Метоклопрамид-Здоровье аналоги и цены

Всего найдено 31 аналог Метоклопрамид-Здоровье
Все аналоги Метоклопрамид-Здоровье подобраны по международной системе классификации лекарственных средств АТС (анатомо-терапевтическо-химическая классификация).
Действующие вещества: Метоклопрамид
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Метоклопрамид-Здоровье в ближайшей аптеке
Цены Инструкция Отзывы
Средняя цена
50
31 – 69 грн

Классификация лекарственного препарата Метоклопрамид-Здоровье

Аналоги по составу

У нижеперечисленных аналагов Метоклопрамид-Здоровье совпадают коды ATC. Аналоги подобраны по химической структуре лекарственного препарата и являются наиболее подходящими заменителями. Одинаковый состав, показания к применению, могут отличаться дозы действующих веществ.
Состав: метоклопрамид

Аналоги по показанию и способу применения

Аналоги совпадают по коду ATC 4-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показанию и способу применения.
Все аналоги Метоклопрамид-Здоровье представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕТОКЛОПРАМІД-ЗДОРОВ’Я
(METOCLOPRAMIDЕ-ZDOROVYE)
Склад:
діюча речовина: metoclopramide;
1 мл містить метоклопраміду гідрохлориду (у перерахуванні на 100 % речовину) 5 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію метабісульфіт (Е223), динатрію едетат, пропіленгліколь, 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при функціональних шлунково-кишкових розладах. Стимулятори перистальтики (пропульсанти). Код АТС А03F A01.

Клінічні характеристики.

Показання.
Пацієнти старше 20 років.
· Усунення симптомів порушення моторно-евакуаторної активності верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, асоційованих з пептичною виразкою, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, гастритом, дуоденітом, хіатальною грижею, холелітіазом та після-холецистектомічною диспепсією.
· Лікування блювання і нудоти різного генезу, асоційованих з гастроінтестинальними розладами, циклічним блюванням, непереносимістю цитотоксичних препаратів, застійною серцевою недостатністю, глибокою рентгенотерапією або терапією радіоактивним кобальтом; блювання після анестезії.
· Усунення симптомів нудоти, блювання та шлункового стазу, асоційованих з мігренню.
· Післяопераційні стани: післяопераційна гіпотонія шлунка, післяваготомійний синдром.
· Підготовка до діагностичних обстежень (рентгенографія шлунка і дванадцятипалої кишки, гастродуоденоскопія).
Пацієнти віком від 3 до 20 років. Нестримне блювання відомого ґенезу; блювання, обумовлене променевою терапією або еметогенною хіміотерапією; профілактика блювання перед хірургічними втручаннями (як компонент премедикації); гастродуоденоскопія.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до метоклопраміду, феохромоцитома (можливий гіпертонічний криз у зв’язку з викидом катехоламінів із пухлини), шлунково-кишкові кровотечі, перфорація травного тракту (пропульсивний ефект препарату перешкоджає загоєнню швів), кишкова непрохідність, пролактинзалежні пухлини, епілепсія, підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади), глаукома, хвороба Паркінсона, блювання на фоні лікування і передозування нейролептиками, блювання у хворих на рак молочної залози, перший триместр вагітності, період годування груддю, дитячий вік до 3 років.
Препарат не повинен застосовуватися протягом перших 3−4 днів після таких операцій, як пілоропластика або анастомоз кишечника, тому що енергійні м’язові скорочення уповільнюють загоєння ран.
Дітям від 3 до 14 років, а також жінкам у ІІ–ІІІ триместрах вагітності метоклопрамiд призначають лише при наявності вагомих показань.
Запобіжні заходи. У зв’язку з вмістом метабісульфіту натрію препарат не призначають хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфіту.

Спосіб застосування та дози. Призначають дорослим і дітям старше 3 років внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Внутрішньом’язово вводять глибоко у верхній квадрант сідничного м’яза; внутрішньовенно вводять повільно (протягом не менше 2 хвилин).
Дорослі пацієнти старше 20 років. Доза препарату залежить від маси тіла. Дорослим пацієнтам з масою тіла понад 60 кг зазвичай призначають по 10 мг (2 мл) 3 рази на добу, пацієнтам з масою тіла менше 60 кг – по 5 мг (1 мл) 3 рази на добу.
Пацієнти літнього віку. Коректування дози не потрібне.
Пацієнти з захворюваннями печінки і/або нирок. У пацієнтів з клінічно значущими порушеннями функції печінки і нирок терапію проводять у зменшених дозах, враховуючи, що метоклопрамід метаболізується в печінці і його метаболіти елімінуються нирками.
Пацієнти віком від 3 до 20 років. Доза препарату залежить від віку і маси тіла:
 підлітки та молоді дорослі віком 15−19 років: з масою тіла понад 60 кг призначають по 10 мг (2 мл) 3 рази на день, з масою тіла 30−59 кг – по 5 мг (1 мл) 3 рази на день;
 діти та підлітки віком 9−14 років з масою тіла понад 30 кг – призначають по 5 мг (1 мл) 3 рази на день;
 діти віком 5−9 років з масою тіла 20−29 кг – призначають по 2,5 мг (0,5 мл) 3 рази на день;
 діти віком 3−5 років з масою тіла 15−19 кг – призначають по 2 мг (0,4 мл) 2−3 рази на день, з масою тіла менше 15 кг – призначають по 1 мг (0,2 мл) 2−3 рази на день.
Для всіх пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 0,5 мг/кг маси тіла.
Тривалість лікування залежить від тяжкості і перебігу хвороби і визначається лікарем. Середній курс лікування – 4–6 тижнів. В окремих випадках курс лікування може становити 6 місяців.
Діагностичні процедури. Призначають однократно за 5−10 хвилин до процедури у дозах:
 дорослі старше 20 років − призначають 10−20 мг (2–4 мл);
 підлітки та молоді дорослі віком 15−19 років – призначають 10 мг (2 мл);
 діти та підлітки віком 9−14 років – призначають 5 мг (1 мл);
 діти віком 5−9 років – призначають 2,5 мг (0,5 мл);
 діти віком 3−5 років – призначають 2 мг (0,4 мл).

