Рисполепт Квиклет инструкция по применению

Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Рисполепт Квиклет в ближайшей аптеке
Цены 99 аналогов Отзывы
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИСПОЛЕПТ® КВІКЛЕТ
(RISPOLEPT® QUICKLET)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 2 мг рисперидону;
допоміжні речовини: смола полакрилекс, желатин, маніт (Е 421), гліцин, симетикон, карбомер 34000, натрію гідроксид, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ксантанова камедь, олія м’яти перцевої.
Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A X08.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування шизофренії.
Лікування маніакальних епізодів від середнього до тяжкого ступеня при біполярних розладах. Короткострокове лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії у пацієнтів з альцгеймерівською деменцією від помірного до тяжкого ступеня, які не відповідають на терапію без застосування фармакологічних препаратів, і тому у таких пацієнтів існує ризик завдати шкоди собі або оточуючим.
Короткострокове симптоматичне лікування (до 6 тижнів) персистуючої агресії при поведінкових порушеннях у дітей віком від 5 років та підлітків з рівнем розумових функцій, нижчим за середній чи затримкою розумового розвитку, які було діагностовано відповідно до критеріїв DSM-IV, у яких тяжкість агресивності чи інших проявів деструктивної поведінки вимагають лікування медичними засобами. Лікування медичними засобами має бути інтегрованою частиною повнішої програми лікування, яка включає психологічну підтримку та освітні компоненти.
Призначає рисперидон дитячий невролог, а також дитячий психіатр або лікар, добре обізнаний з лікуванням поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Протипоказання.
Гіперчутливість до активного компоненту або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату.
Спосіб застосування та дози.
1) Шизофренія.
Дорослі.
Рисполепт® Квіклет призначають 1-2 рази на добу.
Розпочинати прийом препарату слід з дози 2 мг на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або у разі необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів встановлюється доза 4 - 6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози та знижена початкова і підтримуюча доза. Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалась, ці дози застосовувати не можна.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендована початкова доза - по 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.
Діти
Через недостатність даних щодо ефективності рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям віком до 18 років, хворим на шизофренію.

2) Маніакальні епізоди, асоційовані з біполярним розладом.
Дорослі.
Рекомендована початкова доза препарату Рисполепт® Квіклет становить 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 1 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза 1-6 мг на добу для того, щоб оптимізувати рівень ефективності і толерантності. У пацієнтів з маніакальними епізодами добові дози рисперидону понад 6 мг не досліджені. Як і при будь-якому симптоматичному лікуванні, подальше застосування Рисполепту® має бути оцінене та затверджене відповідно до поточної клінічної картини.
Пацієнти літнього віку.
Рекомендована початкова доза 0,5 мг двічі на добу. У разі необхідності цю дозу можна індивідуально збільшити, додаючи дози по 0,5 мг двічі на добу для досягнення дози від 1 до 2 мг двічі на добу. Слід виявляти обережність, зважаючи на те, що досвід лікування у пацієнтів літнього віку обмежений.

Діти
Рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям віком до 18 років з манією при біполярних розладах через недостатність даних щодо ефективності.

3) Персиситуюча агресія у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня.
Рекомендована початкова доза - 0,25 мг двічі на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг двічі на добу не частіше ніж через день.Оптимальною дозою для більшості пацієнтів є доза по 0,5 мг двічі на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективна доза може бути збільшена до 1 мг двічі на добу.
Рисполепт® не рекомендується застосовувати понад 6 тижнів пацієнтам з персистуючою агресією при деменції альцгеймерівського типу.
Протягом усієї терапії за станом пацієнта слід проводити постійний регулярний нагляд та періодично переглядати продовження терапії.
4) Порушення поведінки.
Діти віком від 5 до 18 років.
Для пацієнтів з масою тіла > 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів — 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, в той час як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з масою тіла < 50 кг рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу дозволяється коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів - 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, в той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.
Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препарату Рисполепт® Квіклет необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії. Рисполепт® не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.
Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.
Пацієнти з нирковою недостатністю мають меншу здатність виводити активну антипсихотичну фракцію, ніж дорослі з нормальним функціонуванням нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки мають підвищену концентрацію вільної фракції рисперидону у плазмі крові. Для пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки незалежно від симптомів початкова та подальша доза мають бути розділені навпіл, а також потрібно дотримуватись сповільненого титрування дози.
Спосіб застосування.
Рисполепт® Квіклет рекомендований для перорального застосування. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.
Під час припинення застосування препарату рекомендовано здійснювати це поступово. Гострі симптоми відміни включають нудоту, блювання, спітніння та безсоння. Вони виникали дуже рідко під час різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних ліків (див. розділ «Побічні реакції»). Може також відбутися рецидив психотичних симптомів, також повідомлялось про виникнення розладів мимовільної рухової активності (таких як акатізія, дистонія та дискінезія).
Перехід з терапії іншими антипсихотичними препаратами.
Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратом Рисполепт® Квіклет рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування препаратом Рисполепт® Квіклет рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у подовженні поточної терапії антипаркінсонічними препаратами.
Не відкривати блістер, якщо ви не готові до застосування. Зняти фольгу з блістера над таблеткою. Не витискати таблетку крізь фольгу, тому що таблетка може розламатися. Виймати таблетку з блістера сухими руками. Негайно покласти таблетку на язик. Таблетка почне диспергуватися за кілька секунд. При необхідності можна використовувати воду.
Для досягнення дози 0,25-1 мг рекомендується застосовувати Рисполепт® розчин оральний.

Побічні реакції.
Побічними реакціями, які спостерігаються найчастіше (частота > 10 %) є: паркінсонізм, головний біль та безсоння.
Безпека застосування препарату Рисполепт® Квіклет встановлена у результаті клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді. Терміни і частоти застосовуються наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до < 10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10000 до < 1/1000) та невідомо (не можна вирахувати з наявних клінічних даних). Всередині групи з однією частотою побічні реакції наведені у порядку зниження тяжкості. Побічні реакції за системою органів та частотою.
Дослідження.
Часто: збільшення пролактину в кровіа, збільшення маси тіла.
Нечасто: подовження інтервалу С>Т на кардіограмі, анормальна електрокардіограма, підвищення рівня трансаміназ крові, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зниження гемоглобіну, збільшення рівня креатинфосфокінази крові.
Рідко: зниження температури тіла.
З боку серця.
Часто: тахікардія.
Нечасто: атріовентрикулярна блокада, блокада гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи.
Нечасто: анемія, тромбоцитопенія.
Рідко: гранулоцитопенія.
Невідомо: агранулоцитоз.
З боку нервової системи.
Дуже часто: паркінсонізмb, головний біль.
Часто: акатизіяb, запаморочення, треморb, дистоніяb, сонливість, седація, летаргія, дискінезія8. Нечасто: відсутність реакції на подразник, втрата свідомості, синкопе, депресивний рівень свідомості, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мовлення, анормальна координація, гіпестезія.
Рідко: нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, ішемія головного мозку, розлади рухів.
З боку органа зору.
Часто: нечіткість зору.
Нечасто: кон’юнктивіт, гіперемія очей, виділення з очей, припухлість очей, сухість очей, сльозотеча, фотофобія.
Рідко: зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома.
З боку органа слуху та вестибулярного апарату.
Нечасто: біль у вухах, шум у вухах.
З боку дихальної системи.
Часто: диспное, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у фаринголарингічній ділянці. Нечасто: дихання зі свистом, аспіраційна пневмонія, легеневий застій, респіраторні розлади, вологі хрипи, застійні явища у дихальних шляхах, дисфонія.
Рідко: синдром апное у сні, гіпервентиляція.
З боку травної системи.
