ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МІАКАЛЬЦИК®
(MIACALCIC®)
Склад:
діюча речовина: calcitonin (salmon synthetic);
1 мл розчину для ін'єкцій містить 100 МО синтетичного кальцитоніну лосося (1 МО відповідає 0,2 мкг синтетичного кальцитоніну лосося);
допоміжні речовини: кислота оцтова льодяна; натрію ацетат, тригідрат; натрію хлорид; вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що регулюють обмін кальцію. Антипаратиреоїдні засоби. Кальцитонін (лосося синтетичний). Код АТХ Н05В А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Кальцитонін є гормоном, що впливає на обмін кальцію в організмі; він пригнічує резорбцію кісткової тканини шляхом прямої дії на остеокласти. Пригнічуючи активність остекластів за рахунок дії на специфічні рецептори, кальцитонін лосося знижує резорбцію кісткової тканини. У фармакологічних дослідженнях на тваринах було показано, що кальцитонін проявляє аналгетичну активність.
Кальцитонін суттєво знижує швидкість обміну в кістковій тканині при станах з підвищеною швидкістю резорбції кісткової тканини, таких як хвороба Педжета і гостра втрата кісткової маси через раптову іммобілізацію. Відсутність порушення процесу мінералізації кісткової тканини при застосуванні кальцитоніну була продемонстрована в гістоморфометричних дослідженнях кісткової тканини з участю чоловіків та на тваринах.
Зниження швидкості резорбції кісткової тканини, якщо оцінювати за зниженням рівнів гідроксипроліну і дезоксипіридиноліну в сечі, спостерігається після проведення лікування кальцитоніном у здорових добровольців і пацієнтів з розладами, що пов’язані з порушеннями у кістковій тканині, включаючи хворобу Педжета і остеопороз.
Кальцій-знижувальний ефект кальцитоніну зумовлюється як зменшенням відтоку кальцію з кісток у позаклітинну рідину, так і гальмуванням ниркової канальцевої реабсорбції кальцію.
Фармакокінетика.
Кальцитонін лосося швидко всмоктується і виводиться.
Максимальна концентрація у крові досягається у межах 1 години. Після підшкірного введення піковий рівень у плазмі крові досягається приблизно через 23 хвилини. Дослідження на тваринах показали, що кальцитонін після парентерального введення препарату в основному метаболізується за допомогою протеолізу у нирках. Метаболіти не мають специфічної біологічної активності кальцитоніну.
Біодоступність препарату після підшкірного і внутрішньом’язового введення у людей є високою і подібною для обох шляхів введення препарату (71 % і 66 % відповідно).
Кальцитонін має короткий період напівжиття у фазі всмоктування, що становить 10-15 хвилин. Період напіввиведення становить приблизно 1 годину після внутрішньом’язового введення та 1-1,5 години після підшкірного введення. Кальцитонін лосося насамперед і майже винятково розпадається у нирках, утворюючи фармакологічно неактивні фрагменти молекули. Таким чином, метаболічний кліренс значно нижчий у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, ніж у здорових людей. Проте клінічне значення цього висновку невідоме.
Зв’язування з білками плазми крові становить 30-40 %.
Характеристики у пацієнтів
Існує взаємозв’язок між дозою кальцитоніну при підшкірному введенні препарату і максимальною концентрацією препарату у плазмі крові. Після парентерального введення 100 МО кальцитоніну максимальна концентрація препарату у плазмі крові знаходиться у діапазоні близько 200-400 пкг/мл. Підвищення частоти випадків нудоти та блювання може бути пов’язано з більш високими рівнями препарату у крові.
Клінічні характеристики.
Показання.
· Профілактика гострої втрати кісткової маси через раптову іммобілізацію, наприклад у пацієнтів із нещодавніми переломами у результаті остеопорозу.
· Для лікування хвороби Педжета тільки у пацієнтів, які не відповідають на альтернативні методи лікування або для яких таке лікування не підходить, наприклад, пацієнти із тяжкою нирковою недостатністю.
· Лікування гіперкальціємії, зумовленої злоякісними пухлинами.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до кальцитоніну лосося або до будь-якого іншого компонента препарату.
Наявна в анамнезі гіпокальціємія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Рівень кальцію у сироватці крові може бути тимчасово зниженим після введення кальцитоніну, зокрема після початку терапії у пацієнтів з аномально високим рівнем обміну кісткової тканини. Цей ефект зменшується, оскільки активність остеокластів знижується.
