ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВІНОРЕЛСИН
(VINORELSIN)
Склад:
діюча речовина: вінорелбін;
1 мл розчину містить 13,85 мг вінорелбіну тартрату (що еквівалентно 10 мг вінорелбіну);
допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Вінорелбін.
Код АТС L01С А04.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Недрібноклітинний рак легенів.
- Метастатичний рак молочної залози.
Протипоказання.
– Не допускається інтратекальне введення препарату;
– тяжкі порушення функції печінки, не пов’язані з пухлинним процесом;
– препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не користуються ефективними контрацептивними засобами;
– застосування вакцини від жовтої лихоманки у період лікування вінорелбіном;
– кількість нейтрофільних гранулоцитів – не рекомендується у поєднанні з іншими живими атенуйованими вакцинами;
– не рекомендується у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом;
– кількість тромбоцитів – підвищена чутливість до вінорелбіну або до інших алкалоїдів барвінку.
Спосіб застосування та дози.
Препарат можна вводити лише внутрішньовенно.
Інтратекальне введення не допускається.
Вінорелбін можна вводити повільно болюсно (протягом 5-10 хвилин) після розведення у 20-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози, або короткою інфузією (протягом 20-30 хвилин) після розведення у 125 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози. Після закінчення введення препарату необхідно провести інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.
Перед введенням розчину для інфузій його перевіряють візуально. Дозволяється вводити лише прозорі, безбарвні або світло-жовті розчини без механічних включень.
Дози для дорослих
Недрібноклітинний рак легенів
При монотерапії вінорелбін зазвичай вводять у дозі 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25-30 мг/м2 поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад, у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.
Поширений або метастатичний рак молочної залози
Зазвичай вінорелбін вводять у дозі 25-30 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на тиждень.
Максимальна разова доза вінорелбіну – 35,4 мг/м2 поверхні тіла.
Лікування особливих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції печінки
При лікуванні пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки необхідна обережність. У таких випадках рекомендується регулярно контролювати гематологічні показники. Може бути необхідним зниження доз.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригувати дози не потрібно.
Побічні реакції.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100,
Інфекції та інвазії.
Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня і зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.
Непоширені: тяжкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями. Септицемія.
Поодинокі: ускладнена септицемія, інколи з летальним наслідком.
Невідомо: нейтропенічний сепсис.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією, оборотна протягом 5-7 днів і не кумулюється з плином часу. Лейкопенія, анемія.
Поширені: тромбоцитопенія може проявлятися, але рідко буває тяжкою.
Невідомо: фебрильна нейтропенія.
З боку імунної системи.
Невідомо: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.
Ендокринні порушення.
Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).
З боку метаболізму.
Рідко поширені: тяжка гіпонатріємія.
Невідомо: анорексія.
З боку нервової системи (як правило оборотні).
Дуже поширені: неврологічні порушення, включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомлялося після тривалої хіміотерапії.
Непоширені: тяжкі парестезії із сенсорними і моторними симптомами.
Поодинокі: синдром Гійєна-Барре.
З боку серцево-судинної системи.
Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодання кінцівок.
Рідко поширені: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда), транзиторні зміни ЕКГ, тяжка артеріальна гіпотензія, колапс.
Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Поширені: задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати як через кілька хвилин після введення препарату, так і через кілька годин.
Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів. Повідомлялося, зокрема, у пацієнтів, які отримували вінорелбін у поєднанні з мітоміцином.
З боку травного тракту.
Дуже поширені: парез кишечнику, запор є основним симптомом, що рідко прогресує і призводить до кишкової непрохідності при монотерапії вінорелбіном, так і в комбінації з вінорелбіном та іншими хіміотерапевтичними засобами, нудота і блювання (протиблювотна терапія може зменшити виникнення цих ефектів), стоматит (при монотерапії вінорелбіном), езофагіт, анорексія.
Поширені: діарея, зазвичай слабкого або помірного ступеня.
Рідко поширені: панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишечнику).
З боку гепатобіліарної системи.
Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Дуже поширені: алопеція, як правило, легкого характеру, може виникати при монотерапії вінорелбіном.
Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка).
Невідомо: еритема долонь і підошов.
З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини.
Поширені: артралгія, включаючи біль щелепи, та міалгія.
З боку нирок і сечовидільної системи.
Поширені: підвищення рівня креатиніну.
Ефекти загального характеру та місцеві реакції.
Дуже поширені: реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени і шкіри у місці введення, місцевий флебіт) при монотерапії вінорелбіном.
Поширені: астенія, підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини).
Рідко поширені: целюліт, некроз м'яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з наступним промиванням вени може обмежити такий ефект).
Передозування.
При передозуванні внаслідок застосування препарату у дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення системи кровотворення, що супроводжується гарячкою, інфекціями і паралітичною кишковою непрохідністю.
У випадку передозування показана підтримуюча терапія і моніторинг кількості формених елементів крові. У випадку інфекції рекомендується лікування антибіотиками широкого спектра дії. Вжити заходи для профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечнику. Контролювати стан серцево-судинної системи і функції печінки. Призначати терапію антибіотиками широкого спектра дії у разі інфекційних ускладнень. При необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез. Специфічний антидот вінорелбіну невідомий.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності через високу токсичність і тератогенність.
Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом і негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорелбіном, її слід попередити про ризик для плода, і вона повинна перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.
Невідомо, чи проникає вінорелбін у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.
Особливі заходи безпеки.
Працювати з препаратом повинен лише підготовлений персонал.
Необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами).
Слід вживати усі заходи для запобігання попаданню розчинів вінорелбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі слід негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду.
У разі розливання або розбризкування розчинів вінорелбіну забруднену ділянку слід витерти і промити.
