для медичного застосування лікарського засобу
КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг
(COAPROVELÒ 150 мг/12,5 мг)
КОАПРОВЕЛЬÒ 300 мг/12,5 мг
(COAPROVELÒ 300 мг/12,5 мг)
Склад:
діючі речовини: ірбесартан та гідрохлоротіазид;
1 таблетка КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг містить ірбесартану 150 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, кремнію діоксид, магнію стеарат; оболонка: Опадрі II рожевий 32F 24503 (лактози моногідрат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)), віск карнаубський;
1 таблетка КОАПРОВЕЛЬÒ 300 мг/12,5 мг містить ірбесартану 300 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, кремнію діоксид, магнію стеарат; оболонка: Опадрі II рожевий 32F 24503 (лактози моногідрат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172)), віск карнаубський.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг: двоопуклі таблетки овальної форми персикового (оранжево-рожевого) кольору, вкриті оболонкою, з тисненням у вигляді серця з одного боку та номером «2875» – з іншого.
КОАПРОВЕЛЬÒ 300 мг/12,5 мг: двоопуклі таблетки овальної форми персикового (оранжево-рожевого) кольору, вкриті оболонкою, з тисненням у вигляді серця з одного боку та номером «2876» – з іншого.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II.
Код АТХ C09D A04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
КОАПРОВЕЛЬÒ − це комбінація антагоніста рецепторів ангіотензину-ІІ, ірбесартану і тіазидового діуретика гідрохлоротіазиду. Комбінація цих складових має додатковий протигіпертензивний ефект, при якому артеріальний тиск зменшується значно більше, ніж при застосуванні будь-якої складової окремо.
Ірбесартан − це сильнодіючий, перорально активний, антагоніст рецепторів ангіотензину-ІІ (підтипу АТ1) селективної дії. Він може блокувати всі дії ангіотензину-ІІ, які забезпечуються рецептором АТ1, незалежно від джерела або способу синтезу ангіотензину-ІІ. Селективний антагонізм рецепторів ангіотензину-ІІ (АТ1) стає причиною підвищення рівнів реніну і рівнів ангіотензину-ІІ у плазмі крові, а також зменшення концентрації альдостерону у плазмі крові. Окремо ірбесартан при його застосуванні в рекомендованих дозах пацієнтами без ризику виникнення електролітного дисбалансу істотно не впливає на рівні калію у сироватці крові. Ірбесартан не пригнічує АПФ (кініназу-ІІ), фермент, який генерує ангіотензин-ІІ, а також розкладає брадикінін на неактивні метаболіти. Ірбесартан не потребує метаболічної активації.
Гідрохлоротіазид — це тіазидовий діуретик. Механізм протигіпертензивного ефекту тіазидових діуретиків на цей час у повному обсязі не з’ясований. Тіазиди чинять вплив на механізми повторного всмоктування електролітів у ниркових каналах, безпосередньо посилюючи виведення натрію і хлориду приблизно в однакових кількостях. За рахунок діуретичної дії гідрохлоротіазиду зменшується об’єм плазми крові, збільшується активність реніну плазми крові, секреція альдостерону, внаслідок чого збільшується втрата калію і бікарбонату з сечею і зменшується концентрація калію в сироватці крові. Імовірно, через блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при одночасному застосуванні ірбесартану існує тенденція до компенсації втрати калію. При застосуванні гідрохлоротіазиду діурез розпочинається через 2 години, а піковий ефект настає приблизно на 4-й годині, тоді як його дія триває приблизно 6-12 годин.
Комбінація гідрохлоротіазиду та ірбесартану зумовлюють дозозалежне додаткове зниження артеріального тиску в межах діапазону терапевтичних доз. Додавання 12,5 мг гідрохлоротіазиду до 300 мг ірбесартану 1 раз на добу пацієнтам, яким неможливо належним чином контролювати окремо взятим ірбесартаном 300 мг, призводило до коригованого плацебо зменшення діастолічного тиску крові до мінімального значення (через 24 години після застосування дози) на 6,1 мм рт. ст. і до загального зниження систолічного/діастолічного тиску на 13,6/11,5 мм рт. ст. без урахування даних, отриманих внаслідок застосування плацебо.
За обмеженими клінічними даними (7 пацієнтів із 22) припускається, що пацієнти, артеріальний тиск яких не контролюються поєднанням 300 мг/12,5 мг, можуть давати відповідь при титруванні до 300 мг/25 мг. У таких пацієнтів спостерігалося поступове зменшення артеріального тиску як у межах систолічного артеріального тиску, так і в межах діастолічного артеріального тиску (відповідно на 13,3 і 8,3 мм. рт. ст.).