Часто: блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку.
Нечасто: дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома.
Рідко: кишкова непрохідність, панкреатит, припухлість губ, хейліт.
З боку сечовидільної системи.
Часто: енурез.
Нечасто: затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Часто: висипи, еритема.
Нечасто: ангіоневротичний набряк, ушкодження шкіри, порушення шкірного покриву, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз.
Рідко: лупа.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.
Часто: артралгія, біль у спині, біль у кінцівках.
Нечасто: м’язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль у м’язах грудної клітки.
Рідко: рабдоміоліз.
З боку ендокринної системи
Рідко: невідповідна секреція антидіуретичного гормона.
З боку метаболізму.
Часто: підвищений або знижений апетит.
Нечасто: цукровий діабетс, анорексія, полідипсія, гіперглікемія.
Рідко: гіпоглікемія.
Дуже рідко: діабетичний кетоацидоз.
Невідомо: водна інтоксикація.
Інфекції та інвазії.
Часто: пневмонія, грипоподібний синдром, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.
Нечасто: синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, інфекції ока, локалізовані інфекції, акародерматит, інфекції респіраторного тракту, цистит, оніхомікоз.
Рідко: хронічний середній отит.
З боку судинної системи.
Нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи.
Загальні розлади.
Часто: пірексія, стомлюваність, периферичні набряки, астенія, біль у грудях.
Нечасто: набряклість обличчя, порушення ходи, дискомфорт, в’ялість, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у грудях, озноб.
Рідко: генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, відчуття холоду у кінцівках.
З боку імунної системи.
Нечасто: гіперчутливість.
Рідко: гіперчутливість до ліків.
Невідомо: анафілактичні реакції.
З боку гепатобіліарної системи.
Рідко: жовтяниця.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Нечасто: аменорея, сексуальна дисфункція, порушення ерекції, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, менструальні розлади, вагінальні виділення.
Невідомо: пріапізм.
Психічні порушення.
Дуже часто: безсоння.
Часто: тривога, збудження, розлади сну.
Нечасто: сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, в’ялість, нервовість.
Рідко: аноргазмія, притупленість емоцій.
аГіперпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, галактореї.
bЕкстрапірамідні порушення: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скелетно-м’язова скутість, паркінсонізм, слинотеча, ригідність симптому зубчатого колеса, брадикінезія, гіпокінезія, симптом «маски» на обличчі, скутість м’язів, акінезія, потилична ригідність, м’язова ригідність, паркінсонівська хода та анормальний глабелярний рефлекс), акатизія (акатизія, неспокійність, гіперкінезія та синдром «стомлених ніг»), тремор, дискінезія (дискінезія, судомні рухи м’язів, хореоатетоз, атетоз та міоклонус), дистонія.
Дистонія включає дистонію, м’язові спазми, гіпертонію, тортиколіз, мимовільні скорочення м’язів, контрактура м’язів, блефароспазм, рухи ока навколо передньозадньої осі, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонія, опістотонус, орофарингальний спазм, плевротонус, спазм язика та тризм. Тремор включає тремор та паркінсонівський тремор спокою. Слід зазначити, що було включено ширший спектр симптомів, які не обов’язково мають екстрапірамідне походження.
сУ плацебо-контрольованих випробуваннях цукровий діабет був зареєстрований у 0,18% випадках в групі, яку лікували рисперидоном, у порівнянні з 0,11% в групі, де застосовували плацебо. Загальна частота всіх клінічних випробувань була 0,43% у групі, яка вживала рисперидон.
Наступний перелік побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням рисперидону, що були ідентифіковані як побічні реакції під час клінічних досліджень при вивченні ін’єкційної форми рисперидону (Рисполепт® Конста), але не не визначені як побічні реакції у клінічних дослідженнях пероральної форми рисперидону. У наступній таблиці виключені побічні реакції, які зокрема пов’язані із застосуванням ін’єкційної форми - Рисполепт® Конста.