Побічні реакції. Більшість побічних ефектів виникає протягом 36 годин від початку лікування і зникає протягом 24 годин після відміни препарату.
З боку центральної і периферичної нервової системи: на початку лікування можливі сонливість, підвищена стомлюваність, головний біль, запаморочення, шум у вухах, занепокоєння, тривожність, порушення орієнтації, непритомний стан. У хворих літнього віку при тривалому застосуванні – можливість розвитку паркінсонізму (тремор, сіпання м’язів, обмеженість у рухах) і пізніх дискінезій. У дітей і осіб молодого віку можливе виникнення екстрапірамідних розладів (спазм лицьової мускулатури, тризм, гіперкінези, ритмічна протрузія язика, спастична кривошия, спазм зовнішніх очних м’язів, включаючи окулогіричний криз, неприродне положення голови і пліч, опістотонус), що проходять відразу після відміни препарату. Ці порушення найбільш ймовірні при дозах понад 0,5 г/кг маси тіла. Дуже рідко – нейролептичний злоякісний синдром.
З боку шлунково-кишкового тракту: на початку лікування можливі запор або діарея; рідко – сухість у роті.
Алергічні реакції: рідко – висипання, свербіж, кропив’янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк.
З боку обміну речовин: у хворих із набряками – посилення затримки натрію і гіпокаліємія.
З боку системи кровотворення: на початку лікування можливий агранулоцитоз. Дуже рідко при застосуванні у високих дозах – метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія (більш виражені у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази); у цих випадках препарат відміняють і призначають відповідну терапію. Метгемоглобінемію усувають за допомогою метиленового синього.
З боку ендокринної системи: рідко при тривалому застосуванні у високих дозах – підвищення рівня пролактину, що призводить до гінекомастії, галактореї, порушенню менструального циклу (внаслідок стимуляції метоклопрамідом секреції пролактину).
З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, бронхоспазм, шкірні реакції.
З боку серцево-судинної системи: гіпотензія з наступною компенсаторною тахікардією, у пацієнтів з феохромоцитомою – гіпертензивний криз; дуже рідко при внутрішньовенному введенні – брадикардія, асистолія, блокада серця.
Інше:рідко при тривалому застосуванні у високих дозах – незначна гіперемія слизової оболонки носа; дуже рідко – запалення і локальний флебіт в місці введення.
Лабораторні показники: можливе спотворення результатів функціональних печінкових тестів і визначення концентрації альдостерону і пролактину в плазмі крові.

Передозування. Симптоми: тяжка сонливість, сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади, епілептичні припадки, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням/зниженням артеріального тиску, дратівливість, руховий неспокій, судоми.
Лікування: екстрапірамідні розлади усувають повільним внутрішньовенним введенням біперидину. За життєвоважливими функціями спостерігають до повного зникнення симптомів передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у першому триместрі вагітності. В II і III триместрах препарат застосовують тільки при наявності вагомих показань.
У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Діти. Препарат протипоказаний для застосування дітям до 3 років.
Дітям віком 3–14 років препарат призначають тільки при наявності вагомих показань.

Особливі заходи безпеки. У зв’язку з вмістом в ін’єкційному розчині препарату Метоклопрамід-Здоров'я метабісульфіту натрію, в окремих випадках – в основному у хворих на бронхіальну астму – можуть виникати реакції підвищеної чутливості, що проявляються нудотою, проносом, ядухою, гострим нападом астми, порушеннями свідомості або шоком. Перебіг цих реакцій індивідуальний, у деяких хворих вони можуть навіть призводити до стану, що загрожує життю.
З обережністю застосовують препарат при нирковій і печінковій недостатності, бронхіальній астмі, порфірії, при одночасному застосуванні антихолінергічних препаратів.
У пацієнтів (особливо віком до 20 років), що застосовують препарати, які можуть викликати екстрапірамідні реакції (фенотіазини, бутирофенони), одночасне застосування метоклопраміду може збільшити частоту та погіршити перебіг цих реакцій.
З обережністю застосовують препарат при артеріальній гіпертензії, оскільки метоклопрамід може підвищувати рівень циркулюючих катехоламінів.
З особливою обережністю слід застосовувати препарат дітям через підвищений ризик виникнення дискінетичного синдрому.
При розвитку побічних явищ у дітей і хворих із тяжкими порушеннями функції нирок препарат відміняють.
При розвитку гінекомастії, галактореї або порушеннях менструального циклу препарат відміняють.