При застосуванні 1 раз на добу дозування 150 мг ірбесартану і 12,5 гідрохлоротіазиду давало зменшення середнього систолічного/діастолічного артеріального тиску з коригуванням даних за результатами прийому плацебо на 12,9/6,9 мм рт. ст. (через 24 години після застосування) у пацієнтів із гіпертензією легкого та помірного ступеню. Піковий ефект спостерігався через 3-6 годин. При здійсненні оцінки шляхом амбулаторного моніторингу артеріального тиску поєднання 150 мг ірбесартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду при застосуванні 1 раз на добу давало послідовне зменшення артеріального тиску протягом 24 годин при середньому значенні зменшення систолічного / діастолічного артеріального тиску протягом 24 годин без урахування даних, отриманих внаслідок застосування плацебо, на 15,8/10,0 мм рт. ст. При визначенні шляхом амбулаторного моніторингу артеріального тиску перехід ефекту КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг від мінімального до максимального значень становив 100 %. Ефекти від мінімального до пікового значень, які визначалися за допомогою тонометра під час відвідувань лікаря, становили 68 % і 76 % відповідно для препаратів КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг і КОАПРОВЕЛЬÒ 300 мг/12,5 мг. Ці ефекти протягом 24 годин спостерігалися без надмірного зниження артеріального тиску відносно максимального значення і становлять безпечне та ефективне зменшення артеріального тиску протягом проміжку часу застосування 1 добової дози.
У пацієнтів, у яких артеріальний тиск належним чином не контролюються застосуванням 25 мг гідрохлоротіазиду, додавання ірбесартану давало додаткове середнє зменшення систолічного/діастолічного тиску без урахування даних, отриманих у результаті застосування плацебо, на 11,1/7,2 мм рт. ст.
Ефект зменшення артеріального тиску ірбесартаном у поєднанні з гідрохлоротіазидом проявляється після прийому першої дози і триває протягом 1-2 тижнів, причому максимальний ефект настає через 6-8 тижнів. Під час довготривалих супроводжуючих досліджень антигіпертензивний ефект ірбесартану/гідрохлоротіазиду тривав протягом періоду, довшого за 1 рік. Хоча про це і не зазначено спеціально стосовно препарату КОАПРОВЕЛЬÒ, відновлення гіпертензії при застосуванні як ірбесартану, так і гідрохлоротіазиду не спостерігалося.
Вплив комбінації ірбесартану і гідрохлоротіазиду на рівень захворюваності і летальності не вивчався. Дані епідеміологічних досліджень показали, що при довготривалому лікуванні із застосуванням гідрохлоротіазиду зменшується ризик захворюваності і летальності внаслідок серцево-судинних захворювань.
Немає залежної від віку або статі різниці у відповіді на застосування препарату КОАПРОВЕЛЬÒ. Як і з іншими лікарськими засобами, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, у чорношкірих пацієнтів із гіпертензією відповідь на монотерапію із застосуванням ірбесартану значно менша. Якщо ірбесартан застосовувати одночасно з малою дозою гідрохлоротіазиду (наприклад, 12,5 мг на добу), антигіпертензивна відповідь у чорношкірих пацієнтів наближається до відповіді нечорношкірих пацієнтів.
Ефективність і безпека застосування препарату КОАПРОВЕЛЬÒ як початкової терапії при тяжкому ступені артеріальної гіпертензії (визначається як діастолічний артеріальний тиск в положенні сидячі (ДАТс) ≥ 110 мм рт. ст.) оцінювалася у рамках багатоцентрового, рандомізованого, подвійного сліпого, активно контрольованого 8-тижневого дослідження за декількома напрямами. Загалом 697 пацієнтів були відібрані у випадковому порядку у співвідношенні 2:1 як для застосування ірбесартану/гідрохлоротіазиду в дозі 150 мг/12,5 мг, так і для застосування ірбесартану в дозі 150 мг, група через кожен тиждень систематично титрувалася за показником ефективності (перед оцінкою відповіді на найменшу дозу) відповідно до поєднання ірбесартану/гідрохлоротіазиду в дозі 300 мг/25 мг або ірбесартану в дозі 300 мг.
У дослідженні брали участь 58 % чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 52,5 року, з яких у 13 % вік становив ≥ 65 років і лише вік у 2 % пацієнтів становив ≥ 75 років. 12 % пацієнтів були хворі на діабет, 34% − на гіперліпідемію, а серед серцево-судинних захворювань, які зустрічалися найчастіше, була стенокардія у стабільній формі, яка спостерігалася у 3,5 % учасників.