Додаткові побічні реакції, пов ’язані із застосуванням Рисполепт® Конста але не пероральної
форми препарату Рисполепт® Квіклет
Дослідження: збільшення маси тіла, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення
рівня печінкових ферментів
З боку серцево-судинної системи: брадикардія
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нейтропенія
З боку нервової системи: парестезія, судоми
З боку органа зору: блефароспазм
З боку органа слуху та вестибулярного апарату: вертиго
З боку травної системи: зубний біль, спазм язика
З боку шкіри та підшкірних тканин: екзема
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: біль у сідницях
Інфекції та інвазії: інфекція нижнього відділу дихальних шляхів, інфекція, гастроентерит,
підшкірний абсцес
Пошкодження: падіння
З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія
Загальні розлади і реакції в місці введення: біль
Психічні розлади: депресія


Вплив на системи органів.
У постмаркетинговий період під час застосування рисперидону, як і інших антипсихотичних засобів, дуже рідко спостерігалась пролонгація інтервалу QT. Інші впливи на серце спостерігалися при застосуванні антипсихотичних препаратів, які подовжують інтервал QТ. Ці впливи включають: шлуночкову аритмію, фібриляцію шлуночків, шлуночкову тахікардію, раптовий летальний наслідок, серцевий напад та тріпотіння-мерехтіння шлуночків.

Венозна тромбоемболія.
Під час застосування антипсихотичних препаратів відмічались випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки емболії легеневої артерії та випадки тромбозу глибоких вен (частота невідома).
Збільшення маси тіла.
Частина дорослих хворих на шизофренію, які застосовували Рисполепт® Квіклет, та пацієнтів, які застосовували плацебо, з критерієм збільшення маси тіла > 7 %, порівнювались в об’єднаних 6- та 8-тижневих плацебоконтрольованих дослідженнях. Результати даних досліджень вказують на статистично значущу більшу частоту збільшення маси тіла для пацієнтів, які застосовували Рисполепт® Квіклет (18 %) порівняно з групою, у якій застосовували плацебо (9 %). В об’єднаних плацебоконтрольованих тритижневих дослідженнях дорослих пацієнтів з манією у гострій формі частота збільшення маси тіла, що становила > 7 %, була порівнюваною в групі, в якій застосовували Рисполепт® Квіклет (2,5 %) та в групі плацебо (2,4 %), та була трохи вищою в активній контрольній групі (3,5 %).
У довготривалих дослідженнях у групі дітей та підлітків з розладами поведінки та іншими деструктивними поведінковими порушеннями відмічалось збільшення маси тіла в середньому на 7,3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване підвищення маси тіла для дітей віком 5-12 років з нормальним ступенем розвитку становить від 3 до 5 кг на рік. Для дітей та підлітків віком 12- 16 років дане значення збільшення маси тіла від 3 до 5 кг на рік зберігається для дівчат, у той час як збільшення маси тіла у хлопців становить близько 5 кг на рік.
Додаткова інформація для особливих груп пацієнтів.
Побічні реакції, які відмічались з більшою частотою у пацієнтів літнього віку з деменцією чи дітей, на відміну від дорослих пацієнтів, описані нижче.
Пацієнти літнього віку з деменцією.
Побічними реакціями, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях пацієнтів літнього віку з деменцією, були транзиторна ішемічна атака та інсульт з частотою виникнення 1,4 % та 1,5 % відповідно. Крім того, наступні побічні реакції спостерігалися з частотою > 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією і з щонайменше вдвічі більшою частотою, ніж в інших групах дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти.
Наступні побічні реакції спостерігались у групі педіатричних пацієнтів (віком від 5 до 17 років) з частотою > 5 % та щонайменше з вдвічі більшою частотою, ніж у групі дорослих пацієнтів, що спостерігалась у клінічних дослідженнях: сонливість/седація, стомленість, головний біль, підвищений апетит, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, абдомінальний біль, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.
Передозування.
Симптоми. У загальному плані ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, це відомі фармакологічні ефекти препарату у посиленій формі. Ці ефекти включають сонливість і седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QТ і судоми. Відзначалось, що передозування Рисполептом® Квіклет у комбінації з пароксетином пов’язане з виникненням тріпотіння-мерехтіння шлуночків.
У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.
Лікування. Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину після прийому препарату. Показане серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій.
Рисполепт® Квіклет не має специфічного антидоту. Таким чином, слід виконувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. Уразі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Немає досвіду застосування препарату вагітним. Відповідно до постмаркетингових даних, спостерігались оборотні екстрапірамідні симптоми у новонароджених під час застосування рисперидону протягом останнього триместру вагітності. Тому слід ретельно моніторувати новонароджених. Рисперидон не мав тератогенного впливу у дослідженнях на тваринах, однак спостерігались інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий. Тому Рисполепт® Квіклет не рекомендується застосовувати під час вагітності, якщо на те немає абсолютної необхідності. Якщо під час вагітності необхідно припинити застосування препарату, то це не слід робити різко.
Період годування груддю. У дослідженнях на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон проникали у молоко. Є спостереження, що рисперидон і 9-гідроксирисперидон можуть також проникати у грудне молоко людини у невеликій кількості. Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, яких годують груддю. Тому переваги годування груддю мають бути зваженими відносно потенційних ризиків для дитини.
Діти.
Унаслідок нестачі даних щодо ефективності рисперидон не рекомендовано застосовувати дітям до 18 років хворим на шизофренію.
Рисперидон не рекомендовано для застосування дітям до 18 років з біполярною манією внаслідок нестачі даних з ефективності.
Рисполепт® Квіклет не рекомендується застосовувати дітям віком до 5 років, оскільки досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.
Перед тим як призначити рисперидон дитині чи підлітку з порушеннями поведінки, їх потрібно повністю перевірити на наявність фізичних та соціальних причин агресивної поведінки, таких як біль та невідповідні зовнішні потреби.
У даній групі пацієнтів седативний ефект рисперидону має бути ретельно контрольованим через імовірні наслідки впливу на здатність до навчання. Зміна у часі застосування рисперидону може покращити вплив седації на здатність концентрувати увагу дітей та підлітків.
Застосування рисперидону пов’язане з середнім підвищенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Зміни у зрості у довготривалих відкритих дослідженнях були у межах очікуваних відповідних до віку норм. Ефект від довготривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання та зріст не вивчався адекватно.
Унаслідок потенційних впливів пролонгованої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання дітей та підлітків потрібно проводити регулярне медичне обстеження гормонального статусу, яке включає вимірювання зросту, маси тіла, рівня статевого розвитку, моніторуванню менструальної функції та інших функцій та параметрів, на які впливає пролактин.
Під час лікування рисперидоном слід здійснювати регулярну оцінку екстрапірамідних симптомів та інших розладів рухової активності. Для специфічних рекомендацій щодо способу застосування дітям та підліткам див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.
Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією.
Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними ліками, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами з групи плацебо в мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних ліків, включаючи Рисполепт®. У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням препарату Рисполепт® хворим цієї категорії частота випадків летальності становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо пацієнтів, які лікувалися Рисполепт®. Відношення шансів (95 % точний довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7, 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон - 67-100 років). Результати двох великих оглядових досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікувались звичайними антипсихотичними засобами, мають малий підвищений ризик летальності, порівняно з тими, які не лікувались. Існують неповні дані, згідно з якими можна дати сувору оцінку точного рівня ризику, до того ж причина підвищеного ризику невідома. Масштаб, на який можна поширити результати оглядових досліджень, що стосуються підвищеної смертності, пов’язаної із застосуванням антипсихотичного препарату як противаги певним(/ій) характеристикам(/ці) пацієнтів, не можна чітко визначити.
