підвищити до 80 мг згідно з індивідуальною переносимістю пацієнта.
Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендовано проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які повинні повторюватися протягом 4 тижнів, після чого інстиляція тієї ж дози один раз на місяць триває до повного року.
Спосіб застосування.
Фарморубіцин неефективний при пероральному прийомі і не повинен вводитися внутрішньом’язово або інтратекально.
Внутрішньовенне застосування.
Внутрішньовенне введення повинно тривати протягом 5-10 хвилин через систему для внутрішньовенних інфузій, переконавшись, що голка правильно введена у вену, причому флакон із фізіологічним розчином повинен вже бути встановлений. Ця техніка знижує ризик екстравазації препарату та забезпечує можливість промивання вени фізіологічним розчином наприкінці введення препарату. Витікання Фарморубіцину швидкорозчинного з вени протягом введення може призвести до ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз може мати місце в результаті ін’єкції в тонкі судини або при повторних ін’єкціях в одну і ту саму вену.
Внутрішньоміхурове застосування.
Розчин Фарморубіцину швидкорозчинного, який вводиться через катетер, повинен лишатися в сечовому міхурі протягом однієї години, після чого пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур. Під час інстиляції пацієнт повинен повертатися з боку на бік для забезпечення більш рівномірного впливу розчину препарату на стінки сечового міхура.
Приготування розчину.
Фарморубіцин швидкорозчинний слід розводити у 0,9% розчині натрію хлориду або стерильній воді для ін'єкцій. Вміст флакона знаходиться під від’ємним тиском. З метою запобігання утворенню аерозолю під час розчинення слід дотримуватися обережності після введення голки у флакон. Слід запобігати вдиханню аерозолю препарату під час приготування розчину.
Препарат слід використати протягом 24 годин після першого проколювання пробки флакона. Невикористаний розчин слід знищити.
При зберіганні розчину для ін’єкцій у холодильнику препарат може желатинізуватися. Відновлення консистенції відбувається через 2-4 години за умов кімнатної температури і похитування флакона з розчином (15-25 ºС).
Для внутрішньовенного застосування
Слід віддавати перевагу 0,9% розчину натрію хлориду, оскільки таким чином утворюється ізотонічний розчин, який переноситься краще.
Флакони з ліофілізованим порошком
Кількість розчинника, що додається
Кінцева концентрація
10 мг
5 мл
2 мг/мл
50 мг
25 мл
2 мг/мл
Для внутрішньоміхурового застосування встановлена доза Фарморубіцину швидкорозчинного повинна завжди розчинятися у 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або стерильній дистильованій воді. Після додавання розчинника флакон струшують до повного розчинення препарату.
Побічні реакції.
Були отримані повідомлення про такі побічні ефекти.
Інфекції та інвазії: інфекції.
Доброякісні і злоякісні новоутворення: гострий лімфолейкоз, гострий мієлолейкоз.
З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, фебрильна нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, гіперурикемія, сепсис, септичний шок, гранулоцитопенія, геморагія.
Розлади метаболізму та живлення: анорексія, гіпоксія тканин у результаті мієлосупресії.
З боку органа зору: кон’юнктивіт, кератит.
З боку серця: застійна серцева недостатність (задишка, набряк, гепатомегалія, асцит, набряк легень, випіт у плевральну порожнину, ритм галопу), кардіотоксичність (анормальні показники ЕКГ, аритмія, кардіоміопатія), вентрикулярна тахікардія, брадикардія, атріо-вентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса.
Судинні розлади: припливи, тромбоемболія, включаючи емболію легеневої артерії.
З боку органів дихання: пневмонія, утруднення дихання.
З боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ): нудота, блювання, мукозит, стоматит, діарея, езофагіт. Мукозит може виникнути через 5-10 днів від початку лікування. Зазвичай спостерігається у формі болісного стоматиту, здебільшого з боку язика та на під’язиковій слизовій оболонці.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: втрата волосся (зазвичай оборотна, зустрічається у 60-90 % пацієнтів та у чоловіків супроводжується припиненням росту волосся на обличчі), локальна токсичність, висипання, свербіж, зміни шкіри.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: аменорея, азооспермія.
Загальні розлади та стан місця введення: слабкість, запаморочення, астенія, гарячка.
Дослідження: безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, зміни рівнів трансаміназ.
Постмаркетингові спостереження.
З боку імунної системи: іноді повідомлялося про випадки алергічних реакцій з гарячкою, тремтінням, кропив’янкою.
Можливе виникнення випадків анафілактичного шоку.
З боку метаболізму та живлення: зневоднення.
Судинні розлади: флебіт, тромбофлебіт, шок.
З боку ШКТ: біль або відчуття жару, ерозії, утворення виразок, кровотеча, гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: еритема, припливи, гіперпігментація шкіри і нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опромінювання (реакція шкіри після опромінення), кропив’янка.
З боку нирок та сечовидільної системи: забарвлення сечі у червоний колір на 1-2 добу після введення препарату, хімічний цистит, зрідка – геморагічний цистит, відчуття печіння, полакіурія.
Загальні розлади та стан місця введення: гарячка, озноб.
Фарморубіцин швидкорозчинний у високих дозах вводився великій кількості пацієнтів, які раніше не отримували лікування, із солідними пухлинами різних типів. Побічні ефекти, які мали місце, не відрізнялися від тих, що розвивалися при застосуванні стандартних доз, за винятком тяжкої оборотної нейтропенії (