Головною метою цього дослідження було порівняння співвідношення пацієнтів, ТДАТ яких контролювався (ТДАТ
- лікування гпрепаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
- препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність: протягом І триместру вагітності застосування антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ (АРА ІІ) не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування АРА ІІ протипоказане протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Епідеміологічне свідчення стосовно ризику тератогенності інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не було остаточним; однак не можна виключати невелике підвищення ризику. Оскільки не існує контрольованих епідеміологічних даних стосовно ризику, пов’язаного з антагоністами рецепторів ангіотензину-ІІ (АРА ІІ), тому для цього класу засобів можуть існувати подібні ризики. У разі, якщо тривала терапія із застосуванням АРА ІІ не вважається потрібною, лікування пацієнток, які планують завагітніти, повинно замінюватися альтернативним антигіпертензивним лікуванням, яке має профіль безпечності, визнаний для застосування при вагітності. При діагностуванні вагітності повинно негайно припинятися лікування із застосуванням АРА ІІ, і, якщо потрібно, має розпочинатися альтернативна терапія.
Відомо, що терапія із застосуванням АРА ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів справляє токсичну дію на розвиток плода (погіршення функції нирок, маловоддя, затримка формування кісткової тканини черепної коробки) і токсичну дію на новонародженого (ниркова недостатність, зменшений артеріальний тиск, гіперкаліємія).
У випадку, якщо АРА ІІ застосовується в ІІ триместрі вагітності, рекомендується здійснювати ультразвукову перевірку функції нирок і стану черепної коробки плода.
За новонародженими, матері яких у період вагітності приймали АРА ІІ, слід ретельно спостерігати з метою своєчасного виявлення у них артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Гідрохлоротіазид: Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності, особливо протягом І триместру, обмежений. Дані досліджень на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр. Беручи до уваги фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, можна припустити, що його застосування під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності може знижувати плацентарну перфузію і викликати такі ефекти у новонароджених як жовтяниця, порушення електролітної рівноваги балансу та тромбоцитопенія.
Не слід застосовувати гідрохлоротіазид при гестаційних набряках, гестаційній артеріальній гіпертензії або прееклампсії через ризик зменшення об’єму плазми крові та плацентарної гіпоперфузії, враховуючи, що його застосування не несе переваг для перебігу хвороби.
Не слід застосовувати гідрохлоротіазид при есенціальній артеріальній гіпертензії у вагітних жінок, за винятком рідкісних випадків, коли застосування іншого лікарського засобу неможливо.
Оскільки препарат КОАПРОВЕЛЬÒ містить гідрохлоротіазид, не рекомендується застосовувати його протягом І триместру вагітності. Перед запланованою вагітністю пацієнтку слід перевести на відповідний альтернативний лікарський засіб.
Годування груддю.
Антагоністи рецептору ангіотензину-ІІ (АРА ІІ): оскільки інформація щодо застосування препарату КОАПРОВЕЛЬ® у жінок у період годування груддю відсутня, його прийом у таких пацієнток не рекомендується, і перевага має надаватися альтернативним лікарським засобам з краще вивченими профілями безпеки у період годування груддю, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.
Невідомо, чи екскретуються у грудне молоко людини ірбесартан або його метаболіти.
Доступні фармакодинамічні/токсикологічні дані у щурів свідчать, що ірбесартан або його метаболіти проникають у грудне молоко.
Гідрохлоротіазид: гідрохлоротіазид екскретується в грудне молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у великих дозах спричиняють інтенсивний діурез і тому можуть пригнічувати продукування грудного молока тому застосування препарату КОАПРОВЕЛЬ® у період годування груддю не рекомендується. Якщо застосування препарату КОАПРОВЕЛЬ® у період годування груддю уникнути неможливо, слід застосовувати якомога нижчі дози.
Фертильність. Ірбесартан не впливав на фертильність щурів та їхнє потомство при застосуванні доз до рівня, що спричиняв перші ознаки токсичності для вагітної самки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами. Досліджень про вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами не проводилося. Виходячи з фармакодинамічних властивостей препарату КОАПРОВЕЛЬÒ, його вплив на цю здатність малоймовірний. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід враховувати, що під час лікування гіпертензії може виникати сонливість, запаморочення або стомлюваність.
Спосіб застосування та дози.
КОАПРОВЕЛЬÒ застосовувати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Можна рекомендувати титрування дози окремими складовими (тобто ірбесартаном і гідрохлоротіазидом).