Одночасне застосування з фуросемідом.
У плацебоконтрольованому дослідженні у пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосовуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3 %; середній вік - 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік - 84 років, діапазон - 70-96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік - 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення рівня летальності у пацієнтів, які лікувалися фуросемідом одночасно з рисперидоном спостерігалося у двох клінічних дослідженнях з чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувались у низькій дозі) не було асоційоване з подібними результатами.
Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту, постійна практика дослідження причин смерті відсутня. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та вигод цієї комбінації або одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретичні засоби разом із рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності і має ретельно контролюватися у пацієнтів з деменцією.
Цереброваскулярні небажані реакції.
У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні пацієнтів з деменцією, які застосовували деякі атипові антипсихотичні засоби, спостерігалося підвищення ризику виникнення цереброваскулярних небажаних реакцій приблизно в 3 рази. Об’єднані дані шести плацебоконтрольованих досліджень Рисполепту®, який застосовували в основному пацієнти літнього віку (віком > 65 років) з деменцією, показали, що цереброваскулярні побічні реакції (серйозні та несерйозні, змішані) виникали у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які лікувались рисперидоном, та у 1,2 % (8/712) пацієнтів, які застосовували плацебо. Відношення шансів (95 % точний довірчий інтервал) становило 2,96 (1,34, 7,50). Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищеного ризику не можна уникнути у разі застосування інших антипсихотичних засобів чи застосовуючи препарат в інших групах пацієнтів. Рисполепт® потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам, з фактором ризику розвитку інсульту.
Ризик виникнення цереброваскулярних побічних реакцій був істотно вищим у пацієнтів з деменцією змішаного або судинного типу порівняно з пацієнтами з альцгеймерівською деменцією. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, ніж альцгеймерівська, не слід лікуватись рисперидоном.
Лікарям рекомендовано оцінювати ризики та вигоди застосування Рисполепту® Квіклет у пацієнтів літнього віку з деменцією, враховуючи фактори ризику інсульту індивідуально в кожного пацієнта. Пацієнтів або осіб, що доглядають хворих, потрібно попередити про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ознак та симптомів потенційних цереброваскулярних реакцій, таких як раптова слабкість або оніміння обличчя, рук або ніг, а також проблеми із зором або мовленням. Усі аспекти лікування мають бути вирішені без затримки, в тому числі з припиненням застосування рисперидону.
Рисполепт® Квіклет рекомендується застосовувати лише протягом короткого періоду для лікування персистуючої агресії у пацієнтів з альцгеймерівською деменцією від помірного до тяжкого ступеня як додаток до терапії без застосування медичних препаратів, яка мала обмежену ефективність або була зовсім неефективною, та у разі, коли існує потенційний ризик завдати шкоди собі чи оточуючим.
Пацієнтам потрібно регулярно проводити повторні огляди, також має переглядатись потреба у подальшому лікуванні.
Ортостатична гіпотензія.
У зв'язку з тим, що Рисполепт® Квіклет є а-блокатором, може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період підбору дози. У постмаркетинговому періоді спостерігалось виникнення клінічно значущої артеріальної гіпотензії при супровідному застосуванні рисперидону з антигіпертензивним лікуванням. Рисполепт® Квіклет слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності міокарда), а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями (див. «Спосіб застосування та дози»). При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.
Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.
При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Є повідомлення про те, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.
Нейролептичний злоякісний синдром.
При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відмічаються випадки виникнення нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рисполепт® Квіклет.
Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.
Лікарі мають зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Рисполепт® Квіклет, пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке з вказаних вище захворювань, можуть мати підвищений ризик захворювання на нейролептичний злоякісний синдром, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Гіперглікемія та цукровий діабет.