Слід проявляти обережність пацієнтам, які отримують лікування одночасно із серцевими глікозидами або блокаторами кальцієвих каналів. Може знадобитися коригування дози цих препаратів у зв’язку з тим, що їх терапевтичний ефект може бути зміненим внаслідок зміни клітинної концентрації електроліту.
Застосування кальцитоніну у поєднанні з бісфосфонатами може призвести до додаткового зниження ефекту кальцію.
Одночасне застосування кальцитоніну та препаратів літію може викликати зниження концентрацій літію у плазмі крові. Дозування літію може потребувати корекції.
Особливості застосування.
Ампули препарату Міакальцик® необхідно ретельно оглянути. Якщо розчин нечистий і безбарвний або містить якісь частки, або ампули пошкоджені – розчин не слід застосовувати.
Розчин для проведення інфузії слід готувати безпосередньо перед його застосуванням, використовуючи для цього м’які поліетиленові пакети з ПВХ для інфузій. Не слід використовувати для внутрішньовенного введення препарату скляні контейнери або контейнери з твердого пластику. Залишки вмісту ампул для одноразового використання потрібно викидати. Перед внутрішньом’язовим і підшкірним введенням розчин слід зігріти до кімнатної температури.
З мікробіологічної точки зору цей препарат, якщо його вводити у вигляді ін’єкції, необхідно застосувати одразу ж після того, як його температура досягне кімнатної, або негайно після розведення у 0,9 % розчині натрію хлориду у м’яких мішках тільки з ПВХ, якщо препарат вводити у вигляді інфузії.
Оскільки кальцитонін лосося являє собою пептид, існує імовірність розвитку системних алергічних реакцій. У пацієнтів, яким застосовували Міакальцик®, повідомлялося про алергічні реакції, включаючи поодинокі випадки анафілактичного шоку. Такі реакції слід відрізняти від генералізованих або місцевих припливів крові, що є загальними неалергічними реакціями на кальцитонін. Шкірні проби слід проводити пацієнтам із підозрою на чутливість до кальцитоніну до їх лікування кальцитоніном.
Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень, проведених у пацієнтів з остеоартритом та остеопорозом показав, що тривале застосування кальцитоніну пов’язане з невеликим, але статистично значущим підвищеним ризиком розвитку раку порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. При довгострокових клінічних дослідженнях було виявлено, що ризик розвитку раку був від 0,7 % і 2,4 % вищим у пацієнтів, які отримували плацебо. Базуючись на невеликому числі випадків, летальність від раку також була у пацієнтів, які застосовували кальцитонін у цих дослідженнях, що може вказувати на підвищений ризик розвитку раку при застосуванні лікарського засобу. Пацієнти у цих дослідженнях застосовували пероральні та інтраназальні форми кальцитоніну, проте імовірно, що підвищений ризик також характерний і для кальцитоніну, що застосовується підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно, особливо при тривалому застосуванні, тому що системний вплив кальцитоніну у таких пацієнтів очікується вищий, ніж в інших формах.
Ампули препарату Міакальцик® містять менше 23 мг/мл натрію і тому вважаються вільними від натрію.
Застосування у період вагітності та годування груддю.
Оскільки досліджень з участю вагітних жінок не проводилося, Міакальцик® не слід призначати цій групі пацієнтів. Однак дослідження на тваринах показали, що кальцитонін лосося не проявляє ембріотоксичних та тератогенних ефектів. Кальцитонін лосося не проходить крізь плацентарний бар’єр у тварин.
Невідомо, чи екскретується кальцитонін лосося у грудне молоко людини. У тварин, як було показано, кальцитонін лосося знижує рівень лактації та проникає у молоко. Тому застосування препарату у період годування груддю не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу препарату Міакальцик® на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами не проводилися. Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (підвищена втомлюваність, запаморочення, порушення зору), на період прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.
Спосіб застосування та дози.
Лікування кальцитоніном повинно обмежуватися якомога коротшим терміном із застосуванням мінімальної ефективної дози.
Препарат застосовувати для підшкірної (п/ш) або внутрішньом’язової (в/м) ін’єкції, або для безперервної внутрішньовенної (в/в) інфузії.
Пацієнти мають отримати точні інструкції лікаря або медсестри щодо самостійного підшкірного або внутрішньом’язового введення препарату. Кальцитонін лосося можна застосовувати перед сном, щоб зменшити частоту нудоти або блювання, що можуть виникнути, особливо під час лікування.
Профілактика гострої втрати кісткової маси.