Особливості застосування. У період лікування слід виключити вживання алкогольних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами. В період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Несумісний із лужними інфузійними розчинами.
Не рекомендується одночасне застосування з трициклічними антидепресантами, інгібіторами моноаміноксидази і симпатоміметиками.
При сукупному застосуванні:
− з антихолінергічними засобами та опіоїдними анальгетиками − можливе взаємне ослаблення дії;
− з пролактином, бромокриптином та каберголіном – ослаблення їх гіпопролактинемічного ефекту;
− з нейролептиками (особливо фенотіазинового ряду і похідними бутирофену) – можливе підвищення ризику розвитку екстрапірамідних порушень;
− з протипаркінсонічними препаратами (леводопа, амантадин, ропінірол) – зниження їх ефективності;
− з етанолом − підсилення його всмоктування та дії на центральну нервову систему;
− зі снодійними засобами – підсилення їх седативного ефекту;
− з блокаторами Н2-рецепторів – підсилення ефективності терапії ними;
− з суксометонієм – підсилення його нервово-м’язового блокуючого ефекту;
− підвищує всмоктування та ефективність антибіотиків, парацетамолу, солей літію, ацетилсаліцилової кислоти, діазепаму, леводопи, тетрацикліну (за рахунок впливу на моторику шлунка);
− сповільнює всмоктування дигоксину і зменшує його кардіотропну дію (потрібні більш високі дози дигоксину);
− сповільнює всмоктування циметидину. Комбінацію метоклопраміду та циметидину слід застосовувати у випадках гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, рефрактерної до циметидину;
− з циклоспорином – підвищення його абсорбції і рівня у крові;
− у зв’язку з вмістом у препараті метабісульфіту натрію одночасно прийнятий вітамін В1 (тіамін) може швидко розщеплюватися в організмі;
− не впливає на рівень анапрілину в сироватці крові при прийомі його внутрішньо.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Метоклопрамід-Здоров’я – засіб, що стимулює перистальтику шлунково-кишкового тракту, виявляє виражену протиблювотну дію, сприяє зменшенню нудоти, гикавки.
Механізм дії обумовлений специфічною блокадою дофамінових (D2) і серотонінових (5-НТ3) рецепторів.
Протиблювотна дія обумовлена здатністю метоклопраміду пригнічувати хеморецептори триггерної зони стовбура мозку, послабляти чутливість вісцеральних нервів, що передають імпульси від воротаря шлунка і дванадцятипалої кишки до блювотного центра. Виявляє виражену протиблювотну дію при блюванні різного генезу (крім блювання психогенного і вестибулярного генезу).
Метоклопрамід через гіпоталамус і парасимпатичну нервову систему спричиняє регулюючий і координуючий вплив на тонус і рухову активність верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Підвищує тонус шлунка і кишечнику, прискорює спорожнення шлунка, перешкоджає пілоричному і езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечнику.
Не виявляє М-холіноблокуючої, антигістамінної, антисеротонінової і гангліоблокуючої дії; не впливає на тонус кровоносних судин мозку, артеріальний тиск, функцію дихання, нирок і печінки, на кровотворення, секрецію шлунка і підшлункової залози.
Як і інші блокатори дофамінових рецепторів, стимулює секрецію пролактину. Підвищує чутливість тканин до ацетилхоліну. Викликає транзиторне підвищення рівня циркулюючого альдостерону, що може супроводжуватися короткочасною затримкою рідини в організмі.
Початок дії на травний тракт спостерігається через 1–3 хвилин після внутрішньовенного введення і через 10–15 хвилин після внутрішньом’язового введення. Антиеметична дія зберігається протягом 12 годин.
Фармакокінетика. Біодоступність – 50–70%. Зв’язок з білками плазми – 13–30%. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, а також у грудне молоко. Об’єм розподілення – 3,5 л/кг.
Метаболізується в печінці. Період напіввиведення (T1/2) – 4–6 годин, при хронічній нирковій недостатності подовжується до 14 годин. Протягом 24–72 годин із сечею екскретується до 85 % введеної дози (близько 30 % – у незміненому вигляді).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Фармацевтично несумісний із лужними інфузійними розчинами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25º С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Розчин для ін’єкцій 0,5 % по 2 мл в ампулах № 10 в коробці; № 5, № 5×2 у блістері у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.