ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ІПАТОН®
(IPATON®)
Склад:
діюча) речовина: 1 таблетка містить 250 мг тиклопідину гідрохлориду;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, кислота лимонна моногідрат, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, макроголь 6000, титану діоксиду (E171), гіпромелоза.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС В01А С05.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Профілактика цереброваскулярних та серцево-судинних гострих ішемічних ускладнень у пацієнтів з порушеннями мозкового та периферичного артеріального кровообігу.
- Запобігання та корекція порушень функції тромбоцитів, спричинених штучним кровообігом під час хірургічних втручань та тривалого гемодіалізу.
- Запобігання підгострій оклюзії коронарного стента після його імплантації.
Застосування Іпатону® при вищевказаних показаннях рекомендується насамперед пацієнтам з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або у разі неефективності лікування нею.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до тиклопідину або до інших інгредієнтів препарату;
- геморагічний діатез;
- органічні ураження, пов’язані зі схильністю до кровотеч, наприклад загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гостра фаза геморагічного інсульту;
- захворювання крові, що супроводжуються подовженням часу кровотечі;
- тяжка печінкова недостатність;
- лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз в анамнезі;
- вагітність та період годування груддю.
За жодних обставин препарат не повинен застосовуватись для первинної профілактики тромбоемболії у здорових осіб.
Спосіб застосування та дози.
З метою зниження частоти шлунково-кишкових розладів, таблетки слід приймати під час їди.
Звичайна доза для дорослих становить 1 таблетка 2 рази на добу.
З метою запобігання підгострій оклюзії після імплантації коронарного стента лікування рекомендується розпочинати безпосередньо перед або відразу після імплантації стента з прийому 1 таблетки Іпатонуâ 2 рази на добу у комбінації з 100-325 мг ацетилсаліцилової кислоти на добу. Комбіноване лікування повинно тривати щонайменше протягом 1 місяця.
Особливі групи пацієнтів.
Літні пацієнти можуть отримувати звичайні дози для дорослих.
Застосування препарату дітям не рекомендується.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.
Під час лікування препаратом слід бути особливо обережними, а в деяких випадках знижувати його дозу. При розвитку гепатиту або жовтяниці лікування повинно бути припинено. Застосування препарату протипоказано при тяжкій печінковій недостатності.
Корекція дози тиклопідину не потрібна при легкій і помірній нирковій недостатності.
При тяжкій нирковій недостатності може бути необхідним зменшити дозу тиклопідину або припинити лікування.
Побічні реакції.
Під час лікування тиклопідином спостерігалися такі побічні реакції.
Кровотечі
Гіперемія, гематоми, кровотечі. Носові кровотечі були найчастішими геморагічними ускладненнями.
Пери- та постопераційні кровотечі спостерігалися в 10 % випадків.
Система кровотворення.
У перші три місяці лікування спостерігалися головним чином нейтропенія, тяжка нейтропенія (- неналежний клінічний та гематологічний моніторинг;
- пізня діагностика та неналежний контроль за станом хворого при розвитку побічних явищ;
- одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів, які затримують агрегацію тромбоцитів, саліцилатів та антикоагулянтів. Однак, у разі імплантації коронарного стента, Іпатон слід застосовувати у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (100 – 325 мг/добу) протягом, щонайменше, 1 місяця після хірургічного втручання.
На початку терапії, а потім кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування необхідно проводити гематологічний моніторинг (загальний аналіз крові, визначення лейкоцитарної формули, визначення рівня тромбоцитів, часу кровотечі). Якщо лікування Іпатоном довелось припинити протягом перших трьох місяців терапії, протягом 15 днів після припинення терапії необхідно провести повторне гематологічне дослідження. Спостерігалися поодинокі випадки тяжких побічних реакцій з боку системи кровотворення після 3-го місяця лікування тиклопідином.
У разі розвитку нейтропенії (число нейтрофільних гранулоцитів - Теофілін (тиклопідин підвищує плазмовий рівень теофіліну).
Якщо сумісне застосування цих препаратів необхідне, рекомендується пильне медичне спостереження і, в разі необхідності, контроль рівня теофіліну в плазмі. У разі необхідності дозу теофіліну необхідно коригувати на початку і наприкінці лікування Іпатоном.
- Дигоксин (може очікуватися незначне зниження (≈ 15 %) рівня дигоксину в плазмі крові).
- Циклоспорин (одночасне застосування може призводити до зменшення концентрації циклоспорину у плазмі, а отже, потребує ретельного моніторингу останнього).