Профілактика гострої втрати кісткової маси через раптову іммобілізацію, наприклад, у пацієнтів з нещодавніми переломами: рекомендована доза становить 100 МО щоденно або 50 МО 2 рази на добу підшкірно або внутрішньом’язово. Дозу можна зменшити до 50 МО щодня на початку ремобілізації. Рекомендований термін лікування становить 2 тижні та не повинен перевищувати 4 тижні у будь-якому випадку через підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень при довготривалому застосуванні.
Хвороба Педжета.
Рекомендована доза становить 100 МО на добу підшкірно або внутрішньом’язово, однак призначення мінімальної дози 50 МО 3 рази на тиждень призводило до клінічного та біохімічного поліпшення. Дозування має бути припинено, як тільки пацієнт відреагував і симптоми зникли.
Тривалість лікування не слід перевищувати більше 3 місяців через підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень при довготривалому застосуванні. За виняткових обставин, наприклад, для пацієнтів зі схильністю до патологічних переломів, тривалість лікування може бути продовжена, але не рекомендується більше 6 місяців. Для таких хворих може розглядатися періодичне повторне лікування, але слід брати до уваги підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень при довготривалому застосуванні.
Дозу препарату коригують з урахуванням реакції хворого на лікування.
На тлі лікування концентрація лужної фосфатази у крові та екскреція гідроксипроліну із сечею знижуються, а часто і нормалізуються. Однак слід мати на увазі, що в окремих випадках після початкового зниження значення цих показників можуть знову підвищитися. У цих випадках, вирішуючи питання щодо відміни лікування або часу його відновлення, лікар має керуватися клінічною картиною. Вплив кальцитоніну можна контролювати шляхом вимірювання відповідних маркерів кісткового ремоделювання, таких як лужна фосфатаза сироватки крові, гідроксипролін або дезоксипіридинолін у сечі.Через один або кілька місяців після відміни лікування порушення метаболізму кісткової тканини можуть виникнути знову; у цьому випадку необхідно проведення нового курсу лікування препаратом Міакальцик®.
Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами.
Рекомендована початкова доза становить 100 МО кожні 6-8 годин і вводиться підшкірно або внутрішньом’язово. Крім того, кальцитонін лосося можна вводити у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій після попередньо проведеної регідратації.
Якщо відповідь на лікування не є задовільною після одного або двох днів лікування, дозу препарату можна збільшити максимально до 400 МО кожні 6-8 годин. У тяжких або екстрених випадках можна провести внутрішньовенну інфузію препарату із розрахунку до 10 МО/кг маси тіла у 500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду протягом не менше 6 годин.
Оскільки кальцитонін лосося є пептидом, може спостерігатися адсорбція препарату на пластик інфузійного набору. Ця особливість має потенційну можливість знижувати загальну дозу препарату, що потрапляє в організм пацієнта. Часте спостереження за клінічною та лабораторною відповіддю, включаючи вимірювання рівнів кальцію у сироватці крові, рекомендується особливо на ранніх етапах лікування. Дозу препарату Міакальцик® слід підбирати індивідуально з урахуванням особливих вимог пацієнта.
Тривалість лікування слід зменшити до найкоротших термінів.
Застосування пацієнтам літнього віку та пацієнтам із порушенням функції печінки та/або нирок. Досвід застосування препарату Міакальцик®, розчину для ін’єкцій для лікування осіб літнього віку свідчить про те, що у цій віковій групі не відзначено погіршання переносимості препарату чи необхідності змінювати режим дозування. Це стосується і пацієнтів зі зниженою функцією печінки та/або нирок, хоча дослідження спеціально для цих груп хворих не проводилися.
Застосування дітям.
Існує недостатня кількість доказів, щоб обґрунтувати застосування кальцитоніну лосося в умовах, пов’язаних з остеопорозом у дітей. Тому його не слід застосовувати дітям.
Діти. Існує недостатньо даних стосовно парентерального застосування препарату Міакальцик® для лікування дітей, тому його не слід застосовувати цій віковій категорії пацієнтів.
Передозування.
Симптоми. Нудота, блювання, запаморочення, припливи, що виникають при парентеральному введенні препарату Міакальцик®, є дозозалежними небажаними ефектами. Після застосування разових доз (до 10000 МО) кальцитоніну лосося у вигляді ін’єкцій небажані реакції, за винятком нудоти і блювання, та загострення фармакологічних ефектів, не спостерігалися.
Лікування – симптоматичне.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями є нудота, блювання та припливи. Ці ефекти залежать від дози і найчастіше відзначаються при внутрішньовенному введенні порівняно з внутрішньом’язовим і підшкірним введенням.
Нижче наведені побічні реакції, розподілені за частотою виникнення: дуже часто (³1/10), часто (³1/100,