Гіперглікемія, цукровий діабет або загострення існуючого діабету були описані під час лікування препаратом Рисполепт® Квіклет. У деяких випадках попереднє збільшення маси тіла може бути передбачуваним фактором. Випадки поєднання з кетоацидозом зустрічаються дуже рідко, з діабетичною комою – рідко. Відповідний клінічний моніторинг доцільно проводити згідно з керівними принципами застосування антипсихотичних препаратів. Пацієнтів, які отримували будь-які атипові антипсихотичні препарати, в тому числі Рисполепт® Квіклет, слід перевірити на наявність симптомів гіперглікемії (наприклад, полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість). Також пацієнтів з цукровим діабетом слід регулярно перевіряти на погіршення показника рівня глюкози.
Збільшення маси тіла.
Про значне збільшення маси тіла повідомлялося у зв’язку з використанням Рисполепт® Квіклет. Вага повинна регулярно контролюватися.

Гіперпролактинемія.
Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку стосовно застосування антипсихотичних засобів у клінічних та епідеміологічних дослідженнях не показано, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисполепт® Квіклет потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролакгинзалежними пухлинами.
Подовження інтервалу QT.
У постмаркетинговому періоді дуже рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QТ. Слід з обережністю застосовувати Рисполепт® Квіклет, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцево-судинним захворюванням, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QТ, брадикардією чи порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищувати ризик аритмогенних реакцій, та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QТ.
Напади.
Слід з обережністю застосовувати Рисполепт® Квіклет пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.
Пріапізм.
Існує можливість виникнення пріаризму під час лікування Рисполептом® Квіклет унаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.
Регуляція температури тіла.
Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким призначено Рисполепт® Квіклет, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме - інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препаратами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.
Венозна тромбоемболія.
Описані випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику для виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування Рисполептом® Квіклет та провести відповідні превентивні заходи.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Рисполепт® Квіклет може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та орган зору (див.розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Як і з іншими антипсихотичними лікарськими засобами, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Рисполепт® одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QТ, такими як антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон, соталол), трициклічними антидепресантами (тобто амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (тобто мапротилін), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, деякими протималярійними (тобто хініс та мефлохін) та з лікарськими засобами, які спричиняють електролітичний дисбаланс (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію чи такими, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей список є індикативним та не є вичерпним.
Вплив Рисполепту® Квіклет на інші лікарські засоби.
Враховуючи те, що Рисполепт® Квіклет має вплив, у першу чергу, на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати сумісно з іншими препаратами центральної дії, такими як алкоголь, опіати, антигістамінні препарти та бензодіазепіни внаслідок підвищеного ризику седації.
Рисполепт® Квіклет може протидіяти ефекту леводопи та інших агоністів допаміну. Якщо така комбінація здається необхідною, зокрема в останній стадії хвороби Паркінсона, рекомендовано призначити найнижчу ефективну дозу для кожного типу лікування.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія спостерігалась при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних ліків у постмаркетинговому періоді.
Рисполепт® не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.
Вплив інших лікарських засобів на Рисполепт® Квіклет.
При застосуванні карбамазепіну відмічалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рисполепту® Квіклет у плазмі крові. Аналогічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні, наприклад, рифампіцину, фенітоїну та фенобарбіталу, які також індукують печінковий фермент СУР ЗА4 та Р-глікопротеїн. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів СУР ЗА4 та Р-глікопротеїну (Р-gр) дозу препарату Рисполепт® Квіклет необхідно переглянути.
Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. Вважається, що інші інгібітори CYP 2D6, такі як хінідин, аналогічно впливають на концентрацію рисперидону в плазмі.На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу Рисполепт® необхідно відкоригувати.
Верапаміл, інгібітор СУР ЗА4 та Р-gр підвищує концентрацію рисперидону у плазмі крові. Галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або активну антипсихотичну фракцію. Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію. Еритроміцин, інгібітор печінкових ферментів СУР ЗА4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції. Застосування психостимуляторів (наприклад, метилфенідату) у комбінації з Рисполептом® Квіклет дітям та підліткам не змінює фармакокінетику та ефективність Рисполепту® Квіклет. Див. розділ «Особливості застосування» стосовно підвищеної летальності пацієнтів літнього віку з деменцією, які одночасно застосовують фуросемід.
Одночасне застосування Рисполепту® перорально з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α1 -адренергічними рецепторами та з меншою афінністю - з Н1-гістамінергічними та α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.
Фармакокінетика.
Рисполепт® Квіклет у формі таблеток, що диспергуються у ротовій порожнині, та розчин для перорального застосування є біоеквівалентними до таблеток, вкритих оболонкою.
Рисперидон метаболізується до 9-гідроксириcперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію (див.розділ «Біотрансформація та елімінація»).
Абсорбція. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі крові у межах від однієї до двох годин. Абсолютна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі становить 70 % (CV=25 %). Відносна біодоступність рисперидону при пероральному прийомі таблетованої форми становить 94 % (CV=10 %), порівняно із препаратом у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.
Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим α1-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв'язується з білками плазми крові, 9-гідроксирисперидон - на 77 %.
Біотрансформація та елімінація. Рисперидон метаболізується СУР 2D6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну до рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. СУР 2D6 є об’єктом генетичного поліморфізму. Швидкі СУР 2D6 метаболізатори швидко перетворюють рисперидон на 9-гіроксирисперидон, у той час як повільні СУР 2D6 метаболізатори перетворюють його набагато повільніше. Хоча швидкі метаболізатори мають нижчі концентрації рисперидону та вищі 9-гідроксирисперидону, ніж повільні, фармакокінетична дія рисперидону та 9-гідроксирисперидону є поєднаною (тобто вони становлять активну антипсихотичну фракцію), після застосування однієї або багатьох доз є однаковою у повільних та швидких метаболізаторів CYP 2D6.
Іншим шляхом метаболізму препарату Рисполепт® Квіклет є N-дезалкілування. Дослідження invitroна мікросомах печінки людини вказують на те, що рисперидон у клінічно обґрунтованих концентраціях істотно не інгібує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізозимами цитохрому Р450, включаючи CYP 1А2, CYP 2А6, CYP 2С8/9/10, CYP 2D6, CYP 2Е1, CYP ЗА4 та CYP ЗА5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею, 14 % - з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює 35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин.
Лінійність.Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні до дози препарату (у межах терапевтичних доз).
Пацієнти літнього віку, пацієнти з порушеннями функції нирок та печінки.Дослідження одноразового прийому препарату виявило в середньому на 43% вищий рівень активної антипсихотичної фракції у плазмі крові, на 38 % довший період напіввиведення і зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 % у пацієнтів літнього віку і на 60 % - у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону у плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене на 35 %.
Діти.Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та вільної активної фракції у дітей подібна до такої у дорослих.
Стать, раса та куріння.Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, раси чи куріння на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 2 мг - світло-рожевого кольору ліофілізовані квадратні; з одного боку мають напис «R2».
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в місці, недоступному для дітей.
Упаковка.
По 4 таблетки у блістері з AKЛAP® плівки та алюмінієвої фольги. По 7 блістерів у картонній пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Янссен-Сілаг С.п.А., Італія.
Janssen-Cilag S.p.A., Italy.
Янссен Орто ЛЛС, США.
Janssen Ortho LLC, USA.

Місцезнаходження.
Bia С. Янссен, I-04010, Борго Сан Мішель, Латіна, Італія.
Via С. Janssen, I-04010, Borgo San Michele, Latina, Italy.
HC 02 Бокс 19250, Стейт Роуд 933, км 0,1, Мемі Ворд, Гурабо, Пуерто Ріко 00778-9629, США
HC 02 Box 19250, State Road 933, km 0.1, Mamey Ward, Gurabo, PR 00778, USA