Після завершення роботи з препаратом робоче місце слід ретельно очистити і вимити руки та обличчя.
Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорелбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.
Слід з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів.
Вагітні медичні працівники повинні бути попереджені, що препарат є цитотоксичним і що їм необхідно уникати роботи з ним.
Особливості застосування.
Допускається лише внутрішньовенне введення препарату.
Перед початком введення дуже важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні вінорелбіну у навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення вінорелбіну, промити вену 0,9 % розчином натрію хлориду і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дозволяє знизити ризик розвитку флебіту.
Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду і прозорого нейтрального скла не абсорбують вінорелбін і не взаємодіють з ним.
Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Лікування препаратом проводять під ретельним гематологічним контролем, визначаючи число лейкоцитів, гранулоцитів і рівень гемоглобіну перед кожним черговим введенням.
Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорелбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня
При появі ознак або симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.
Клінічна значущість зниження печінкової елімінації вінорелбіну у пацієнтів із порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках дотепер не розроблені. Проте відомо, що під час фармакокінетичних досліджень вінорелбін призначали хворим із тяжкими порушеннями функції печінки у максимальній дозі 20 мг/м2 поверхні тіла. Необхідно з обережністю призначати вінорелбін пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і регулярно контролювати у них гематологічні показники.
Вінорелсин не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.
Слід вживати усі заходи для запобігання попаданню вінорелбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря офтальмолога.
Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорелбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність.
У період лікування вінорелбіном, як правило, не рекомендується вводити живі атенуйовані вакцини.
При комбінованому застосуванні вінорелбіну і мітоміцину С можлива поява задишки, болю у грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії вінорелбіном і мітоміцином С). Амбулаторних пацієнтів слід застерігати, що при появі задишки необхідно інформувати про це лікаря.
Враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорелбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. У початковий період лікування таких пацієнтів необхідна обережність.
Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорелбіну, чоловікам рекомендується запобігати зачаттю у процесі лікування і протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.
Оскільки лікування вінорелбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження впливу вінорелбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Взаємодії загальні для всіх цитотоксичних препаратів.
Унаслідок підвищеного ризику розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях хворим часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу інтраіндивідуальну варіабельність коагуляційного статусу з перебігом хвороби, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і антинеопластичними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).
Одночасне застосування протипоказано.
Вакцина від жовтої лихоманки: у період лікування вінорелбіном протипоказане застосування вакцини від жовтої лихоманки через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби (див. розділ «Протипоказання»).
Одночасне застосування не рекомендується.
Живі атенуйовані вакцини: не рекомендується вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо, летального захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, від поліомієліту).
Фенітоїн: не рекомендується застосовувати вінорелбін у поєднанні з фенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності вінорелбіну унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.
Одночасне застосування, яке потрібно взяти до уваги.
Циклоспорин, такролімус: при застосуванні вінорелбіну у комбінації з циклоспорином або такролімусом слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.
Взаємодії, характерні для алкалоїду барвінку.
Одночасне застосування протипоказано.
Ітраконазол: не рекомендується призначати вінорелбін у поєднанні з ітраконазолом через потенційний ризик посилення нейротоксичних ефектів.
Одночасне застосування, яке потрібно взяти до уваги.
Мітоміцин С: при комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку і мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму.
Вінорелбін є субстратом для Р-глікопротеїну, тому при супутньому застосуванні інгібіторів (наприклад ритонавіру, кларитроміцину, циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) концентрація вінорелбіну в крові може змінюватися.
Взаємодії, характерні для вінорелбіну.
При комбінованому застосуванні вінорелбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.
Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорелбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів протеази ВІЛ, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону) концентрація вінорелбіну у крові може змінюватися.
При поліхіміотерапії вінорелбіном і цисплатином (дуже часто вживана комбінація) фармакологічні параметри вінорелбіну не змінюються. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорелбіном.
Вінорелбін, можливо, підвищує захоплення клітинами метотрексату у випадку, коли препарати застосовують одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.
L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорелбіну у печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів даної взаємодії вінорелбін слід призначати за
12-24 години до застосування L-аспарагінази.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Вінорелбін є цитостатичним антинеопластичним препаратом, алкалоїдом барвінку з молекулярною дією, направленою на досягнення рівноваги тубуліну у мікротубулярному апараті клітин. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв’язує переважно мітотичні мікротубули, у високих дозах впливає на аксональні мікротубули. Дія на спіралізацію тубуліну у вінорелбіну вища, ніж у вінкристину. Вінорелбін блокує мітоз на G2-М фазі, внаслідок чого спричиняє загибель клітин у інтерфазі або при продовженні мітозу.
Фармакокінетика.
Після внутрішньовенного застосування вінорелбіну його виведення з плазми крові має трифазний характер, період напіввиведення активної речовини у середньому становить 40 годин. Препарат зв’язується з білками на 50–80 %. Кліренс препарату з плазми крові дуже високий – приблизно 0,8‑1 л/год/кг.
Вінорелбін метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP3A4 і виводиться з жовчю (у вигляді метаболітів і незміненого вінорелбіну).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна до злегка жовтуватого кольору рідина.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 °С до 8 °С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Упаковка.
Скляні флакони по 10 мг/мл та 50 мг/5 мл, закорковані за допомогою пробок із резини та металевими кришечками, зверху яких знаходиться поліпропіленовий диск. По 1 флакону в пачці картонній.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Сіндан Фарма СРЛ.
Актавіс Італія С.п.А.
Місцезнаходження.
Бульвар Іона Михалаче,11, 011171, сектор 1, Бухарест, Румунія.
Віа Пастеур, 10, 20014 Нервіано (Мілан), Італія.