- Фенітоїн (рекомендується контроль плазмових рівнів фенітоїну). У деяких випадках сумісне застосування тиклопідину і фенітоїну може призводити до підвищення концентрації фенітоїну і до токсичних ефектів.
Через підвищений ризик кровотечі одночасне застосування Іпатону та нижчезазначених препаратів потребує особливої обережності та ретельнішого контролю лабораторних показників:
- нестероїдні протизапальні засоби;
- пероральні антикоагулянти (необхідно частіше перевіряти INR);
- препарати гепарину (у разі нефракціонованого гепарину необхідно частіше перевіряти активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ));
- антитромбоцитарні препарати, наприклад, похідні саліцилової кислоти.
У здорових осіб тривале застосування фенобарбіталу не впливає на антитромбоцитарну активність тиклопідину.
При одночасному застосуванні тиклопідину та бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів та діуретиків клінічно значуща лікарська взаємодія не спостерігалася.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Діючою речовиною препарату є похідне тієнопіридину, яке пригнічує агрегацію та адгезію тромбоцитів і вивільнення тромбоцитарних факторів, подовжує час кровотечі, зменшує ретракцію кров’яного згустку, знижує рівень фібриногену та в’язкість крові, збільшує фільтраційну здатність цільної крові та еритроцитів.
Завдяки цим ефектам, які буди продемонстровані в різних дослідженнях, препарат зменшує ризик розвитку артеріальних тромбозів, головним чином при порушеннях мозкового кровообігу та судинних захворюваннях нижніх кінцівок. Тиклопідин не впливає на згортання крові та фібриноліз.
Тиклопідин блокує агрегацію тромбоцитів шляхом пригнічення АДФ-залежного зв’язування фібриногену з глікопротеїнами ІІв/ІІІа, специфічними рецепторами мембран тромбоцитів. Препарат не впливає на функцію тромбоцитів, опосередковану циклооксигеназою та АМФ. Хоча біохімічний механізм дії та медіатори, які беруть в ньому участь, достатньо невідомі, пригнічення агрегації тромбоцитів відбувається лише in vivo; in vitro тиклопідин не впливає на функцію тромбоцитів.
У терапевтичній дозі тиклопідин пригнічує АДФ-індуковану (2,5 мкмоль/л) агрегацію тромбоцитів на 50–70%. При пероральному застосуванні антиагрегантний ефект тиклопідину є дозозалежним аж до добової дози 500 мг, але він не може збільшуватися при подальшому підвищенні дози. При застосуванні тиклопідину в дозі 250 мг два рази на добу пригнічення агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 дні, а максимальний ефект досягається на 5–8-й день. У більшості пацієнтів час кровотечі та інші показники функції тромбоцитів нормалізуються через тиждень після відміни препарату.
Фармакокінетика.
Після перорального застосування разової дози тиклопідин швидко і майже повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 2 години. При застосуванні препарату після прийому їжі біодоступність препарату підвищується на
20 %. Стабільна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 7-10 днів прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази на добу. Зв'язування тиклопідину з сироватковим альбуміном, ліпопротеїнами та α1-глікопротеїном становить 98 %. Здатність тиклопідину пригнічувати агрегацію тромбоцитів не залежить від концентрації препарату в плазмі. Тиклопідин значною мірою метаболізуєтся в печінці з утворенням 20 неактивних метаболітів. Приблизно 50–60% прийнятої дози визначається в сечі, решта виводиться з калом. Період напіввиведення тиклопідину становить приблизно 30–50 годин.
Літні пацієнти
Кліренс тиклопідину з віком знижується. В осіб літнього віку кліренс тиклопідину знижується порівняно з особами молодшого віку у два рази.
У клінічних дослідженнях ефективність і безпека препарату не відрізнялися у літніх пацієнтів і більш молодих осіб.
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) або помірним (кліренс креатиніну 20 - 50 мл/хв) ступенем ниркової недостатності величина AUC тиклопідину збільшувалася на 28 % і 60 %, відповідно, а плазмовий кліренс зменшувався на 37 % і 52 %, відповідно. Проте статистично значущих відмінностей в АДФ-індукованій агрегації тромбоцитів не спостерігалося, а час кровотечі був значно подовжений лише у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю.
Пацієнти з печінковою недостатністю
При прогресуючому цирозі печінки спостерігалися підвищені рівні тиклопідину.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору без запаху, з вигравіруваною стилізованою літерою “Е“ та цифрами “421” з одного боку.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25°C в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники. ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.
Місцезнаходження.
1106 м. Будапешт, вул. Керестурі, 30-38, Угорщина.
1165 м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина.