Капидин аналоги и цены

                                                                                                                                             ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАПІДІН

(KAPIDIN)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 10 мг або 20 мг лерканідіпіну гідрохлориду;

допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, для  дозування  10 мг – Opadry II Жовтий 85F32553 (що містить: спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид              (Е 171), макрогол, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172)); для дозування 20 мг – Opadry II Рожевий 85F34564 (що містить: спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний                (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Код АТС С08С А13.      

Клінічні характеристики.

Показання. Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня.

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до лерканідипіну чи інших дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату;

-        обструкція судин, що виходять з лівого шлуночка;

-        нелікована застійна серцева недостатність;

-        нестабільна стенокардія;

-        тяжка дисфункція печінки та нирок (кліренс креатиніну

-        нещодавно перенесений інфаркт міокарда ( період протягом 1 місяця);

-        одночасне застосування з інгібіторами CYP 3А4, циклоспорином, грейпфрутовим соком;

-        не призначають жінкам репродуктивного віку, якщо вони мають бажання завагітніти або не застосовують ефективну контрацепцію.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують дорослим внутрішньо.

Рекомендована доза становить 10 мг один раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до прийому їжі; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до максимальної добової дози 20 мг.

Титрувати дозу потрібно поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається після 2 тижнів лікування.

Для деяких пацієнтів, артеріальна гіпертензія у яких не контролюється належним чином монотерапією антигіпертензивним засобом, може бути корисним додавання до терапії лерканідипіном блокатора бета-адренорецепторів, діуретика (гідрохлоротіазиду) або інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту.

Згідно з дослідженням залежності доза-ефект, крива різко піднімається вверх і утворює плато на дозах від 20 до 30 мг, тому малоймовірно, що зі збільшенням дози (≥ 20 мг на добу) ефективність зростатиме, тоді як побічні ефекти при цьому можуть посилюватися.

Пацієнти літнього віку

Хоча фармакокінетичні дані і досвід клінічного застосування вказують на те, що потреби в коригуванні добової дози для таких пацієнтів немає, на початку лікування пацієнтів літнього віку слід дотримуватися особливої обережності.

Ниркова або печінкова недостатність

На початку лікування пацієнтів з легким або середнім ступенем порушення функції нирок або печінки слід дотримуватися особливої обережності. Хоча пацієнти цих підгруп можуть задовільно переносити звичайні рекомендовані дози препарату, збільшувати для них дозу до 20 мг на добу потрібно здійснюватися з обережністю. У пацієнтів з порушенням функції печінки антигіпертензивний ефект може посилюватися і, відповідно, слід зважувати доцільність коригування дози.

Лерканідипін не рекомендується до застосування пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну