Состав: валсартан ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
(Valsartan KRKA)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 80 мг або 160 мг, або 320 мг валсартану;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (E 172) (наявний у таблетках, вкритих плівковою оболонкою, 160 мг та 320 мг), заліза оксид червоний (E 172) (наявний в таблетках, вкритих плівковою оболонкою, по 80 мг, 160 мг та 320 мг).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 80 мг: – рожеві, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;
таблетки по 160 мг: – жовто-коричневі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;
таблетки по 320 мг: – світло-коричневі, капсулоподібні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Код АТХ C09С A03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Валсартан – це активний, специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Він діє селективно на підтип рецепторів AT1, відповідальних за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II у плазмі крові після блокади валсартаном рецепторів AT1 можуть стимулювати незаблоковані рецептори AT2, що регулюють дію рецепторів AT1. Валсартан не проявляє будь-якої агоністичної активності відносно рецепторів AT1 і має значно більшу спорідненість (приблизно у 20000 разів) до рецепторів AT1, ніж до рецепторів AT2. Невідомо, чи зв’язується валсартан з іншими гормональними рецепторами, чи блокує їх або іонні канали, важливі для регуляції серцево-судинної системи.
Валсартан не пригнічує активності АПФ (відомого також як кініназа II), що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II та каталізує розпад брадикініну. Антагоністи ангіотензину II не спричинюють кашлю, оскільки не впливають на активність ангіотензинперетворювального ферменту і не посилюють продукцію брадикініну та субстанції Р.
Артеріальна гіпертензія
Валсартан у пацієнтів з артеріальною гіпертонією знижує артеріальний тиск, не змінюючи частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після прийому разової пероральної дози антигіпертензивна дія настає протягом 2 годин, а пік зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин після прийому препарату.
Під час прийому повторної дози антигіпертензивний ефект, по суті, відмічається протягом 2 тижнів, максимальний ефект досягається протягом 4 тижнів та зберігається протягом тривалої терапії. У поєднанні з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.
За різкої відміни валсартану не було виявлено стрибка артеріального тиску або інших несприятливих клінічних подій.
Застосування валсартану у дозі 160-320 мг призводить до клінічно значущого зменшення виділення альбуміну з сечею у хворих на цукровий діабет другого типу із артеріальною гіпертензією.
Постінфарктний стан
Дані досліджень продемонстрували ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального наслідку.
Серцева недостатність.
Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.
Діти
Артеріальна гіпертензія
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найбільш частими основними медичними умовами, що спричиняють артеріальну гіпертензію у дітей, включених у дослідження.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального застосування валсартану у таблетках максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 2-4 години, у вигляді розчину – через 1-2 години. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % і 39 % відповідно. Їжа знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 % і максимальну концентрацію у плазмі крові (Cmax) – приблизно на 50 %, хоча концентрації валсартану у плазмі крові, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час вживання їжі, так і натще.
Розподіл
Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного застосування становить приблизно 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), в основному з альбуміном сироватки крові.
Біотрансформація
Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було визначено у плазмі крові у низьких концентраціях (менше ніж 10 % AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення
Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (Т½α 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну
Пацієнти з порушенням функції печінки. Приблизно 70 % дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому для пацієнтів із печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у пацієнтів із біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.
Діти
Під час дослідження за участю дітей з артеріальною гіпертензією (віком до 16 років), які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану був порівнянним в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічним кліренсом у дорослих, які застосовували такий самий препарат.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг, 160 мг та 320 мг).
Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.
Постінфарктний стан (таблетки 80 мг та 160 мг).
Лікування клінічно стабільних пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або асимптоматичною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно перенесеного (12 годин – 10 днів) інфаркту міокарда.
Серцева недостатність (таблетки 80 мг та 160 мг).
Лікування симптоматичної серцевої недостатності, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), або як додаткова терапія до прийому інгібіторів АПФ, коли не можна застосовувати β-блокатори.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки та холестаз; одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ 3 г/добу, та неселективні НПЗП
При прийомі антагоністів ангіотензину II супутньо з НПЗП можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. Більше того, супутній прийом антагоністів ангіотензину II та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендується моніторинг функції нирок на початку лікування, а також адекватне забезпечення пацієнта рідиною.
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.
Відсутність взаємодій
Інші
Не було виявлено взаємодії валсартану з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.
Діти
Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Слід постійно перевіряти функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.
Особливості застосування.