При клінічній доцільності можна розглядати можливість безпосереднього переходу від монотерапії до фіксованих комбінацій:
КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг можна застосовуватия пацієнтам, артеріальний тиск яких неможливо належним чином контролювати одним гідрохлоротіазидом або ірбесартаном у дозі 150 мг;
КОАПРОВЕЛЬÒ 300 мг/12,5 мг можна застосовувати пацієнтам, артеріальний тиск яких недостатньо контролюється ірбесартаном у дозі 300 мг або препаратом КОАПРОВЕЛЬÒ 150 мг/12,5 мг.
Дози понад 300 мг ірбесартану/25 мг гідрохлоротіазиду один раз на добу не рекомендуються.
При потребі КОАПРОВЕЛЬÒ можна застосовувати з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ниркова недостатність: через присутність у складі препарату КОАПРОВЕЛЬÒ гідрохлоротіазиду він не рекомендується пацієнтам із тяжкою формою порушення функції нирок (кліренс креатиніну
Печінкова недостатність: КОАПРОВЕЛЬÒ не рекомендується пацієнтам із тяжкою формою печінкової недостатності. У пацієнтів із печінковою недостатністю тіазиди слід застосовувати з пересторогою. Для пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю коригування дозування препарату КОАПРОВЕЛЬÒ не потрібне (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти літнього віку: для пацієнтів літнього віку коригування дозування КОАПРОВЕЛЬÒ не потрібне.
Діти. КОАПРОВЕЛЬÒ не рекомендується для застосування дітям і підліткам через недостатність даних про безпеку та ефективність.
Передозування.
Немає спеціальної інформації про лікування передозування препаратом КОАПРОВЕЛЬÒ. Пацієнт повинен проходити ретельний моніторинг, а лікування має бути симптоматичним і підтримуючим. Лікування залежить від часу, який минув з моменту застосування засобу, і тяжкості симптомів. Заходи, що передбачаються, включають: викликати блювання та/або промити шлунок. При лікуванні передозування корисним може бути активоване вугілля. Потрібно часто контролювати рівні електролітів і креатиніну в сироватці крові. При виникненні гіпотензії пацієнта потрібно розмістити в лежачому положенні і швидко застосувати сольові розчини та провести поповнення об’єму рідини.
Найімовірнішими проявами передозування ірбесартаном вважаються гіпотензія і тахікардія; також може виникати брадикардія.
Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад з гіперплазією передміхурової залози), тахікардії, слабкості, запамороченню, спазмів м’язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокалємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівню азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність). Найбільш звичні ознаки і симптоми передозування − нудота і сонливість. Також ознаками передозування є сплутаність свідомості, шок, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага.
Гіпокаліємія може призводити до м’язових спазмів та/або посилювати серцеву аритмію через паралельне застосування глікозидів наперстянки або деяких протиаритмічних лікарських засобів.
Ірбесартан за допомогою гемодіалізу не виводиться. Обсяг, в якому гідрохлоротіазид виводиться за допомогою гемодіалізу, не встановлений.
Побічні реакції.
Комбінація ірбесартан/гідрохлоротіазид. Серед 898 пацієнтів із артеріальною гіпертензією, які отримували різні дози ірбесартану/гідрохлоротіазиду (діапазон: від 37,5 мг/6,25 мг до 300 мг/25 мг) у ході плацебо-контрольованих досліджень, небажані реакції спостерігалися у 29,5 % пацієнтів. Найчастіше реєструвалися наступні небажані лікарські реакції (НЛР): запаморочення (5,6 %), підвищена втомлюваність (4,9 %), нудота/блювання (1,8 %) та порушення сечовипускання (1,4 %). Крім того, у ході досліджень також часто спостерігалися підвищення рівнів азоту сечовини крові (АСК) (2,3 %), креатинкінази (1,7 %) і креатиніну (1,1 %).
У таблиці 1 перелічені небажані реакції, інформація про які отримана шляхом спонтанних повідомлень і в ході плацебо-контрольованих досліджень.
Частота виникнення побічних реакцій визначається шляхом таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, але
Таблиця 1. Побічні реакції за даними плацебо-контрольованих досліджень та спонтанних повідомлень
Результати лабораторних досліджень
Часто
Нечасто
Підвищення вмісту азоту сечовини крові (АСК), креатиніну і креатинкінази.
Зменшення вмісту калію і натрію в сироватці крові.
З боку серця
Нечасто
Втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, тахікардія, набряки. Зміни на ЕКГ.
З боку нервової системи
Часто
Нечасто
Частота невідома
Запаморочення.
Ортостатичне запаморочення.
Головний біль.
З боку органів слуху і лабіринту
Частота невідома
Відчуття шуму/дзвону у вухах.
Вертіго.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння
Частота невідома
Кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто
Нечасто
Частота невідома
Нудота/блювання.
Діарея. Печія. Абдомінальний біль.
Диспепсія, дисгевзія.
З боку нирок і сечовивідної системи
Часто
Частота невідома
Порушення сечовиділення.
Порушення функції нирок, включаючи окремі випадки ниркової недостатності у пацієнтів, щодо яких існує такий ризик (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку м’язово-скелетної і сполучної тканини
Нечасто
Невідомо
Набряк кінцівок.
Артралгія, міалгія.
З боку обміну речовин і харчування
Частота невідома
Гіперкаліємія.
З боку судин
Часто
Нечасто
Ортостатична гіпотензія
Гіперемія.
Загальні розлади
Часто
Нечасто
Частота невідома
Підвищена втомлюваність.
Сухість у роті.
Астенія.
З боку імунної системи
Частота невідома
Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янку.
З боку гепатобіліарної системи
Нечасто
Частота невідома
Жовтяниця.
Гепатит, порушення функції печінки.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз
Нечасто
Порушення статевої функції, зміни лібідо.
З боку шкіри і підшкірної клітковини.
Часто
Частота невідома
Свербіж.
Лейкоцитокластичний васкуліт.
Додаткова інформація про окремі компоненти: окрім побічних реакцій, наведених у переліку вищезазначених для комбінованого лікарського засобу та інших побічних реакцій, про які попередньо повідомлялося стосовно одного з окремих компонентів, можуть виникати потенційні побічні реакції на препарат КОАПРОВЕЛЬÒ. У наведених нижче таблицях 2 і 3 зазначені побічні реакції, які, як повідомлялося, пов’язують із окремими компонентами препарату КОАПРОВЕЛЬÒ .
Таблиця 2. Побічні реакції, про які повідомлялося на тлі застосування лише ірбесартану
Загальні розлади і стан місця введення
Нечасто
Біль у грудній клітці.
У 1,7 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією та діабетичною нефропатією пізніх стадій, які лікувалися ірбесартаном, спостерігалося зменшення рівнів гемоглобіну*, яке не було клінічно значущим.
Таблиця 3: Побічні реакції, про які повідомлялося на фоні застосування лише гідрохлоротіазиду
Результати клінічних досліджень
Частота невідома
Порушення електролітного балансу (включаючи гіпокаліємію і гіпонатріємію (див. розділ «Особливості застосування»)), гіперурикемія, що може провокувати подагричні напади у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання, глюкозурія, гіперглікемія, підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів. Зниження глюкозотолерантності, що може зумовити маніфестацію латентного цукрового діабету. Гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому.
З боку серця
Частота невідома
Серцеві аритмії.
Ортостатична артеріальна гіпотензія
З боку системи кровообігу і лімфатичної системи
Дуже рідко
Частота невідома
Апластична анемія.
Пригнічення функції кісткового мозку, нейтропенія / агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи
Частота невідома
Вертіго, парестезія, невиважені дії, занепокоєння, головний біль, судоми, сплутаність свідомості.
З боку органів зору
Частота невідома
Тимчасове помутніння зору, ксантопсія, гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння
Частота невідома
Респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легень).
З боку шлунково-кишкового тракту
Частота невідома
Панкреатит, анорексія, діарея, запори, подразнення слизової оболонки шлунка, сіалоденіт, втрата апетиту, сухість у роті, відчуття спраги, нудота, блювання, холецистит.
З боку нирок і сечовивідної системи
Частота невідома
Інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.
З боку шкірної і підшкірної тканини
Частота невідома
Анафілактичні реакції, у тому числі шок, токсичний епідермальний некроліз, некротичний ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт); шкірні реакції, подібні до захворювання на червоний вовчак; рецидив шкірного червоного вовчака, реакції фоточутливості, висипання, кропив’янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку м’язово-скелетної і сполучної тканини
Частота невідома
Слабкість, м’язові спазми та біль.
З боку судин
Частота невідома
Постуральна гіпотензія.
Некротизуючий ангіїт
Загальні розлади
Частота невідома
Пропасниця.
Виснаження. Статеві розлади.
З боку гепатобіліарної системи
Частота невідома
Жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).
З боку психіки
Частота невідома
Депресія, порушення сну, дезорієнтація, сонливість, нервозність, зміни настрою.
Дозозалежні побічні ефекти гідрохлоротіазиду (зокрема порушення електролітного балансу) можуть посилюватися при титруванні дози гідрохлоротіазиду.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºС.
Упаковка. № 28 (14х2): по 14 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Санофі Вінтроп Індастріа, Франція.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. 1, ру де ля Вірж АМБАРЕ ЕТ ЛАГРАВ 33565 – КАРБОН БЛАН Седекс, Франція.