Гіперкаліємія
Супутній прийом з добавками калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або з іншими препаратами, що можуть збільшити рівні калію (гепарин тощо), не рекомендується. У разі необхідності слід проводити моніторинг рівнів калію.
Порушення функції нирок
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв). На сьогодні немає досвіду безпечного застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану або інгібіторів АПФ, з аліскіреном пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ 18 кг до 35 кг до 80 кг до 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування дітям віком від 6 років із печінковою недостатністю
Як і дорослим, валсартан протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам з холестазом. Клінічний досвід застосування валсартану дітям з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.
Діти із постінфарктним станом та серцевою недостатністю
У зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки не рекомендовано застосовувати валсартан дітям при таких станах.
Діти.
Препарат застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років. Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.
Передозування.
Симптоми
Передозування валсартаном може призвести до помітної артеріальної гіпотензії з пригніченням свідомості, колапсом та/або шоком.
Лікування
Терапевтичні заходи залежать від часу застосування та типу і тяжкості симптомів. Найважливішим є стабілізація стану кровообігу. При артеріальній гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та провести коригування об’єму крові.
Малоймовірно, що препарат виводиться за допомогою гемодіалізу, оскільки валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові.
Побічні реакції.
Побічні реакції згруповані за системами органів відповідно до частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100,
Для всіх побічних реакцій на препарат, про які повідомили під час постмаркетингового досвіду та лабораторних аналізів, неможливо визначити частоту, і тому вони вказані з частотою невідомо.
Артеріальна гіпертензія
З боку кровотворної та лімфатичної системи
Невідомо: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Невідомо: підвищена чутливість, включаючи сироваткову реакцію.
З боку метаболізму та травлення
Невідомо: підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія.
З боку органів слуху
Нечасто: вертиго.
З боку судин:
Невідомо: васкуліт.
З боку дихальної системи, грудної клітки та органів середостіння
Нечасто: кашель.
З боку травного тракту
Нечасто: абдомінальний біль.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Невідомо: підвищення значень печінкової проби, включаючи підвищення білірубіну в сироватці крові.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Невідомо: ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж.
З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини
Невідомо: міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Невідомо: ниркова недостатність та порушення функції нирок, підвищення креатиніну у сироватці крові, підвищення азоту сечовини у крові.
Загальні порушення
Нечасто: підвищена втомлюваність.
Діти
За винятком окремих шлунково-кишкових розладів (таких як біль у животі, нудота, блювання) і запаморочення, значущих відмінностей з точки зору типу, частоти і тяжкості побічних реакцій виявлено не було між профілем безпеки для педіатричних пацієнтів віком від 6 років і дорослих.
Нейрокогнітивна оцінка і оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявила загального клінічно значущого негативного впливу після застосування валсартану більше одного року.
У дослідженні, що тривало один рік, було зареєстровано два летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ в популяції, яка мала значні супутні захворювання. Не було встановлено причинно-наслідкового зв'язку з валсартаном. Гіперкаліємія частіше спостерігалося у дітей віком від 6 до 18 років з хронічними захворюваннями нирок. Профіль безпеки в контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю відмінний від загального профілю безпеки у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які відбулися у дорослих пацієнтів в період після інфаркту міокарда та/або пацієнтів з серцевою недостатністю, перераховані нижче.
Постінфарктий стан та/або серцева недостатність (тільки для дорослих пацієнтів)
З боку кровотворної та лімфатичної системи
Невідомо: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Невідомо: підвищена чутливість, включаючи сироваткову реакцію.
З боку метаболізму та травлення
Нечасто: гіперкаліємія.
Невідомо: підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія.
З боку нервової системи
Часто: запаморочення, постуральне запаморочення.
Нечасто: синкопе, головний біль.
З боку органів слуху
Нечасто: вертиго.
З боку серця
Нечасто: серцева недостатність.
З боку судин
Часто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.
Невідомо: васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто: кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто: нудота, діарея.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Невідомо: підвищення показників функції печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто: ангіоневротичний набряк.
Невідомо: висипання, свербіж.
З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини
Невідомо: міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Часто: ниркова недостатність та порушення функції нирок.
Нечасто: гостра ниркова недостатність, підвищення креатиніну у сироватці крові.
Невідомо: підвищення азоту сечовини в крові.
Загальні порушення
Нечасто: астенія, підвищена втомлюваність.
Термін придатності.
Таблетки по 80 мг, 160 мг – 5 років.
Таблетки по 320 мг – 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30° C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері, по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место, Словенія/
KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/
Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.